"Лукашенко бачить як Кремль програє війну і хоче зістрибнути з "Титаніка"" – білоруський доброволець

Коли почув, що почалася війна, що мої друзі тут, був готовий одразу їхати боротися за Україну, - каже Павал. - Тут уже було чимало друзів, які раніше входили в білоруську організацію "Супротив". Також тут були і хлопці, які воюють за Україну з 2014 року.

Наш батальйон імені Кастуся Калиновського підпорядкований Іноземному легіону ЗСУ. Добровольці з різних країн можуть воювати в різних підрозділах. Але наш батальйон - не лише військова сила. Ставимо перед собою і політичні цілі – визволення нашої Батьківщини. Після перемоги України для нас війна не завершиться. Білоруси, які підтримують цю політичну мету, долучаються до нас. А ті люди, і не лише білоруси, які бачать свою головну місію тільки у визволенні України, йдуть в інші формування.

Важливо, щоб до нас приєднувалися політично свідомі білоруси, які добре розуміють, під яким стягом взагалі треба боротися на нашій землі і яку Білорусь відстоював Калиновський (білоруський публіцист, правник і революціонер-демократ, один з регіональних очільників польського Січневого повстання на землях сучасних Литви й Білорусі проти Російської імперії. - Gazeta.ua).

Кожен, у кого є можливість виїхати в Україну. Бажано, щоб люди мали відповідну фізичну підготовку. Займалися якимось спортом. Були політично активними. Спершу йде перевірка від влади України. Це необхідно в такий важкий час.

У нас є додаткові перевірки. Тісно співпрацюємо з організацією "Супротив" у Білорусі. Є змога перевіряти людей так само по білоруських реєстрах. Бувають випадки, коли, наприклад, з боку України немає ніяких питань, але є питання у нас. Тому що у минулому людина могла бути пов'язана з якимись фігурами у Білорусі, з якими не бажано мати стосунки. Або робила речі, через які перебування у батальйоні неможливе. Доволі рідко таке стається. Нам дали можливість перевіряти людей з допомогою психолога і детектора брехні. Є кілька ступенів перевірки і зрозуміло хто є хто.

За нами дуже пильно стежить влада лукашистів. І їхні спецслужби працюють. Хочуть знати, хто входить у батальйон. Намагаються вивідати інформацію, якою можуть скористатися у майбутньому. Також це питання безпеки. У багатьох сім'ї на території Білорусі, батьки.

Не можу про це говорити.

Склад роти почав дуже швидко розширюватися. Не побудуєш один полк у складі іншого. Також уже тоді ставили політичну мету. У керівництві України нам пообіцяли дати зелене світло на необмежене розширення підрозділу. Було ухвалене рішення створити окреме формування. Зберігаємо стосунки з "Азовом". Робимо спільну справу.

Так. Це все через внесок тих людей, хто проливав кров і гинув за Україну останні вісім років. Це питання глибокої довіри. Наші люди тут з 2014 року. І коли у 2022-му нам дають такі можливості, то це перш за все результат багаторічної праці. І це інший рівень відповідальності.

Усі новоприбулі потрапляють у навчальну роту. Залежно від результатів, тестів з різних дисциплін приймають рішення, в якому підрозділі служитимуть далі.

Вчора у нас були заняття фізичної і тактичної підготовки, робота в малих групах. Також ознайомлюємося з британськими NLAW.

Спочатку отримували лише автомати Калашникова різних калібрів. Потім - західну зброю. Я сім років служив у спецпідрозділах Білорусі, але не був так знайомий з цією зброєю, як зараз. Вона топова. Зараз розбираю SCAR H (бойова штурмова гвинтівка для сил спеціальних операцій. – Gazeta.ua). Там два недоліки – складність виробництва і висока ціна. Днями займалися з британськими NLAW. Це все сучасна зброя. Працювати з нею - одне задоволення.

Я бачу, як цивілізований світ підтримує Україну, шле сюди зброю. Війна тут інакша, зі своїм характером. Ти не маєш військового досвіду, якщо не брав участі в захисті України.

Дві речі дуже важкі. Першу зрозуміє той, хто служить. Найважче - втрачати побратимів. Другу зрозуміє кожен українець і будь-яка нормальна людина в світі. Жах і біль бачити те, що лишають після себе російські солдати в українських містах і селах. Жодна нормальна людина не може спокійно дивитися на тіла розстріляних зі зв'язаними руками чоловіків, зґвалтованих жінок і дітей. Розпотрошених собак і забитих домашніх тварин. Зруйновані будинки.

 

Так. Тут ті хлопці, які з дронами бомбардували базу мінського ОМОНу і одну з частин внутрішніх військ.

Це важке питання. Мабуть тому, що дуже важко українцям зрозуміти нас. В Україні весь час була зміна влади. Ви пройшли Майдан. Там відбулося становлення українців, як нації. А в Білорусі не було зміни влади. Вибудовувалася мілітарна диктатура. У нас не було великого пробудження національної свідомості. Лідери нової хвилі були проросійські. Бажали лише одного – зайняти місце Лукашенка як намісника від Москви. Уявіть ситуацію, як можна чинити спротив в окупованій Л/ДНР чи Криму. Дуже тяжко. От і ми що могли, те й робили весь цей час.

Коли відбулися події у серпні 2020-го року, нові лідери казали весь час, що все треба робити тільки мирно. Ті, хто діяв інакше, називали провокаторами. Націю переконали, що можна щось зробити з диктатурою мирним шляхом. Але це неможливо. І в історії нема таких прикладів.

Тоді я зрозумів, що ці так звані лідери Світлана Тихановська і компанія (білоруська політична діячка, кандидатка в президенти Білорусі, що перебуває у вигнанні. Дружина білоруського опозиціонера, політичного в'язня, блогера Сергія Тихановського. - Gazeta.ua), керують не туди, куди треба білоруському народу. Цей режим їхніми методами не змінити. І нічого не вийде без кінетичної сили. Для цього треба створити певні умови і будувати структури. Я придумав алгоритми, як це зробити. Почав шукати людей. Знайшов тих, хто підтримав ідею. Так утворилася перша організація "Бусли летять". Створювали графіті проти інтеграції з Росією, проти Путіна. Робили листівки. Потім дійшли до бомбардування баз лукашистів з дронів (у вересні 2021-го партизани з організації "Бусли летять" з допомогою дрону скинули на базу ОМОНу в Мінську ємності з запальною сумішшю. У грудні 2021-го скинули запальну суміш на базу Внутрішніх військ МВС Білорусі у селищі Воловщина в Мінській області. - Gazeta.ua).

Так само була створена організація ДНС – дружини народної самооборони. Але ініціювали запізно. На той час протест уже був задушений і програв вулицю. ДНС перетворилася більше на навчальну структуру. Там проходили вишкіл ті, хто хотів боротися.

Потім познайомилися з організацією "Кіберпартизани". І вже втрьох скоординували свої ідеї, опрацювали політичну стратегію і створили рух "Супротив". Сьогодні я менше представляю цю організацію, бо батальйон Калиновського потребує від мене значно більше часу і уваги.

Також є такий документ "Маніфест супротиву". Там є розділ про злочини влади, з доказами, звітами. Ми цим займалися? поки не почалася війна в Україні, яка змінила все і для Білорусі.

Маємо контакти. Незадоволення Лукашенком росте. Це як каструля на газу, в якій щось кипить. Її накрили кришкою, але вогню вистачає, щоб вміст кипів. Те ж саме у нашому суспільстві. Є певна кількість людей, яких ми називаємо паспортистами. Вони не розуміють своєї рідної мови, нічого не знають про справжній прапор і герб. Вважають себе у 2022 році часткою якогось совкового світу, "русского мира".

Значна частина все таки хоче змін. І ще в такої ж кількості відкриваються очі на так званих нових лідерів, з'являється національна свідомість. Мені, як національно свідомому білорусу, не вкладається у голові, як можна казати, що Лукашенко робить добру справу?

Більшість дуже негативно це сприймають. Люди бачать, що Лукашенко зараз намагається перезутися у повітрі. Київ не взяли за 72 години, як і він казав, тому зараз совається, щоб змінити позицію. А нові лідери намагаються відмежувати Лукашенка і його режим від західного світу. Щоб схилити на бік Путіна. Бо тому треба контролювати Білорусь. Танки і паливо російської армії везуть по залізниці, як в часи Другої світової війни.

Путінська петля на шиї Лукашенка затягується з допомогою західних санкцій. Але в нього ще є партнери, крім Росії. Це Туреччина, Азербайджан, Китай, арабські країни. І деякі західні країни. У Путіна зараз залишився один партнер – Китай.

Буде наказ – тоді й подивимося. Є інформація, що лукашистські офіцери казали, що не впевнені, що солдати не почнуть стріляти по них після переходу кордону з Україною. Це питання їх власної безпеки. Тому була направлена значна кількість працівників КДБ в армію. Їх там у п'ять разів більше, ніж було зазвичай. Так хочуть контролювати військових.

Щоб допомогти Путіну Лукашенкові не треба особисто посилати військо. Просто надати територію, допомогти технікою. У напрямку Ірпеня і Бучі була підпита техніка, яка належала 103-й бригаді ВДВ Білорусі. Ну і ракети летять з території Білорусі з дозволу Лукашенка. Тому це не можна йому подарувати.

Розуміння того, що Росія програє. Це як підтримувати лузера. Відкрито лукашисти не можуть допомагати РФ.

За 27 років Лукашенко побудував совкову економіку, яка дуже дотаційна і залежна від Росії. Це змінити зараз не може. Тим більше західні ринки для Білорусі зачинені.

Зараз Лукашенко усміхається Москві, отримує звідти гроші в обмін на територію для їхньої армії. Турбується за власну владу. Бо для нього це життя. Не уявляє себе ні в якій іншій ролі, крім диктатора. І тут є питання його особистої безпеки. Не буде мати влади, то хто він такий? Старий чоловік з якоюсь кількістю грошей.

Він дуже залежний. Але Лукашенко це така почвара, яка може перезутися 10 разів за день. Тому я не дивуюся ніяким його діям. Утримання влади для нього рівне збереженню життя. Тому буде робити все що завгодно, балансуватиме між Заходом і Путіним, як робив весь час. Одному каже про покірність, а іншому – протягує руку.

За 30 років багато пострадянських країн пройшли свій шлях до національного становлення. А Білорусь на цьому шляху стримував Лукашенко. І зараз він став заручником цієї ситуації. Сам собі обмежив свободу для маневру.

Цілком залежний від Путіна став після подій у серпні 2020 року. Залежність збільшилася через санкції Заходу. Після яких міг покластися тільки на Москву.

Тепер бачить як Кремль програє війну і хоче зістрибнути з "Титаніка".

А кого їм підтримувати? Інших проросійських лідерів? Вони казали "переходьте на наш бік". Називали це "перейти на бік народу". А це куди, перепрошую?

Бабарика, Тихановську. Усіх тих, хто сподівався на "мудрого Путіна, мудру Москву". Хто не був проти інтеграції. Хто хотів бачити Путіна завжди поруч Білорусі. Які вони, як не проросійські?

Це не мало сенсу. Лукашенко каже силовикам: "Йди бий людей, а я тобі за це дам кар'єру, кредит на квартиру і життя певного рівня. Якщо виконуватимеш накази, гарантую тобі безпеку". За цей час жоден з них не був засуджений. А якщо звільняється, то що матиме? Нічого. Раніше дехто збирав гроші на допомогу тим силовикам, які підуть з системи. Звільнилося 576 співробітники. Якщо не хочуть сидіти у в'язниці, треба їхати з країни. Ось така ціна.

Значна кількість силовиків ще совкової закалки. Святкують 9 травня, 23 лютого. У них немає політичної свідомості. Весь цей час жили в інформаційному вакуумі. Не бачать альтернативи, умов для виходу з системи. Ті, хто звільнилися, ухвалювали рішення з гарячого серця. Відчувають себе частиною суспільства. Але таких небагато.

Це залежить від того, кому перейде влада. Не вірю, що можна в один момент змінити все суспільство. Але коли у владу прийдуть люди з національними поглядами, в яких у серці на першому місці стоятиме наша країна, то можна змінити все. Тоді Білорусь стане Білоруссю.

Кожного разу були інші причини. Мабуть, тому що не було об'єднання, розуміння нашого минулого. Треба врахувати всі помилки славних предків і продовжити їх справу до повної перемоги. Ми живемо в історичний час. Є історичний шанс відбудувати свою країну, щоб у Білорусі добре жилося білорусам, а не росіянам, їхній владі чи комусь третьому.

Свобода – це така річ, яку не отримаєш задарма чи зі знижкою, як якийсь крам. За волю треба платити кров'ю і життями. Але, дивлячись на те, який шлях пройшла Україна з 2014 року, ми розуміємо, що воля того варта. Тому зараз тут і, незважаючи на ціну, платимо її. Якщо це не отримаємо ми, то матимуть наші нащадки.

Віра і підтримка всіх захисників України. Продовжувати ту роботу, якою займається керівництво України. Важливо, щоб в країну надходила нова важка зброя, ресурси, гроші. Тому що всі ці речі не коштують дорого. Найвищу ціну зараз платить Україна.

Весь цивілізований світ має стати разом проти темряви і совкового мордора. Поки буде Москва, доти не буде миру. Вона має впасти. А Росія, як держава-терорист, повинна припинити своє існування.

І треба об'єднання – Балто-Чорноморський союз. Без Білорусі цей союз буде дуже неповний. Україна має допомогти нам у визволенні нашої країни.