Нова загроза з Білорусі чи початок розвалу Росії: чотири сценарії для України після бунту Пригожина

5

Фото: РІА

Засновник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин заявив, що його "марш справедливості" був націлений проти зрадників, і зараз він очікує "наступні перемоги на фронті". Ватажок найманців вийшов на зв'язок після кількаденного мовчання.

Заколот бойовиків із ПВК "Вагнер" не приніс змін на полі бою, адже найманці до цього покинули лінію фронту. Про це заявив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Однак бунт показав кілька слабких місць. Міністерство оборони Великої Британії наголосило, що з огляду на дуже обмежені докази бойових дій між ПВК "Вагнер" і російськими силами безпеки, деякі з них, ймовірно, залишалися пасивними, що фактично є мовчазною підтримкою дій найманців. Які уроки маємо винести з невдалого "маршу на Москву" та як можемо цим скористатися – у матеріалі Gazeta.ua.

Демарш Пригожина

На фронт бунт Пригожина безпосередньо не вплинув, вважають аналітики американського Інституту вивчення війни. Вони зауважують, що 23-24 червня на передовій тривали "звичайні" бої, росіяни навіть посилили наземні атаки поблизу Бахмута. Однак аналітики та експерти погоджуються, що демарш ватажка "вагнерівців" показав слабкість режиму Путіна. І це хороший знак для України.

 

Втім, не варто чекати швидких революцій чи виявлення "волі народу". Російське суспільство, як показав бунт Пригожина, готове сприймати будь-якого "начальника" – того, хто має силу. Надії на суспільну реакцію в Росії бути не може. Але на поступовий розвиток руйнування центру управління країною – цілком.

Що російській бунт дає Україні

Попри те, що для фронту від бунту Пригожина немає позитивних змін, він проявив слабкість російського керівництва. Аналітики наголошують, що це може бути цеглинкою руйнування російського диктаторського ладу.

Сценарій 1. Чи є нова загроза з Білорусі?

Білорусь може розмістити на своїй території до восьми тисяч російських найманців ПВК "Вагнер". Там вже почали будувати табори для них. Деякі експерти припускали, що переміщених "вагнерівців" можуть використати для підготовки наступу з Білорусі. Полковник СБУ, нардеп Роман Костенко не виключає сценарій, за якого Путін спробує знищити Пригожина разом з його "приватною армією" – свідомо кинувши на укріплені оборонні рубежі ЗСУ на півночі. У Збройних силах відзначали, що ситуація на вказаній ділянці прикордоння контрольована: поки не спостерігається ні нарощування техніки, ні живої сили противника.

Очільник нашого Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов вважає, що важливими для України наслідками заколоту "Вагнера" в РФ є те, що ці найманці більше не братимуть участі у війні. Мовляв, "Вагнер" був найефективнішим підрозділом Росії, який вмів досягати успіху за будь-яку ціну.

 

Буданов також заявив, що масове повернення військ Пригожина до Білорусі не планують – ПВК "Вагнер" буде поступово передислоковуватися до Африки.

"Не планується масове повернення ПВК до Білорусі. Хаб, який вони створюють у Білорусі, призначений для логістичних цілей. Також у них будуть офісні приміщення і рекрутинговий центр. І цей хаб створюється для операцій "Вагнера" за кордоном, переважно в Африці. Їхня діяльність за кордоном триває, переважно в Африці. І що буде відбуватися далі, так це те, що більшість особового складу, який раніше брав участь у бойових діях в Україні, буде поступово передислоковано до Африки для розгортання операцій там", – сказав Буданов.

Сценарій 2. Розпад Росії

Слабкість режиму тепер проявилася ще більш явно. В майбутньому це може означати, що зв'язки, які зараз тримають Росію разом, легко порвуться. Послаблення центральної влади в Москві внаслідок перевороту вже не раз обговорювалося як один із варіантів завершення війни. За такого сценарію, нова влада буде або недієздатна, або почнеться боротьба кількох політиків. Як результат – анархія, громадянські заворушення – війна за таких умов не в пріоритеті. Слабку реакцію влади у Кремлі світ вже побачив – демарш "помітили" майже через добу.

Росія вже неспроможна виграти війну проти України. Результатом її поразки може стати розпад на частини або ж громадянська війна, пояснив професор політичних наук Ратгерського Університету США Олександр Мотиль. Він наголосив, що Заходу слід серйозно подумати: що робити, якщо на місці РФ постане 5-20 незалежних держав чи якщо буде громадянська війна.

 

"Росія може розпастися на частини, що може відбутися громадянська війна, чи взагалі війна між різними частинами Росії. Я особисто переконаний, що це не лише можливо, а й дуже правдоподібно. Це вже не просто фантазія, яка могла б за певних обставин здійснитися. З кожним днем вона стає чимраз більш реальною", – зазначив Мотиль.

Сценарій 3. Хаос та заворушення в Росії

Безпрецедентні санкції поступово, крок за кроком послаблюють Росію. На тлі цього може виникнути загострення вже існуючих соціальних та політичних проблем – прогресуюча корупція, бандитизм, внутрішній "тероризм" правлячої партії, саботаж, еміграція найкращих спеціалістів тощо. Це Україні на руку – тому що кожен з цих кроків послаблюватиме позиції Кремля.

Багато експертів наголошують, що заколот – не одноразова акція, такі речі будуть повторюватися дедалі частіше. Британський оглядач Едвард Лукас написав, що імовірною перспективою, з Путіним чи без нього, є посилення хаосу в Росії.

 

"Розпад у радянському стилі за територіальною ознакою - малоймовірний. Більш правдоподібною виглядає ворожнеча кланів, що захищають свої активи і намагаються обікрасти конкурентів. Боротьба триває всередині режиму, а не проти нього", – пояснив Лукас.

Тут свою роль має зіграти зовнішній стимулятор. Еліти США мають розуміти, що їм належить перша скрипка у цьому процесі – таку думку висловив політолог Михайло Басараб.

"Якщо вони зацікавлені, щоб Штати залишалися глобальним лідером, Вашингтон повинен відчути лідерську роль у процесі деконструкції РФ. З найменшою кількістю негативних наслідків. Їм потрібні помічники. Передусім це держави Центральної та Східної Європи. Це Україна, країни Балтії, Польща, Чехія, Румунія, Грузія. Навіть Фінляндія. А також Японія. Названі країни добре відчувають РФ, громадяни яких відчули усі "принади" російсько-радянської потвори. Наше спільне завдання – щоб це зло більше не відтворилося. Треба зробити так, щоб простір сьогоднішньої Росії не залишився безпритульним. Щоб у постРосії свобода і демократія захопили більше територій. Щоб люди хотіли жити в умовах вільного світу", – пояснив Басараб.

Сценарій 4. Китайський наступ

На тлі слабкості у гру може увірватися Китай. Він має територіальні претензії до Росії. І ці тенденції проявляються у багатьох життєвих аспектах. Наприклад, китайські діти вчаться за підручниками, де "своєю територією" називається Сахалін, Приморський і половина Хабаровського краю, Алтай, Тува і Бурятія, значна частина Іркутської області, Єврейська автономна область, Забайкальський край і Амурська область. Комплекс територіальних претензій до СРСР представив ще Мао Цзедун.

Політичний аналітик Віктор Каспрук наголосив, що парадоксом закінчення путінської геополітики може стати, що наступникам Путіна доведеться просити у Америки і Європи допомоги в протистоянні з Китаєм.

"Адже не дивлячись на те, що в Москві постійно видають Пекін за свого союзника, реальність є діаметрально протилежною. Китай очікує свого часу, та разом з Індією і Філіппінами вже скасував основні угоди про закупівлю зброї в Росії. У Кремлі воліють закривати очі, що в Китайській Народній Республіці знову починають робити заяви про "анексію Амура" та наміри повернути собі анексований Росією Східний Сибір. Між тим, ці заяви китайців мають під собою серйозне підґрунтя. Оскільки російська анексія повністю позбавила Китай доступу до Японського моря, а отже й до Тихого океану, ці території мають велике економічне та військове значення, а не лише зачіпають вражену національну гордість. Китайські карти вже показують східноросійські міста з китайськими назвами. У той час коли путінська армія знаходиться на відстані 10 тис. км і веде програшну криваву війну в Україні, китайцям залишається лише пройти через кордон і зайняти ці землі", – пояснив Каспрук.

Китай може діяти не так квапливо. Китайські фірми вже підкуповують місцевих чиновників, щоб ті "подивилися в інший бік", коли вони залучають величезну робочу силу для вирубки лісів і знищення місцевої дикої природи РФ.

"З тим, як Росія все більше зазнаватиме поразок на фронті, сумніви будуть звучати голосніше"

Олег Бєлоколос, дипломат, голова правління Фонду "Майдан закордонних справ":

"Безперечно, влада Путіна похитнулася. Поки відбувається нерозуміння ситуації. Росте недовіра серед населення та армії до керівництва в Москві. Але на горизонті поки немає чіткого сценарію розвалу Росії. Не бачу сил, які могли би привести до цього. Це не Радянський союз, де були країни Балтії, Грузія, Україна, Молдова. Національні формування, які є в Росії зараз, далеко не в тому стані, щоб там проглядався міцний національний рух.

 

Можливо, відбудеться спроба заколоту у колі силових структур, які гуртуються довкола Кремля. Між ними, звичайно, є конкуренція – за ресурси та вплив.

Видно також те, що так звана ліберальна опозиція всередині Росії повністю розгромлена. Представники за кордоном є, але їх вплив нульовий. Окрім сценарію заколоту навколо Кремля жодних інших не бачу. А населення Росії сприйме будь-який розвиток подій. Їм все одно – Путін чи інший диктатор. Росіяни продовжують бути у пасивній позиції".

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень:

"В історії Росії були періоди смути. І те, що відбувається зараз, нагадує її. Є всі елементи системної кризи. У частини політичного класу Росії виникають сумніви щодо спроможності Путіна реалізувати поставлені цілі війни. Але поки ці думки вони триматимуть при собі. Тому що заколот Пригожина придушили у зародку. З тим, як Росія все більше зазнаватиме поразок на фронті, сумніви будуть звучати голосніше. Переважно, серед правих. Таких як Гіркін, наприклад. І цих голосів більшатиме.

Ключове питання для нас – не розвал Росії. Це, в кращому випадку, середньострокова перспектива. Важливим для України зараз є формування відчуття того, що ця війна безперспективна і її треба завершувати. Тому що зараз критика звучить так, що керівництво армії недолуге і якщо його поміняти, то війну можна виграти. І це проблема. В Росії немає сили, яка може поставити собі гасло "Ні війні". Як це було наприкінці Першої світової. Але тоді Росія зазнала серії нищівних поразок на фронті. Заколот Пригожина посилює процеси руйнування режиму Путіна. Але ресурс у його режиму поки що достатній, щоб ці процеси призупинити. Покладатися на розвал РФ найближчим часом не варто.

Рух зсередини народу Росії ми не побачимо. Найімовірніше, переможе революція не ліва, а права. Групи як у Пригожина чи Гіркіна. Загроза Путіну зростає саме з цього боку. Бо ліберали там дуже слабкі і не відіграють жодної ролі, на відміну від 1917-го року. Те, що ми бачили, це була перша спроба правих кіл. Росія - крихка, тому що система влади дуже ієрархічна. Якщо сигнал згори перестане проходити, то все ламається. Якщо цей ланцюг вибити, сигнал зупиниться. Другий момент – будь-який авторитарний режим тримається на силовій вертикалі. А всі російські силовики готові виконувати накази диктатора, якщо він їх прикриватиме. Це одна з причин, чому Пригожина відпустили. Але ширяться чутки, що репресії щодо "вагнерівців" все таки відбуваються. Не відомо, чи це так. Але якщо це станеться, то по військовій вертикалі підуть тріщини. І в якийсь момент це призведе до обвалу каркасу".

×