Безумовно, це крок назустріч Путіну і знак примирення. Меседж Байдена говорить про примирення США з Росією. Не випадково він акцентував увагу на виключно дипломатичних засобах. Підтвердженням цьому стало повернення двох есмінців з Чорного моря, щоб не ескалувати напруженості. Росією це однозначно сприйме за слабкість Байдена. Тим самим американський президент підтвердив дотримання лінії, яку проводив президент Обама весь період своєї каденції. Тиск на Росію виключно дипломатичними засобами. Путін буде реагувати. Розцінює це як слабкість США і не здатність провести ту червону лінію, перед якою він би зупинився. Йому вже малювали багато червоних ліній і Омаба, і Трамп. Путін зараз як той колобок у казці. Оскільки це знак, що Байден не буде втручатися у воєнну ескалацію. Це максимум, який Америка може пред'явити Путіну.

Коментарі російських експертів, які добре знають Путіна, кажуть: навпаки це ще більше "підзадорило" очільника Кремля діяти рішучіше. І не випадково російська пропаганда говорить, що Байден першим подзвонив. Якщо вже він сказав Путіну, що йому не цікаво з ним говорити і не на часі розмова. І як тільки ескалація воєнної ситуації, то відразу президент США почав дзвонити і просити зустрічі. Це явна слабкість, якби ми там не розмінювали цю ситуацію.

Зараз уже закордонна преса намагається це пояснити. Коли секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев виступив із промовою і звернулися через відповідні канали, аби вони забрали з Чорного моря ці есмінці. Вірніше, щоб вони взагалі тут не з'являлися в Чорному морі. Це ж прямі слова: "забирайтеся звідси подалі, це ж для вашого блага". Після цього вони розвернулися і пішли в Середземне море. Патрушев із Путіним просто продемонстрував на що здатні Сполучені Штати. Чи вони здатні реально втрутитися в ескалацію. Чи будуть з Америки махати дипломатичними санкціями. Вони протестували таким чином майбутні дії Сполучених Штатів у випадку широкомасштабних бойових дій на території України.

Зеленський хоче переконати президента Макрона, що потрібна рішуча підтримка України. Але знаємо проросійську зовнішню політику Франції. В даному випадку обіцянкам і планам не має віри, як і Будапештському меморандуму. На саміті НАТО в Бухаресті в 2008 році нас чітко завірили: Україна буде членом Альянсу якщо сама цього захочете і буде готова. Пройшло 13 років. Тепер нам говорять - план дій щодо членства не на часі, забудьте про це. Він вам не допоможе. Це ціна обіцянок і НАТО, і США, і всіх західних слів. Вони піклуються перш за все про власну безпеку, а не про Україну. Знаходяться в цьому середовищі, тому піклуються про міжнародну безпеку. Оскільки нам юридично не зобов'язані, то відповідно себе так і ведуть.

Дивимося шоу на телеканалах. Екс-міністри там займаються "шапкозакиданням". Кажуть, що Росія не наважиться піти в наступ, це гра. Дуже сумно. Нагадує початок окупації Криму. Були абсолютно не готові і ніяких дій не було зроблено з української сторони. Зараз така ж ситуація. Лише кажуть, що у нас сильні збройні сили, що "дамо їм по зубам", і ніколи Росія не наважиться. Путін чітко прораховує цілі. На скільки задіяні мобілізаційні ресурси, яка готовність країни. У нас про мобілізацію навіть ніхто не заїкається сьогодні. Українських резервістів вистачить лише на кілька днів бойових дій. Країна – розхристана, деморалізована і залишається такою впродовж семи років. Які у нас прийняті програми технічного переозброєння. Де нові зразки озброєнь. Використовують те, що лежало в могильниках. Застарілою технікою 60-70 років наші бійці воюють. Натомість Росія на 80 відсотків переозброїлася новітніми озброєннями. 110 тисяч російських військ – це для нас не загроза. Вони сімома тисячами окупували без жодного пострілу весь Крим. Зараз такі браві переможні гасла лунають сьогодні з усіх екранів. А що реально зроблено для оборони країни – це питання.

Надіятися на те, що прийде американський флот та морська піхота не доводиться. Звісно, що дипломатично США будуть нас підтримувати. Не можуть вже сказати: у вас внутрішній конфлікт. Одночасно будуть примушувати нас до переговорів з Донецькою та Луганською окупаційною адміністрацією. Реальних дій, які би зупинили Путіна, не бачу. Потрібна пряма воєнна допомога. Перекиньте сюди ескадрилью тимчасово. Але вони цього не зроблять.

На свої сили, треба займатися обороною країна. У нас зараз після семи років війни почали думати про план оборони країни. Ухвалили стратегію воєнної безпеки. Це вже позитив. Натомість воєнну доктрину Зеленський відмінив. З точки зору аналізу перебуваємо зараз у передвоєнній ситуації. За міжнародною термінологією, це воєнно-політична криза. В цьому сенсі Зеленський діє правильно. Він намагається сформувати антипутінську коаліцію на підтримку України. Злітав у Катар, у Туреччину. Намагається отримати зовнішню підтримку. Робить правильно. Але і Путін реагує на це. Тільки підписали меморандум з Ердоганом про надання Україні безпілотників. Відразу закриваються авіалінії, які перевозять російських туристів у Туреччину. Вони приносять в турецький бюджет 2 мільярди доларів.

Зараз Путін чітко прораховує здатності українських збройтинх сил до спротиву. На дипломатію він не реагує, ні на Меркель, ні на Макрона. Зараз протестував реакцію Байдена – і отримав її. Рішучіших кроків від нинішнього президента США не поводиться. Байден зацікавлений в Росії більше, ніж в Україні. Основним суперником залишається Китай. Він прямо це сказав на першій пресконференції. Росія є союзником Китаю. Америка не може воювати на два фронти. Російський президент цю розстановку сил на світовій шахівниці добре розуміє. Відповідно так і діє. Зараз Путін стоїть перед вибором: чи давати наказ про наступ, чи не давати. Йде психологічна підготовка російських військ. Вони готові йти в бій. Якщо Путін скаже їм: відбій, це буде ознакою його слабкості. Воєнна машина ескалації бойових дій вже запущена.