Чи "жива" парламентська коаліція. Чому Петро Порошенко ніколи не відмовиться від "сірого кардинала" Ігоря Кононенка. Коли відбудуться наступні вибори до парламенту - Gazeta.ua розповіла нардеп від фракції "Блоку Петра Порошенка" Наталія Новак. Вона входить до депутатської групи "Антикорупційна платформа".
Із Наталією Новак зустрічаємось 29 лютого - у її кабінеті парламентського комітету з питань правової політики та правосуддя на вулиці Садовій у столиці.
- Порошенко робить успіхи у зовнішній політиці, але його кадрова політика - невдала. Керується критерієм - віддана людина чи ні. І не бачу, що Петро Олексійович був готовий працювати по-новому. Є провали й у роботі фракції, - каже Наталія Василівна.
Президент може пожертвувати дружніми стосунками зі своїм давнім бізнес-партнером, а нині заступником керівника фракції Ігорем Кононенком?
- Петру Олексійовичу пропонували, щоб Кононенко склав депутатський мандат. Але на засіданні фракції він сказав, що цього ніколи не буде. Вважає, що Ігор Віталійович чесна людина і хороший менеджер. Звісно, провина кожного має бути доведена. Але якщо вже відбувся такий викид негативної інформації, то для забезпечення поваги народу до президентської влади не повинно бути ніяких "але". Глава держави має позбавлятися всього, що викликає сумнів у людей і підриває його авторитет.
Незабаром після помаранчевої революції до влади прийшла Партія регіонів. Тепер же "Опозиційний блок" має близько 10 відсотків підтримки. І це - без Криму і окупованої частини Донбасу.
- Рейтинг "Опоблоку" зростає. Частина населення згадує, що тоді пенсія була більша, життя - краще, товари - дешевші. Але люди не розуміють або забули: саме "регіонали" довели країну до краю. Ця політична сила у владі була непродуктивною. І в опозиції залишилась такою ж. У Верховній Раді вони служать "милицями правлячої партії". Коли голосів не вистачає - добирають у "Опоблоку". Проти їхнього керівництва порушені кримінальні провадження. У будь-який момент їм можуть дати хід. У минулому скликанні парламенту робота опозиції була помітною: блокували трибуну, добивалися поправок у законопроектах. А сьогодні ні поправок, ні протестів. Володимир Гройсман порушує регламент, ставить по двадцять разів на голосування одні й ті ж законопроекти. Проти цього протестують лише окремі депутати від більшості. А "опозиція" сидить, ніби відгодовані гуси - нічого не вимагають.
Чому справам колишніх "регіоналів" не дають хід?
- Судова та правоохоронна гілка влади "кульгає". Прокурорів обирали-переобирали, але вибрали тих самих. Наче хотіли люструвати суддів, однак прагнення до змін захлинулося. Бо "ворон ворону око не виклює". Не маємо незалежного органу, який би все це переглянув. Люстрацію не пройшли тільки ті, хто явно засуджував "автомайданівців". Деякі судді в парламенті домовлялися, щоб не було переглядів їх рішень. Тому зараз можна тільки осудити суддю за порушення процедури.
Про коаліцію
У суспільстві точиться дискусія: чи в парламенті є коаліція?
- Фактично, коаліції немає. Бо є заяви "Самопомочі", "Батьківщини" та Радикальної партії про вихід із неї. А формально можна трактувати по-різному. У Верховній Раді працює ситуативна більшість - залежно від того, яке питання обговорюється. Зараз керівники фракцій ведуть перемовини з президентом, спікером - як знайти вихід із політичної кризи. Стоїть питання про переформатування коаліції й уряду.
Переформатування вирішить проблему?
- Сподіваюсь, але ставлюся до цього скептично. Формування нової коаліції, а значить нового уряду - більше політичні ігри. Знову можна домовитись про певні квоти, розподіл міністерських посад. Назвати новий уряд технократичним. Але чи не будуть ті "технократи" представниками політичних партій чи чиїхось бізнес-інтересів? До того ж, як можна в тому самому парламенті, з тих самих політичних сил скласти якісно іншу коаліцію? Адже фігуранти - ті самі.
Які політичні сили мають створити нову коаліцію?
- Резерву немає. Нових політичних сил не з'явилося. Тому коаліція має складатися з тих партій, які прийшли до влади після Революції Гідності. Звісно, "Опозиційний блок" не повинен входити в коаліцію. Як і депутатські групи "Відродження", "Воля народу". Бо фактично це - частина "Опозиційного блоку", яка створила суто бізнесові об'єднання із недержавницькими інтересами.
Кому таке "бродіння" парламенту вигідне?
- Тим, хто хоче "сісти на потоки", але не дають. Переформатування коаліції і уряду - сприятливий час для "проштовхування потрібних людей".
Перевибори Верховної Ради будуть виходом із кризи?
- Ситуація зайшла в тупик - отже, треба щось змінювати. Можна створити нову коаліцію, сформувати новий уряд. Але Верховна Рада зараз представляє більше бізнес і олігархів, і в меншій мірі - народ.
Петро Порошенко заявив, що не допустить перевиборів парламенту, бо "кращих депутатів не буде".
- Вибори відстрочили на певний час. Можна спробувати перезавантажити ситуацію, попрацювати до осені. Якщо не вийде - тоді перевибори.
Країна витримає ще одні дочасні вибори в умовах війни і кризи? Це не гальмуватиме реформи?
- Частину реформ уже запущені. Вони триватимуть - не залежно від того, хто керуватиме міністерством. Перевиборів боятися не треба. Суспільство, ніби через сито, у такий спосіб просіює неефективних людей. Але в такому разі потрібен новий виборчий закон. Бо мажоритарка знову приведе у Верховну Раду старі кадри. Необхідно відкрити виборчі списки.
Чи не спровокують вибори парламенту дострокові президентські вибори?
- Зараз суспільству насаджується стереотип "поганий прем'єр-міністр" і "хороший президент". Але ж глава держави має найбільшу фракцію в парламенті. І сказати, що він не впливає на ситуацію у Верховній Раді - не можна. Відповідальність спільна. Проте це не означає, що треба переобирати всіх, включно з президентом. Зараз н6має закону про імпічмент. І рейтинги довіри уряду й президента різняться. На якій підставі змінювати главу держави? Якщо українців не влаштовуватиме вся владна вертикаль - тоді варто переобирати всіх.
Навіщо приймали закон "про партійну диктатуру"?
- Це намагання утримати депутатів у фракціях. Із партії "Блок Петра Порошенка" вийшли незгодні з його лінією депутати, й депутати олігарха Коломойського. Раніше була тенденція "тушок", коли нардепи переходили з опозиційної партії в правлячу. Щоб отримати дивіденди - посаду, чи щоб не переслідували бізнес. А зараз виходять із коаліції в позафракційні. Це нове явище в парламенті. Це дзвіночок - політична сила вибудовує неправильну лінію. Голова ЦВК Охендовський дозволив позбавляти мандатів, не дивлячись на те - списочник це чи мажоритарник. Можна трактувати це як переслідування людей, що ідеологічно не погодилися з лінією партії.
Про реформи
Чи є у влади потенціал для ривка у проведенні реформ?
- Якщо ви купуєте неякісну тканину, яка рветься, то з неї не можна пошити якісну сукню. Слабо вірю у це.
До Верховної Ради суспільство приводить все більше адекватних людей, однак система залишається старою. Коли вдасться її змінити?
- Свідомість суспільства змінюється поступово. Верховна Рада - відображення цього процесу. Якщо люди житимуть краще - по іншому голосуватимуть. Хоча б тому, що їх неможливо буде купити. Прямого ходу історії немає. Розвиток йде по спіралі. Ми думали: якщо перемогли у революції, то буде краще. Але з'явилися нові виклики. До влади прориваються старі кадри, на Донбасі - війна. Не пройшла люстрація. Але будь-які події, позитивні та негативні, чомусь вчать суспільство. Ми все одно рухаємося вперед.
У людей немає відчуття, що живемо в справедливій країні. Що з цим робити?
- Справедливість можна встановити або революційним, або еволюційним шляхом. Ми хочемо мати нормальну роботу, достойну зарплату, справедливих суддів. Революція відбувалася, а змін явно недостатньо. І що, знову йти на Майдан? Краще спробувати змусити ці органи працювати. Громадськість має тиснути на владу. З першого разу не вийшло із прокуратурою. Давайте ще раз проведемо переатестацію. Поки не доб'ємося результату, будемо "люструвати". У нас вона відбулася трохи неправильно. Усіх, хто працював із Януковичем, звільняємо. Але ж були й нормальні спеціалісти. Вони чесно виконували свої обов'язки. Завдання люстрації - почистити державні органи від корупціонерів та порушників закону.
Парламент зі "скрипом" приймав закон про електронне декларування. Але переголосований варіант не влаштовує ні суспільство, ні Захід.
- Мусимо проголосувати за те, чого вимагає Захід. Тут мова йде про долю не окремих чиновників, а про долю країни. Чиновники намагатимуться ухилитись від оподаткування. Переписати майно на родичів, друзів. Але ж є загальне декларування. І якщо старенька бабуся раптом декларує палац у лісі, то фінансова інспекція має цим зацікавитися. Окрім цього, маємо провести деофшоризацію. Покласти край реєстрації бізнесу на островах.
Ніби всі працюють - і Верховна Рада, і уряд і президент. Чому реформи так затягуються?
- Не можна говорити, що нічого у державі не змінилось. У нас з'явилась армія. Не ідеальна, зі старим генералітетом. Але йдуть консультації з НАТО, впроваджуються нові стандарти. Верховна Рада прийняла купу законів. Безперечно, є й прорахунки. Деякі народні депутати нав'язують у керівництво державних підприємств своїх людей. Міністрів обираємо за квотним принципом. Зараз усі зрозуміли, що підходи треба змінювати. Тепер депутати спілкуються у чатах, цікавляться кандидатурами на важливі посади - їх освітою та досвідом роботи. Мойсей 40 років виводив євреїв з пустелі. Тож не дивно, що і в нас це відбувається не швидко.
3 
8759
Коментарі
4