"Слуга народу" не має майбутнього без Зеленського" – чого очікувати керівній партії

Три роки тому партія "Слуга народу" здобула монобільшість у Верховній Раді. Від 24 лютого нардепи займаються парламентською роботою в умовах повномасштабної війни. За ці сім місяців когось виключили з фракції, як-от нардепа-колаборанта Олексія Ковальова, а хтось посів високу державну посаду, як-от генпрокурор Андрій Костін. Яке майбутнє чекає партію "Слуга народу" й чи можливе існування цієї політсили без підтримки президента Володимира Зеленського Gazeta.ua запитала в політологів.

Олексій Голобуцький:

 

"Слуга народу" здобула максимальну владу в Україні. Це величезна удача вперше в історії країни – мати свою монобільшість у парламенті й Кабміні. Виконавча влада перебуває в руках Зеленського й "Слуг народу". На тлі того що відбувається зараз, всі їхні досягнення і промахи не є актуальними. Наприклад, провалення вакцинації, біда з економікою ще до війни. Ми бачили, як падав їхній рейтинг. Перед війною він знизився у 2,5 раза. Але все відбувалося, як в українській історії – президент приходить у владу, рейтинг падає, бо народ не пробачає нічого. А потім до влади приходить інший президент, нова політична сила.

Фракція "СН" у парламенті показала себе за сім місяців так, що більшість з них розуміє – це їхня остання каденція. Без залишків ОПЗЖ, груп Коломойського нічого проголосувати не можуть. Частина депутатів просто ігнорує все, інша, імовірно, готує собі майбутній майданчик. Але більшість фракції – це слухняний принтер для Офіса президента. Тут нічого поганого немає. Війна. Будь-який президент, а не тільки Зеленський, так само й не тільки "СН" користувалися б тим, що є. У нас зараз немає внутрішньої політики. Домінує одна політична сила, один політик і все. І це не є погано чи добре. Це наша реальність після 2019 року.

"Слуга народу" не має майбутнього без Зеленського. Але президент може перекласти це на когось іншого – Єрмака, Арестовича, ще когось "розкрученого" останнім часом. Таких фігур кілька.

Зеленський – найпопулярніший політик. Тому може створити нову політичну силу – партію переможців. Усе залежить від того, як закінчиться війна. Ми ще зиму не пережили. Ціни, безробіття, брак грошей і безліч проблем, які українці не пройшли по-справжньому. Я не бачу якихось ідей, як у таких жахливих умовах перезапустити економіку. Таке враження, що всі чекають на повернення до 24 лютого – що економіка, території, заводи, люди будуть як раніше. Але цього не станеться. Все зруйноване – треба починати з нуля. Гірше за війну з нами вже нічого не станеться, крім ядерної загрози. Тому пробуйте, ініціюйте, працюйте на майбутнє, створюйте концепції, які розвиватимуться після війни.

Можливо, Зеленський втомиться до того часу й невідомо, чи захоче цим займатися. Він настільки популярний зараз у світі, що може стати й генеральним секретарем ООН. Наш гарант – найвідоміша людина не тільки в Україні, а й у світі".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський назвав мету номер один для ЗСУ

Володимир Фесенко, очільник Центру прикладних політичних досліджень "Пента":

 

"Трансформація "СН" почалася до війни. Ще під час місцевих виборів 2020 року переформатовували й наново створювали місцеві осередки. Процес створення партії лише починається і під час війни тільки прискориться. Зміни неминучі. Треба очиститися від випадкових персонажів, які опинилися насамперед у парламентській фракції та іноді в місцевих організаціях. Їх називають попутниками. Хто кон'юктурно приєднався до партії нового президента, маючи на меті певні зиски від цього.

Партія в пошуку зараз. Не було чіткої ідеологічної позиції. Хтось був прихильником лібертаріанства. Хтось консервативніше налаштований. Хтось прихильник класичної ліберальної моделі. Були різні погляди. Їм треба визначити чітку ідеологічну модель.

Зміни будуть. Уже зараз можна прогнозувати – відбудеться певний ребрендинг партії. Можлива зміна назви. Ці процеси зараз на паузі. Відбуватимуться після завершення війни. Можливо, у процесі підготовки до нових парламентських виборів.

На наступних виборах у Верховну Раду побачимо суттєво оновлений партійний список "СН". На чолі будуть насамперед люди, які пройшли випробування війною. І на фронті, і на чолі уряду. Є яскраві персонажі в президентській команді, які можуть очолити цю партію. Той же Михайло Федоров, Олексій Резніков, Дмитро Кулеба. Список можна продовжувати. Дехто з Офіса президента. Партія матиме інший вигляд – зрозуміліше для виборців. Більше буде ідентифікуватися з президентом. Вже не тільки формально, а за фактом спільної роботи. Особливо в роки війни. Президентська політсили матиме перспективу на наступних виборах. Але, безумовно, це залежатиме від того, у якому стані країна вийде з війни, яка буде соціально-економічна ситуація, як швидко відбуватиметься процес післявоєнної відбудови. І як швидко відбуватиметься процес очищення і в партії, і у владі. Боротьба з корупцією та іншими традиційними політичними хворобами.

В Україні всі партії залежать від особистості лідера. Немає значення, це партія Зеленського, Порошенка чи Тимошенко. Якщо немає популярного лідера, політсила не матиме майбутнього.

Президенту в умовах війни не до партійної перебудови. У нього інші пріоритети – війна, організація спротиву російській агресії. Він сконцентрований на питаннях зовнішньої політики. Часу на внутрішньо-партійні процеси він не має і вони заморожені.

Бачимо, що у фракції "слуг" останні рік – півтора відмовляються від нардепів, які гралися у свої ігри, не підтримували ініціативи президента, опинилися під впливом Ахметова чи інших олігархів.

Можна назвати Євгена Шевченка, для якого кумиром був Лукашенко. Чи Олександра Дубінського. Дехто не витримав іспиту війною, хтось утік з країни, а когось навіть фізично "прибрали" за зраду. Таких людей позбуватимуться у процесі оновлення. І ретельніше формуватимуть новий партійний список. Хоча помилки неминучі. Близько половини теперішніх нардепів "СН" ризикують не опинитися у списку на нових виборах. Більшість цих людей не були помітними й навряд чи такими стануть. Єдиний виняток – це Дмитро Разумков".

×