За півтора року роботи у Верховній Раді переконався - у вищих ешелонах влади не розуміють проблем села і селянина. Більше того, й не хочуть достеменно знати їх. Політикам і чиновникам селяни потрібні лише як виборці під час голосування, як землевласники-орендодавці, як безправний об'єкт поборів - і все.
Так було завжди, не змінилося на краще і в останні два роки. Більше того, законодавство стосовно селян погіршилося, а деякі реформи загрожують знищенням села як середовища існування третини українців і селянства як соціальної категорії населення. Йдеться не тільки про малі села, але й про середні і навіть великі. Це може стати наслідком так званої децентралізації.
Правильна розшифровка цього замиленого штампу така: децентралізація повноважень органів влади. Тобто, передача значної частини їх, у тому числі податків, від державної влади органам місцевого самоврядування. За усталеним виразом - на місця. Це було б відновлення історичної справедливості, оскільки ці повноваження свого часу були узурповані державною владою.
Це дуже потрібна реформа, якби робилася відповідно до її суті. Але це означало б, що державний чиновник сам собі "перекриває кисень", позбавляє себе можливостей "заробляти". Чи можливо таке? Ні. Тому із "децентралізацією" починаються метаморфози. Виявляється, для набуття повноважень, які дозволять органам місцевого самоврядування бути фінансово самодостатніми, майже всі вони мають самоліквідуватися.
В першу чергу це стосується сільрад - найбільш численного і демократичного органу місцевого самоврядування. А ця самоліквідація, або, як її називають демагоги, "добровільне об'єднання громад", це вже зовсім інша реформа — реформа самоврядування. Адже веде до різкого, у десятки разів, зменшення кількості місцевих рад, головним чином — сільських: найчисленніших і найближчих до людей.
"Децентралізація" обертається масовим знищенням сільрад. А це найкоротший шлях до деградації і зникнення села. Не стане сільради - вслід за нею щезнуть школа, дитсадок, ФАП, клуб, а там і саме село.
Без сільрад не буде і самоврядування. Бо ті монстри "децентралізації", які задумано створити у районах замість десятків сільрад, будуть вже не органами самоврядування, а слухняними місцевими філіями державної бюрократії - що насправді і потрібно "реформаторам" із "партій Майдану".
Про це "батьки децентралізаціі" та їх посіпаки-"грантоїди" говорять неохоче - напевне розуміють, що роблять величезну шкоду. Тому для "добровільного" об'єднання громад вигадали "поважну причину": мовляв, вони фінансово неспроможні, адже громади малі, штати сільрад роздуті, а доходів - нема.
Я називаю цю аргументацію логікою бандита, що до нитки пограбував людину та ще й дорікає їй: ти - злидень, в тебе нема нічого.
Тільки тому й бідні зараз сільради, а з ними й села, що держава позбавила їх джерел доходів.
І коли навесні 2014 року Петро Порошенко і його команда заговорили про децентралізацію, кращої агітаціі для селянина й не треба було — з'явилась надія на відновлення справедливості, на відродження села.
Але - облом ... Причому, крутий облом, бо з усього видно, що Концепція реформи місцевого самоврядування, яка лежить в основі "децентралізаціі" й відповідно до якої вже півтора роки поспіль обласні та районні державні адміністрації чинять шалене зловживання адмінресурсом, тиснуть на сільських голів з метою прийняття "через нехочу" рішень щодо "добровільного" об'єднання громад згідно нафальшованих у 2015 році Перспективних планів об'єднання, це - не безвинна помилка, яку вже давно мали б виправити з огляду на повсякмісний спротив примусовій "колективізації". Це - умисна жорстка антиселянська позиція, яку я відкрито називаю злочином національного масштабу.
Ліквідувати у найпершу чергу сільради, а подекуди і селищні, міські і навіть районні ради. Натомість "через коліно" створили Ради штучних велетенських "об'єднаних територіальних громад" - це свідома мета авторів цієї шахрайської "децентралізації влади через централізацію самоврядування". Чинна влада від неї вперто не хоче відмовлятися.
Вочевидь, хтось не дозволяє. У іншому випадку вже мало б дійти навіть до тупих, що йти наперекір народним масам, ще більше погіршувати їх і без того важке становище, провокувати соціальну напругу під час війни і глибокої кризи - згубно для країни. Це найкоротший шлях до масових протестів і навіть до сеператизму.
Не кажучи вже про те, що одним Радам передавати повноваження (тим, хто "об'єднався"), а іншим - ні (хто не хоче "об'єднуватися") - це незаконно, антиконституційно. Це зловживання владними повноваженнями, грубий адміністративно-економічний тиск, а не добровільність.
Це означає: хто слухняний і йде куди скажуть, хоч у прірву - тому даємо жити, а хто має свою голову на плечах - тих виморити.
Оце називається державна політика? Не може вона бути однією для одних, іншою - для інших. Державна політика повинна бути однаковою для всіх. І децентралізація має бути однаково для всіх, без огляду на "об'єднався-не-об'єднався". Петро Порошенко повинен виконати передвиборчу обіцянку: провести децентралізацію так, як її розуміли на час президентської виборчої кампанії усі, хто віддав голоси за його обрання.
А вже потім, після належного здійснення децентралізаціі без примусового об'єднання, люди самі розберуться, як їм далі жити - об'єднуватися чи не обєднуватися. Оце буде справжня добровільність.
Щоб місцеві громади стали фінансово самодостатніми, потрібно всього лиш зробити сільради повноцінними органами влади на всій їх території. А це не тільки територія села.
Територія сільради - це усталене юридичне поняття, яке виникло майже сто років тому. У законодавстві УРСР сільрада була визнана одиницею адміністративно-територіального устрою (АТУ). І це правильно, тому що українське село ніколи не існувало без території за його межами.
Території сільрад є відображенням історичного земельно-територіального устрою України. Він сформувався протягом століть і має не тільки адміністративне, але й етнічно-культурне значення - в Україні немає двох однакових сіл. Всі - різні, але всі споконвічно боролися за кожен аршин території сільської громади, аж до кровопролиття.
Навіть більшовики - ще до Сталіна, за часів Сталіна і після нього - попри весь їх волюнтаризм і свавільність, не наважилися зламати те, що склалося віками. Вони прив'язали адміністративно-територіальний устрій точнісінько до зовнішніх меж угідь, що відносяться до даного села, найменувавши територію громади сільрадою, або територією сільради.
А от новоспечені "демократи" вирішили проігнорувати багатовікові надбання селянських громад: у Конституції України 1996 року у переліку одиниць АТУ вже не зазначені сільради. Але так просто відмовитися від них виявилося неможливо, як і від будь-якої іншої об'єктивної реальності. Тож покінчити з цією "колізією" вирішили сьогоднішні "децентралізатори".
Ви за таку "децентралізацію", ви цього чекали від "післямайданівської" влади? Я - ні, й миритися із знищенням села не збираюся. Півтора року намагався достукатися до здорового глузду й совісті кураторів цієї антисільської реформи - нічого не вийшло, тож тепер пропоную об'єднати зусилля всіх, хто думає так само, як я.
Таких — переважна більшість сільських голів, громадського активу села й усіх селян. Об'єднавшись, ми змусимо владу почути селянство, доб'ємося реальної децентралізації владних функцій без примусового об'єднання громад, відновлення юрисдикціі і повноважень сільрад на всій території існування села, створимо належні умови життя для наших нащадків.
Врятуємо сільради й село - врятуємо Україну.
Аркадій Корнацький, народний депутат України
4 
8759
Коментарі
1