Президент ігнорує петиції від громадян

Закон про петиції, який сьогодні є, - це профанація, а не дієвий механізм. Подивимося статистику. У серпні 2015 року запровадили петиції. За три місяці на сайті президента 36 петицій набрали більше 25 тисяч голосів. У 2016 році необхідну кількість голосів набрали тільки дві петиції.

У 2017 році за три з половиною місяці жодна петиція не набрала необхідної кількості голосів на сайті президента. За два роки подали майже 30 тисяч петицій. Із них цьогоріч тільки 1500. Система була повністю дискредитована. Люди не побачили, що петиції працюють, бо пропозиції громадян влада не бере до уваги. Хоча кінцевою метою петицій було залучення людей до законотворення. Також реагування українців на проблеми, яких не бачить влада. Щоб робили це не через протести, а в законний спосіб.

Приведу приклад. У серпні 2015-го з'явилася петиція про відміну грошової застави для корупціонерів. Вона за тиждень набрала 32 тисячі голосів. Президент дав відповідь: подякував, підтримав петицію. Потім погодився, що необхідно законодавчо закріпити це обмеження. Згодом пише: у Верховній Раді запропонували прийняти закон за результатами всебічного обговорення. Але чому президент не подав відповідний законопроект до парламенту?

Абсолютно. Ця петиція досі гостра у суспільстві. На неї була така реакція. Фактично жодна петиція не мала прямої дії. Українці відчули, що петиції перетворилися на звернення, які за всіх часів чиновники просто клали під сукно.

Коли ми розробили законопроект про право громадян через петиції ініціювати нормативні документи, там була прописана процедура. Наприклад, якщо президенту прийшов від громадян проект закону, він мав би відправити його на розгляд парламенту як першочерговий. Це була б дія президента. Пропозицію розглядав би законодавчий орган. Чи ухвалив би - інше питання. Але президент тоді виконав би свою функцію Конституції на право звернення громадян до органів влади щодо врегулювання того чи іншого питання.

Ми визначали, що петиції мали подаватися до обраних посадовців — президента, міських голів, посадовці на місцях, які мають право вносити законопроекти та нормативні акти до своїх рад. Президент — до Верховної Ради, міський голова — до міськради, губернатор — до облради. Це все не почули. Фактично нівелювали процедуру реагування на петицію. Залишили тільки поняття "відповісти на петицію". Сайт про петиції може створювати будь-хто.

Не можу оцінювати дії президента. Якби він і люди в його адміністрації, які працюють з петиціями, реагували, у країні було б спокійніше жити. Ми не мали б вуличних протестів. Мітинги проводять тому, що влада не чує громадян. Люди звертаються, пишуть, кричать. Тоді розуміють, що б'ються об залізобетон. І врешті-решт ідуть на вулиці, починають кидати "коктейлі Молотова" у приміщення Верховної Ради. У Швейцарії, Канаді, Британії петиції працюють дуже швидко. Якщо у петиції вилилася якась проблема, що назріває у суспільстві, влада на неї реагує. І людям нема потреби кидати "коктейлі". Тому що їхні проблеми почули.

У жодній країні не обходиться без таких нісенітниць. У цьому і полягає якість роботи органів влади — мають відбирати справді потрібні речі.

Така проблема дійсно є. Чинний закон не захищає петицію від таких втручань. Там не описані вимоги до електронної системи. Вона має ідентифікувати осіб, які вносять петиції чи підписують їх. Це б захистило систему електронного обчислення. Тому є питання до розробників сайту. Ще проблема — закон не передбачає, що петиції не мають сумуватись. Було багато петицій щодо зменшення кількості народних депутатів. Через велику кількість голоси розсіювалися, а разом набрали б півмільйона.

Ця технологія працює. Наш законопроект передбачав, людина не має права реєструвати петицію, якщо аналогічна вже є. Лише підтримати її. Система б відбирала їх за темою. Треба міняти закон.

До наступного загострення ситуації в країні та виникнення заворушень і мітингів. Вони почнуться не через те, працює петиція, чи ні. А тому, що влада не реагує на вимоги громадян.