Україні 20 років, але претензії до неї такі ж самі, як і до тих держав, що проіснували у 10 – 15 разів довше. Таку думку у новому номері журналу "Країна" висловив поет Іван Драч.
"Як у росіян до Росії, у поляків – до Польщі, у французів – до Франції. Але Україна розвивалася в далеко не нормальних умовах. Я щойно зустрів доньку свого друга композитора Олександра Білаша, питаю в неї: "Що сталося?" Вона: "У мене вбили сина, йому було 34 роки". Я їй сказав: "Прийми співчуття від людини, в якої також убили сина". Замість взаємних привітань ми говоримо про вбивства наших дітей – бандитська держава, моторошна, але наша, бо іншої нема", - підкреслив він.
Поет вважає, що ми так пізно здобули незалежність, тому що раніше не могли.
"А наприкінці 1980-х діяла польська "Солідарність", упав Берлінський мур. Було загальноєвропейське піднесення. Воно й дозволило нам здобути незалежність. Звісно, без бажання самих українців цього не сталося б", - наголосив Драч.
Поет зауважив, що у часи СРСР міг бути "суперзадоволеним".
"Коли починалися рухівські справи, то Володимир Литвин, який працював у відповідних відомствах, для, здається, Щербицького давав довідку про те, скільки заробляє Драч. Заробляє достатньо, квартира є, дача є, чого йому ще треба?", - підкреслив він.
Що подобається Івану Драчу у молодому поколінні України поет розповідає у новому номері журналу "Країна" № 37 (90) за 30 вересня 2011 року.
Журнал можна купити у точках продажу преси за ціною 9 гривень.
Передплату на журнал "Країна" можна оформити у будь-якому поштовому відділенні України. Передплатний індекс - 37278. Вартість передплати на місяць — 28 грн.
1 
8759
Коментарі