Акції протесту в центрі Києва, що поступово переростають у фазу повстання, яке охопило значну кількість регіонів України, наочно продемонстрували запит суспільства на нові способи політичної боротьби та, відповідно, на нових лідерів, що здатні втілити ці способи у життя. Незграбні спроби політиків повернути протистояння на звичний їм політичний майданчик лише підгіріають ці настрої у суспільстві.
Немає нічого дивного у тому, що у такій ситуації суспільств народжує нові форми самоорганізації людей. Сьогоднішній Майдан вже народив, щонайменше, два суспільних рухи, що у перспективі здатні стати впливовими суб'єктами української політики — "Правий сектор" та Громадянську платформу "Майдан". На перший погляд, ці рухи діаметрально різні — якщо "Правий сектор" закликає до радикальних дій, то ГП "Майдан" виступає за так званий "розумний протест", який повинен змусити державну машину скеровувати ресурси на самознищення, а відтак — на кардинальне реформування усієї системи влади в країні.
Однак при усій зовнішній несхожості цих рухів, вони мають багато спільного. Навіть їхні лідери хожі між собою, хоча навряд колись погодяться визнати це вголос. І Дмитро Ярош ("Правий секор"), і Сергій Дубенко (ГП "Майдан") очолювали локальні громадські об'єднання: перший — "Тризуб", другий — "Громадський контроль". Обидва лідери не є мешканцями столиці: Дмитро Ярош мешкає у Дніпропетровську, Сергій Дубенко — в Одесі. Обидва вони — люди середнього віку: Ярошу 42 роки, Дубенку — 37. Обидва мають вищу освіту. І головне: обидва вважають, що суспільство повинно тиснути як на владу, так і на опозицію, а якщо політики спробують проігнорувати суспільні запити, то їх необхідно усунути з суспільного життя у найрішучіший спосіб.
Цікаво, що у цьому відношенні Дубенко виглядає навіть радикальнішим за Яроша, оскільки пропонує повну люстрацію для сучасних політиків — у тому випадку, якщо вони не зможуть шляхи виходу країни з кризи і суспільство буде змушене шукати їх самостійно. Ярош же, виступаючи за повне перезавантаження системи влади, все ж припускає участь деяких сьогоднішніх політиків у новій системі управління державою.
"Є момент революційних змін у державі — і вже потім можлива участь у виборах до парламенту та місцевих органів влади. До того часу говорити про будь-яку участь в урядах, виборах — немає жодного сенсу. Ні, спочатку ми проведемо революцію, а потім будемо готові брати відповідальність за майбутнє нації у тому числі й на себе", — заявляє Ярош.
Відміну більшості диктаторських законів та відставку Азарова слід розуміти лише як перші кроки у врегулюванні політичної кризи та громадянського протистояння. ГроМайдан буде у подальшому послідовно відстоювати решту етапів врегулювання: розпуск Верховної Ради та перевибори, внесення змін до Конституції та проведення масштабної адміністративної та фінанової децентралізації, посилення функцій місцевого самоврядування, перетворення України у парламентську республіку із мінімальними повноваженнями президента", — говорить Дубенко.
Як відомо, радикалізм — це не лише кидання "коктейлів Молотова", захоплення адмінбудівель та бійки з міліцією. Радикалізм — це, у першу чергу, спосіб мислення. А відтак — відмінноті між "Правим сектором" та "ГроМайданом" полягають виключно у звонішніх проявах радикалльних настроїв суспільства. Відповідно, відрізняються одні від одних і прихильники обох об'єднань.
"Правий сектор" об'єднує здебільшого рішуче налаштовану молодь, готову заради модернізації суспільства до насильницької зміни влади. Громадянська платформа "Майдан" — ревволюційно налаштовану інтелігенцію, креативний клас, що готовий не менш радикальними, але де-юре законними, способами примусити чиновників працювати на благо суспільства. Такими, наприклад, як проект 4road, скерований на боротьбу із розкраданням чиновниками коштів, що виділяються на ремонт доріг. Після того, як Сергій Дубенко запусстив у Одессі цей проект, його стали активно наслідувати й за межами нашої держави. Зокрема, Олексій Навальний здійняв із ним великий галас у сусідній Росії, перейменувавши на "РосЯму".
Очевидно, що обидва суспільних рухи є наслідком радикалізації суспільних настроїв у країні. Об'єднуючи навколо своїх ідей як людей, готових із зброєю в руках захищати власну свободу ("Правий сектор"), так і "ботаників", що сповідують "інтелектуальний радикалізм", вони вже у найближчий час можуть стати серйозною загрозою для сучасних політиків, що воліють локалізувати суспільні процеси до рівня парламентської дискусії чи кулуарних перемовин між владою та опозицією. А якщо у майбутньому ці та інші суспільні рухи знайдуть ще й певні форми співпраці між собою, то можна буде впевнено констатувати: в Україні нарешті з'явилась справжня "третя сила", що здатна докорінно змінити нашу державу.
1 
8759
Коментарі