Президент України Віктор Янукович уперше після інавгурації Володимира Путіна поїхав до Москви для участі у неформальному саміті СНД. Ще до початку саміту, але після зустрічі з президентом Росії, глава держави заявив, що Київ найближчим часом "підпише" угоду про зону вільної торгівлі в рамках СНД.
- Угода про вільну торгівлю була б вигідна для України, - коментує економіст 46-річний Борис Кушнірук. - Річ в тім, що довгі роки саме Росія блокувала її підписання.
Чому?
- Вона в ній не зацікавлена. У них економіка, яка базується на природних ресурсах — на газі, а не на виробництві вже готової продукції. Натомість Україна вивозить до Росії вже готову продукцію — обладнання машинобудування, цукор, соняшникову олію, м'ясні вироби, консерви тощо. Оскільки на природні ресурси ніхто обмежень не вводить, а вводять саме на готову продукцію, то нашій економіці вигідніше мати вільний режим торгівлі з Росією та іншими країнами СНД.
Тобто угода про зону вільної торгівлі нам вигідна?
- Тут не все просто. Загалом нам вигідні всі стандартні угоди по ЗВТ, але інша справа, що підписання того варіанту угоди, який пропонують росіяни, не вигідний нам по двом основним пунктам. Перше — там залишилось доволі багато виключень на певні товари, які росіяни, попри угоду, зможуть не допускати на свою територію. Друге — у тексті угоди є норма, яка робить Україну залежною в зовнішній політиці. А саме - Україна має погоджувати з Москвою свої економічні угоди з іншими країнами. Це може стати на заваді прямої співпраці Києва з країнами Європейського Союзу.
Що треба зробити владі, щоб угода була вигідною?
- Усунути невигідні позиції на переговорах з росіянами. Але це ускладнюється гострими політичними проблемами — відносини української влади зі світом через репресії щодо опозиції. Так все склалось, що Україна відчуває безпрецедентний зовнішній тиск з усіх боків. І провина в цьому лише на Януковичу. Тому Києву важко відстоювати свої інтереси перед Москвою. Більш того, певні країни систематично підштовхують Україну в обійми кремлівської бюрократії.
Які країни?
- В першу чергу, це Німеччина. Україна в ситуації, яку можна порівняти лише з часами касетного скандалу довкола Кучми. Але тоді був інший розклад політичних сил в Європі, тоді ніхто не поспішав штовхати Україну до Росії. Зараз інша картина - Росія значно суттєвіше напрацювала різного роду зв'язки з європейськими політиками, які цілеспрямовано і систематично штовхають Україну в бік Росії і роблять вони це не просо так. Для неї Росія - важливий економічний та політичний партнер. Мова йде не тільки про банальні хабарі, а про реальний політичний та економічний інтерес для певних політичних груп — державні замовлення в Росії, цінові знижки, перемоги в тендерах спільних підприємств.
Чому Янукович як любитель всього російського не може домовитись з Путіним?
- Люди, які знаходяться в середині процесу говорять, що їх стосунки гірші, аніж стосунки між Ющенком та Путіним. Віктора Андрійовича російський вождь сприймав як відкритого ворога і це було просто для Кремля — вписувалось у схему відносин з Україною. До Януковича Путін не може ставитись як до ворога. Принаймні він не може різко і відкрито ставитись до нього так, бо це суперечило б всім поперднім трендам сприйняття Януковича як проросійського політика. Але Путін може ставитись зі зверхністю до Януковича. Він може демонструвати своєму оточенню і телеглядачам впевненість, що зможе уламати Віктора Федоровчиа на задоволення інтересів Росії. Але в Росії вчергове зіштовхнулись з тим, що інтереси великого капіталу України знаходяться не на їхньому боці.
А де інтереси українського капіталу і як це впливає на Януковича?
- Їх інтереси в нейтральному статусі. Янукович, в силу обставин, не такий вільний від позиції великого бізнесу як Тимошенко, яка могла собі дозволити на перемовинах з Путіним представляти тільки себе. Теоретично він може це зробити, але треба буде оголосити ще і війну всім олігархам. Тому Янукович залежить від інтересів великого бізнесу.
Що ж робити нашим північно-східним сусідам?
- Те, що вони роблять з часів Ющенка - намагаються вирішити проблему з українськими олігархами. Я маю на увазі скупити українські підприємства російськими підданими, які залежать від Путіна і користуються підтримкою Росії. Тобто Кремль хоче контролювати олігархів, які контролюють активи в Україні, які, в свою чергу, мають велике значення для здатності українських політиків опиратись Кремлю. Скуповувати Україну — ось політика Росії.
А за якої ціною?
- Ось тут і проблема. Скупити — це політичне завдання, але ж є ще і реальні підрахунки. Тому придбати хочуть задешево, бо російські олігархи при всій любові до геополітики Росії не філантропи і змушені дивитись на прибутковість операцій. В той же час, українські олігархи не завжди хочуть продавати бізнес, а якщо і продають, то вкладають в ціну і політичні ризики України, які більші за російські, і свої зв'язки з владою, бо це забезпечує надприбутки через монопольні механізми.
А Західна Європа може здешевити активи в Україні?
- Так, через низку непрямих механізмів це можливо. Від чого залежить вартість активів? Від капіталу, який приходить в Україну. Через брак кредитів МВФ зростають ризики для країни, потім зростає ціна позичкового капіталу, а далі активи стають дешевшими.
1 
8759
Коментарі
6