"Хвилина роботи парламенту коштує 20 тисяч гривень. Він не має права бути бездіяльним"

Минулого сесійного тижня опозиція блокувала трибуну. Вимагали призначити вибори міського голови Києва, скасувати пенсійну реформу, розглянути питання відставки уряду. Народний депутат із "Батьківщини" 55-річний Сергій Сас в інтерв'ю Gazeta.ua розповів про збори більшості на Банковій та депутатів, які написали заяви на вихід із фракції

"Регіонали" самостійно провели альтернативне засідання парламенту. Про що це свідчить?

- Це було не спонтанно, а сплановано. Я у четвер зранку припаркувався на Банковій, то вже о 8-й ранку по вулиці йшли групи молоді десь по 18 років. Їх було до 500. Я трохи біля них постояв. Їм роздали державні прапори. На той час були стягнуті підрозділи міліції. У дворі стояв автомобіль 1-го національного, який був готовий для трансляції. Мені складно сказати, навіщо вони це зробили.

Їхні збори були незаконні. У регламенті чітко записано: Верховна Рада проводить засідання у будинку Верховної Ради у місті Київ по вулиці Грушевського. Засідання може проводитися в іншому місці за рішенням парламенту, прийнятому більшістю від конституційного складу. Цього не було зроблено. Крім того, у них на так званому засіданні навіть більшості не було. За підрахунками тих, хто був у залі, їх було десь 180 депутатів.

Надія на те, що надалі влада та опозиція домовлятимуться, померла?

?Надія помирає останньою. ВР почала свою роботу енергійно, з тотальної бійки. Ці випробування силою показали, що у більшості вже немає переконливої переваги. Тобто бити морду, вибачте, не виходить, але при цьому і нормальних переговорів нема.

Зараз взяли паузу. Це така своєрідна холодна війна. Я чекаю, коли дійде до влади і опозиції, що нема іншого способу налагодити конструктивну роботу, окрім як дотриманням Конституції і регламенту. Парламент не має права бути бездіяльним. Хвилина його роботи коштує більше 20 тисяч гривень. Ще півроку, і Україна може опинитися на узбіччі еволюційного та суспільного прогресу. Ми не будемо нікому цікаві й потрібні.

Спікер Рибак оголосив, що із "Батьківщини" вийшли четверо депутатів. Як це пояснити?

- Ці хлопці написали заяви, потім написали інші, а далі вилізли на трибуни і почали кричати: "Ми виходимо, але робимо це, мовляв, через якісь обставини". Вони вже ніколи не стануть політиками. Ціна політика залежить від позиції. Якщо вона ось так коливається із впливом на нього інших осіб, то і ціна — низька.

Їм погрожували, намагалися перекупити?

?Я не бачив синяків на їхніх пальцях, які закладали в двері. Про погрози говорити не можу.

Кажуть, у лавах опозиції близько 20 потенційних перебіжчиків. Ви це обговорювали?

- На засіданні фракції це питання не піднімалося.

Позафракційний Олесь Доній каже, що слід карати тих, хто привів перебіжчиків до парламенту, зокрема Яценюка та Гриценка. Якою повинна бути відповідальність?

- Доній хай карає тих, хто є в його команді. Яке відношення Доній має до Яценюка чи Гриценка? Ці питання повинна порушувати партія або політрада.

Вам особисто пропонували перейти до більшості?

- До мене ніколи не підходили, хоч я в парламенті давно. Мабуть, не заслужив.

Як втримати людей у фракції?

?У нас завжди була демократична структура. Ніхто ж нікого прив'язати до батареї не може. Треба було ретельніше займатися добором людей під час формування списку. Треба, звичайно, з'ясовувати - де, звідки, чому. Зібрати фракцію і чинити так, як обирають Папу Римського — поки дим не піде.

Перед минулими виборами я не підтримував ідею, що треба об'єднуватися всім і вся. Кожна з семи партій мала йти окремо. Хтось пройшов би, а хтось - ні. У "Батьківщини" було б не набагато менше мандатів. Мав би певну кількість "Фронт змін". У крайньому випадку, отримав би ту підтримку, яка була в Яценюка на президентських виборах. Не було б таких думок, що "хтось когось привів".

Опозиції не вдалося домогтися призначення виборів міського голови Києва. Як тут далі діяти?

- Призначати ці вибори - це не право, а обов'язок Верховної Ради. Але парламент не виконує Конституцію — ті не можуть, а ті не хочуть. Я б на місці киян, які бачать, що відбувається, закидав Адміністративний суд пачками позовів на бездіяльність парламенту, який не призначає вибори. Суд міг би зобов'язати поновити порушені права громадян. Не знаю, чому кияни цього не роблять. Може, не вірять у те, що у нас є суди. Я теж в це не вірю.

"Регіонали" чекають рішення Конституційного суду щодо виборів мера Києва. Експерти прогнозують, що їх призначать на 2015 рік.

- Не думаю, що вони ризикнуть. Бо документи не горять. Все рівно хтось колись проаналізує їхні рішення. 2-го червня завершуються повноваження цієї Київради. Після того публіка, яка там сидить, буде нелегітимною.

Які результати дав перший етап акції "Вставай, Україно!"?

- Є позитивні моменти, бо народні депутати, керівники фракцій зустрічаються з людьми. Дехто вважає, що це вже елемент президентської виборчої кампанії. Не без того. Але головне, суспільству йде сигнал - треба боротися, об'єднуватися, що саме все не може прийти і впасти на голову. Потрібно виходити на ці мітинги не за Яценюка, Тягнибока чи Кличка, а за самого себе.

Зараз те, що було зроблене державою колись, опинилося в руках купки людей. Існує загроза державності. Адже, як тільки буде розіграна карта із землею, українська держава стане якоюсь територією із незрозумілим населенням.

У Києві другого квітня вийшли 3000 киян. Це багато чи мало?

- Лев Гумільов колись написав теорію пасіонарності. Пасіонарії — це полум'яні люди, ті, для яких суспільні інтереси вищі особистих. Вони готові на самопожертву, першими гинуть. Якщо таких людей у суспільстві більше 4-5 відсотків, вони можуть вести за собою решту. Якщо проаналізувати історію України, кожні 30 років, а це тривалість одного покоління, щось траплялося. Єдине виключення - після Другої світової війни.

Зараз ніхто не може порахувати пасіонаріїв. Але, якщо немає суспільного спротиву, значить їх недостатньо. Якби зараз вийшли на Майдан 100 тисяч людей, зразу знайшли б голоси за відміну Пенсійної реформи. І ніякі оці роботи екіпіровані, оцей зоопарк, "Барс", "Пантера", "Кобра", "Беркут", їх би з місця не зрушили.

Коли може дійти до точки кипіння?

- Детонатором можуть стати абсолютно непередбачувані речі. Десь хтось загинув, чи насилля над невинними людьми. Розуміння до українців починає приходити. Зараз тотальне зубожіння і зростання злочинності. Мій друг криміналіст із Харкова розповідає, що на фоні бідності кількість розбійних нападів за два роки зросла у 3-5 разів. Від бідності люди домашні речі почали розпродавати.

×