Нинішній уряд Грузії наобіцяв людям нереальні зміни. Це люди зрозуміють тільки згодом.
Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів віце-спікер парламенту Грузії, віце-прем'єр-міністр Грузії у 2004-2012 роках Гіоргі Барамідзе.
Реформи попередньої влади можуть бути заморожені новою командою?
Реформи були успішними. Проте зараз знаходяться під небезпекою. Подивимося, що буде далі. Нове завжди пов'язане з якимись надіями на краще життя. Новий уряд отримав серйозний мандат в парламенті і велику підтримку народу. Проте впевнений, що влада не зможе продовжити ефективну боротьбу з корупцією та криміналом, залучення інвестицій в країну. Навіть спрощена реєстрація підприємницької діяльності опиняється під питанням. Надіюся, що хоча би продовжать створення інституцій публічного сервісу, де все працює за принципом одного вікна. Точно буде регрес у сфері енергетики. Уряд зменшив ціни на електроенергію, але це відіб'ється на стабільності енергетичної системи країни. Єдине - для людей приємно. Проте Іванішвілі обіцяв, що також знизить на половину ціну на газ і бензин. Перед виборами розповідав, що вся проблема високих цін через корупцію у владній еліті. Але прийшов до влади, а ціни не впали. Це був звичайний популізм. Знизили тільки на 10 відсотків ціни на електроенергію. Але за рахунок інвесторів, які повинні були вкладати гроші в будівництво нових ГЕС і міцність системи перед природними явищами, наприклад, бурею. Питання енергетичної системи вирішиться протягом наступних 2-3 років.
Чому опозиція лишається у стороні?
Саакашвілі поважає думку народу. Він добровільно відмовився від права самостійно розпустити уряд і назначати новий без згоди парламенту. Хоча у нього є такі повноваження. Також має право призначати міністрів-силовіків. Він не призначив жодного.
Але його партію підтримали 40 відсотків населення на парламентських виборах. Чому ви не захищаєте свої реформи?
Партія "Єдиний національний рух" сама проголосувала за зміну Конституції. Згідно з цією реформою, восени у президента значно зменшаться повноваження і вплив на парламент. Саакашвілі був генератором цих ідей і противитися їм - означає бути непослідовним.
Які зараз стосунки між владою й опозицією?
Дуже напружені. На жаль, у нас нема тієї політичної культури спілкування між урядом і опозиційними партіями, яка є у Франції чи Швейцарії. Вчимося на своїх помилках. Проте опозиція може впливати на громадську думку. Це майже все у демократичній країні. Грузія не є процвітаючою демократією. Брехня і правда тут часто перемішуються. Люди не мають досвіду, їм багато що досі не зрозуміле. Тому демократичні інститути стоять на ногах не так твердо. Поки що ситуація складна.
Перемога на виборах "Грузинської мрії" - це крок назад для країни чи період, який суспільство повинне пережити?
Це відкат назад. Але й період, який повинні пройти. Наш народ повинен побачити різні уряди і зрозуміти користь одного і іншого. Ми змогли зробити із, забутої Богом країни, європейського лідера у проведенні реформ за оцінкою Світового банку. Ми посідали 9 місце у легкості ведення бізнесу, будучи до реформ на 112-ому. Збільшили бюджет країни в 10 разів, коли в той час зменшили податки на 50 відсотків. Країна була притулком для кримінальних авторитетів і корупціонерів, а перетворилася на лідера в безпеці і боротьбі з корупцією в Європі. У деяких селах не було світла. Сьогодні Грузія експортує електроенергію. Багато-хто говорив, що ми тільки реформатори, але не зовсім демократи. Тому зараз хочемо довести, що в Грузії проходять демократичні вибори, на яких народ має вирішальне слово. Так, наша партія не перемогла. Відразу після оголошення результатів екзит-полів Саакашвілі, на якого навішали клеймо авторитарного лідера, заявив, що віддає повноваження голові уряду і переходить в опозицію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Саакашвілі витрачав бюджетні гроші на Ющенка - ЗМІ
Чи відбулося потепління стосунків з Росією?
Тільки на емоційному рівні. Путін ненавидів Саакашвілі, бо той називав його імперіалістом, кгбешніком та агресором. Іванішвілі так не говорить. Для Путіна велике задоволення бачити у Грузії когось лояльнішого. Проте політику Росії щодо Грузії не змінити. Це ставлення не до Саакашвілі таке, а до Грузії як такої. Й раніше був культурний обмін грузин із росіянами. Ми відкрили кордон для них. Ніколи не вводили ембарго на російські товари. Це робили росіяни щодо нас. Зараз стосунки теплішають. Але це все лірика. Що буде насправді з Південною Осетією та Абхазією, де стоять російські військові і не збираються звідти йти?
Як поводиться Іванішвілі?
Є небезпека, що він піддаватиметься Росії. Він взяв високу планку - налагодить стосунки. А Росія не буде поступатися своїми інтересами. Грузія повинна бути членом НАТО і ЄС. Інакше ніяк не захистимося від Росії. Це навряд чи сподобається Путіну. У нього нема ніяких факторів рахуватися із нашим суверенітетом. Виходить, наш суверенітет знаходиться у руках Росії. Якщо Іванішвілі не йтиме на великі компроміси з Путіним, то не отримає нічого. Поки Грузія не вступить в НАТО — краще не стане. Хтось питиме в російських ресторанах грузинське вино і "Боржомі", і що з того? Це добре для грузинської економіки. Але не спасіння. Ми диверсифікували економіку. У кінці 2012-го отримали 8 відсотків росту ВВП, у той час коли Росія - з 3-ома. Ми не загинули від їхнього ембарго. Самотужки навчилися виживати.
Конфлікт реально вирішити коли-небудь?
Тільки тоді, коли російська влада зрозуміє (Путін цього не зробить ніколи), що незалежна і демократична Грузія — це не загроза для Росії. Грузія стає все більш важливою для транзиту енергетичних ресурсів та товарів. Коли нема російської монополії, ціни на транзит газу і нафти падають. Це протирічить інтересам Росії, але не здоровому глузду. Вони сприймають Грузію, як загрозу. Ще й через нашу демократичність. Росіяни приїжджають до нас і починають задумуватися, чому грузинські поліцейські не беруть хабарі, а російські беруть, чому в Грузії безпечніше, ніж в Росії, чому грузини можуть вийти на протест, а у Росії бояться?
В Україні реальні реформи за грузинським сценарієм, адже у нас нема свого Саакашвілі?
Теоретично це можливо. Але станеться тільки тоді, коли основні політики домовляться про ці реформи. І що уряд не опиниться під ударом, якщо ці реформи йтимуть повільно і болісно. Вперше Саакашвілі отримав на виборах 97 відсотків голосів. Його команда мала максимум 1,5 роки, щоби люди відчули перші результати реформ. Було нелегко. Саакашвілі виграв вибори вдруге вже з 53-ома відсотками. Рейтинг впав серйозно, але йому дали шанс. Але все одно мав велику підтримку населення. Люди побачили, що раніше в багатьох селах не було світла і газу - тепер є. Поліція була загрозою - стала захисником. Але всьому приходить кінець.
Чому не підтримали втретє?
Людям захотілося чогось нового. Іванішвілі пообіцяв багато радикального та ідеалістичного. За нашого керівництва багато-хто отримав роботу, але не перетворився на скоробагатьків. Їм доводиться вставати рано і йти на роботу. Життя не стало раєм і лафою. Перші півроку була ейфорія, а потім це перетворилося на рутину і розчарування. Тут прийшов новий лідер, Іванішвілі, і сказав, що зробить грузин багатшими. Хтось реально повірив, що йому взагалі не доведеться працювати, а він отримуватиме якісь соціальні пільги від держави. У нас в середині досі сидить homo-soveticus. Люди хочуть, щоби їм держава щось давала. Можливо, ми зробили багато помилок і були надто різкі щодо корупціонерів і криміналу. Трохи перегинали палку.
Партія "Єдиний національний рух" буде брати участь у наступних виборах?
Обов'язково. Якби ми були песимістами, то взагалі залишили би політику. Впевнений, що Грузія, хоч і повільнішими темпами, але все одно розвивається, навіть із такою владою.
1 
8759
Коментарі
8