Увечері 27 вересня до Офісу президента Володимира Зеленського вийшли люди з вимогою розслідувати напади на активістів. Подію назвали "Ніч на Банковій. Знову". Прийшли близько 200 громадян. Під вікнами лишили напис "Хто наступна Гандзюк?".
Активістку, радницю очільника Херсона Катерину Гандзюк облили сірчаною кислотою 31 липня 2018 року. 4 листопада вона померла в опіковому центрі в Києві. П'ятьох виконавців нападу засудили від 3 до 6,5 років ув'язнення. Підозрюваного в організації вбивства Олексія Левіна СБУ шукає разом з Інтерполом. Підозрюваного Ігоря Павловського випустили з СІЗО у травні. Підозрюваний у замовленні вбивства Владислав Мангер, голова Херсонської облради, вийшов під заставу й носить електронний браслет.
На першу ніч на Банковій виходили рівно рік тому — за президента Петра Порошенка. Тоді вимагали розкрити напади, позачергове засідання РНБО, зустріч з генпрокурором, головою СБУ, очільником МВС і президентом. Перед акцією друзі Катерини Гандзюк та адвокати постраждалих активістів написати "список Гандзюк". Це 55 нерозслідуваних нападів на активістів з 2017 року. Вимоги розслідувати напади лишаються актуальними, кажуть організатори.
Хто прийшов "ночувати" на Банкову та що змінилося за рік — розповідає Gazeta.ua.
О 19:00 під Офісом кілька людей. Троє дівчат, на вигляд років 15, тримають плакат "Кожен може бути наступним". Букви не розтеклися, хоча на вулиці крапає дощ. Говорити не хочуть. Трохи далі від них кілька хлопців, один у кепці з назвою праворадикальної організації "С14". Чому прийшли на акцію — не кажуть і одразу відходять. Єдиний, хто не відійшов убік, —14-річний Олександр Бондаренко. Пізніше він стоятиме з плакатом "Коли посадять убивць Мазура".
О 19:30 вмикають музику. Троє хлопців у блідо-зеленому одязі підтанцьовують.
За кілька хвилин до початку акції до білого екрану різко підходить лівий активіст 26-річний Тарас Білоус. У руках плакат "Напади праворадикалів також мають розслідуватися".
До нього підходить лідер "С14" Євген Карась.
— На минулій акції (першій ночі на Банковій — Gazeta.ua) я не був, бо мене не було в Києві, — каже Тарас Білоус журналістам, які стали колом.
— Вас взагалі ніде не було, вас не було на суді по Крисіну, по Волкову, по Майдану, на судах по Гандзюк вас теж не було, — підвищеним тоном починає з ним діалог Євген Карась.
— Нещодавно, коли був Харків-прайд, на його учасників напали праворадикали. Чи буде якесь розслідування — зовсім не зрозуміло, — говорить Білоус журналістам.
— Ти не хочеш спитати, коли розслідуватимуть напади поліції на активістів? Пофіг, праворадикали, ліворадикали? Тебе хвилюють праворадикали! — Каже чоловік за його спиною.
— Ви не знаєте, що мене хвилює. Я прийшов заявити про те, про що тут усі мовчать. Ви вдаєте, що цього нема.
Майже всю акцію Білоус проводить на підвищенні біля Будинку з химерами. Навколо нього стоїть поліція діалогу.
— Рік тому громадські організації перед ніччю на Банковій склали список активістів, на яких нападали, — каже Тарас Білоус.
— У ньому не було жодного нападу на ЛГБТ, лівих, феміністок та інших, які вчиняли праворадикали. Я вирішив згадати випадки, про які мовчать. Розумів, що значна частина поставиться неприхильно. На початку трохи хвилювався, але знав, на що йду.
Першим на акції бере мікрофон Владислав Грезєв з ініціативи "Хто замовив Катю Гандзюк?". Під курткою чорна футболка з фотографією Каті.
— Ми прийшли закликати до солідарності, бо можна покладатися лише на себе, — каже Владислав Грезєв. — Й озвучити вимогу до вже нового політичного керівництва країни — до президента Володимира Зеленського. Оскільки він є гарантом прав і свобод громадян України, мусить максимально включатися в цей процес і робити все від себе залежне для розслідування справ, покарання замовників.
Він передає мікрофон тату Катерини Гандзюк — Віктору. Чоловік виходить уперед з розстібнутою куртою й без шапки. За його спиною стоять підлітки з плакатами. У декількох кабінетах Офісу президента горить світло.
— Я не був рік тому на цій акції. Катя була в дуже важкому стані. Я постійно був поряд, — каже Віктор Гандзюк.
— Потім Катя померла. Каті немає. Минув рік, багато чого не змінилося в цій країні. За цей рік у нас новий президент, генпрокурор, монобільшість, оновлений Аваков, оновлене керівництво СБУ. Я зустрічався з оновленим президентом. Комунікували з іншими керівниками держави. Який результат? Нульовий. Я після зустрічі з президентом був сповнений надії. Мені здавалося, що в нього вистачить політичної волі продовжити справи. Президент заявив, що він сприятиме. За три тижні після зустрічі слідство припинили.
О 20:08 учасників просять перейти до входу Офісу. Туди ж несуть картонні коробки з кольоровими балончиками та трафарети. Їх розкладають на мокрих плитах. Під електронну музику швидко наносять чорний напис "Хто наступна Гандзюк?" з червоною смужкою. Коли розуміють, що їх не зупиняє поліція, уповільнюються.
— Давайте второй раз, — говорить чоловік про наведення літер. Учасники ненароком їх стирають, наступаючи по краях.
Навколо готового напису розставляють свічки. Упродовж вечора вони кілька разів згасають, їх знову підпалюють. З прапорів на акції — лише державний.
Біля верхнього краю намальованого балончиками напису стоїть 62-річний Ігор Демченко. Тримає плакат "Авакова у відставку".
— Аваков розвалив поліцію повністю. Зараз новини зранку — це жах. Злочин захлеснув Україну. Я тричі за два роки був обкрадений. Де ті машини, що отримав Аваков? Він закуповує вертольоти, які потрібно замовляти в "Мотор Січі". Якщо громадяни почувають себе в небезпеці, то активісти тим паче. Учора п'яний поліцейський заїхав на зупинку — ми повинні боятися поліцейських, а не злочинців, — каже він.
Посуває вбік окуляри, бачить одним оком. Ліве втратив у 2014.
— 19 січня на Водохреще на Грушевського закидали гранатами — я втратив око, іншим погано бачу. Лікувався в Польщі. Приїхав і отримую 2,5-3 тисячі пенсії.
Кілька разів учасники голосно скандують: "Хто замовив Катю Ганзюк?".
На білому проекторі вмикають фільм "Слідства. інфо" про Катерину. Люди кутаються в ковдри.
— Володимир Зеленський у квітні цього року під час передвиборчої кампанії запитував у Петра Олексійовича — коли сядуть вбивці Гандзюк. Сьогодні ми прийшли з цим же запитанням, — каже 24-річний Сергій Стерненко, активіст, екс-очільник "Правого сектору" в Одесі. — Я знаю значну частину "списку Гандзюк", знаю всіх, на кого нападали в Одесі, — це мої друзі. На мене скоїли три замовних напади — жоден з них не розслідуваний. Я знав, на жаль, уже в минулому часі, Катерину. Але неважливо, чи знав ти потерпілих. Це питання загальної безпеки. Якщо в нас не працюватиме закон, не каратимуть замовників нападів і вбивств, то під загрозою є кожен громадянин. Це як чума.
До мікрофону виходить координатор "С14" Сергій Мазур. Після нього одеська активістка Ліна Радченко та координаторка Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова.
— Я хочу нагадати слова Каті Гандзюк — давайте гуртуватися, бо прийдуть за нами, обичними пиздливими гражданами. Об'єднуймося люди добрі, — каже Ольга Решетилова без мікрофону в руках. Його тримають трохи нижче. — Зеленський має дати команду своїй пропрезидентській силі в парламенті створити ефективну тимчасову слідчу комісію, розслідувати системні напади на активістів. Зробити захист громадянського суспільства пріоритетом у своїй політиці. Звільнити Арсена Авакова, який є уособленням порушення прав людини і нападів на активістів.
Я хочу, щоб мій син, як стане підлітком і йтиме по вулиці назустріч поліцейському — не переходив на інший бік дороги.
Учасники стоять на Банковій купками. Між ними періодично хтось проїжджає на самокаті. Біля металевого паркану курять.
В одній з купок стоїть 32-річний Віктор Пилипенко, ветеран війни, ЛГБТ-активіст.
— Кожна людина з активною громадянською позицією почуває себе в небезпеці. Така доля (як Каті Гандзюк — Gazeta.ua) може чекати на кожного з нас, — каже він. — Для мене головною проблемою є гомофобія — несприйняття суспільства. Але ми займаємося правозахистом для всіх людей. Я абсолютно не бачу реформи правоохоронних органів. Для мене повернення міністра, який був замішаний у стількох скандалах, корупції, є потужним сигналом, що ми всі можемо знову бути в небезпеці. Катя Гандзюк — це наш прапор. Ми повинні запитувати ще раз і ще раз, хто замовив Катю. Таким чином ми вимагатимемо справжньої реформи, оновлення влади, чистих правоохоронних органів і судів. Наша країна буде успішною, коли права кожного громадянина будуть захищати.
О 22:05 оголошують, що друга ніч на Банковій добігає кінця. Частина учасників починає виходити з урядового кварталу, хтось йде до свічок і напису "Хто наступна Гандзюк?".
Біля нього в червоному береті стоїть 17-річна Настя Міщенко, першокурсниця Київського національного університету будівництва та архітектури. На ногах білі кросівки й високі рожеві шкарпетки. Каже, що стоятиме, поки не змерзне.
— Я витратила весь чорний лак для нігтів на чужий плакат "Авакова у відставку", — з посмішкою каже Настя. — Стоїть чоловік, у нього простим олівцем написано на плакаті. Я кажу — прочитати ж нічого не можна. Пошукала щось, а пенал забула вдома. У мене був тільки лак для нігтів. Він каже: "Ну давайте в мене на спині". Я поклала цей плакат йому на спину й обвела. У мене не було ніякої думки про Авакова, доки я не дізналася, що він не дозволив легалайз (узаконити використання медичного канабісу — Gazeta.ua). У мене є знайома-онкохвора закордоном. І я розумію, наскільки важливо мати доступ до знеболення.
Біля будинку з химерами стоїть ще один представник ініціативи "Хто замовив Гандзюк?" 34-річний Роман Сініцин.
— Мене, якщо чесно, замучили за рік ці десятки акцій, — каже він. — У Херсоні, у Києві. Але це єдиний шлях, законний, цю проблему намагатися розрулювати. Проблема проста і позиція проста — ми не можемо злізти. Убили нашу подругу, вона три місяці вмирала в лікарні.
Ми не зупинимося.
Я хочу жити в країні, де немає кризи справедливості. У нас вона є. Люди не вірять правоохоронній системі, й системи як такої не існує. Вірити системі не можна за жодних обставин. Я не знаю, як ще треба розкачувати питання щодо вбивства Каті. Про неї вже говорили у Держдепі США, Помпео, посли, президенти, її батькові вручили премію, посмертно, в американському посольстві. А в нас далі нуль замовників, хоча вони відомі. Це страшно. Але з іншого боку — якщо нічого не робити, то нічого не буде.
5 
8759
Коментарі