Антитіла до вулиці. Як Європа виробляє імунітет до погромів і при чому тут сербські вибори

Цими вихідними Старий світ показав першу змістовну реакцію на масові акції протесту і погроми, які знову охопили Європу.

Що це означає - розбиралася Gazeta.ua.

Вогонь проти водометів на вулицях європейських міст

Іспанія, Італія, Португалія, Албанія, Бельгія, тепер додалася і Чехія. Другий вікенд поспіль на вулицях небезпечно від протестів. Наймасштабніші мітинги пройшли знову у Франції, де було затримано понад одну тисячу учасників. Наступними вихідними, які ще й припадають на Гелловін, акції продовжаться. Єдиної стратегії, як на них відповідати, у лідерів країн немає.

Але вже можна помітити велику обережність французької влади. Прем'єр-міністр Франції Себастьєн Лекорню, як раніше і президент Емманюель Макрон, закликає відділяти мирний протест від грабунків і погромів. Це дозволяє відсікти погромників від основної маси учасників. Проте ця тактика не зменшила кількості протестувальників. Вдруге поспіль на вулиці виходять понад півмільйона осіб. Не помітити їх складно, розділяти - небезпечно: якщо влада не задовольнить вимоги, вулична більшість схвалить погроми.

Від деструкції до синергії: сербський рецепт проти погромів

Вибори у Сербії показують інший шлях, як можуть розвиватися студентські протести.

"Замість іти по шляху ескалації вуличного насилля молоді люди вирішили, що підуть у політику і змінюватимуть країну так, як їм хочеться. А акції протесту - для висловлення позиції, а не для того, щоб погіршувати життя у країні", - зазначила керівниця проєкту "Балканський оглядач" Наталя Іщенко.

Були сигнали і попередження про можливі напади на студентів та тих, хто голосуватиме за експрезидент Сербії Александара Вучича, повідомила політологиня і професорка міжнародних відносин Європейського гуманітарного університету Саня Тепавчевіч. Для посилення ефекту було запущене повідомлення про напад на матір Вучича. Оскільки базовий електорат експрезидента - пенсіонерки, люди похилого віку, повідомлення могло спрацювати. Однак молодь Сербії добре організувала моніторинг та моментально відстежувала порушення, тому і цю інформацію вдалося нейтралізувати.

У Вучича є шанс переграти свою поразку на президентських виборах, які мають відбутися до кінця року, зауважила Наталя Іщенко. Тим паче, найбільша енергетична компанія Сербії залежна від Росії, додала Саня Тепавчевіч.

Чесні вибори як зброя проти маніпуляцій Кремля і Трампа

Таким чином, у Європі нині панують два зустрічні рухи: вибори і протести. Якщо масові акції можуть бути частково організовані з-за кордону на користь як російському диктатору Вололимиру Путіну, так і президенту США Дональду Трампу, то вибори стають реальною зброєю стримування, якщо вони чесні та прозорі.

У Сербії на прозорість працював сам експрезидент Александр Вучич, який понад 2 год. простояв у так званій "черзі надії" до виборчої дільниці, щоб проголосувати. У Болгарії невизначеність позицій кандидатів-опонентів (вони практично рівні) блокує масові протести як такі - прибічники чекають на фінал перегонів.

У Сербії вибори - дострокові. Крім поразки Вучича та через нього - Трампа, це ще й болючий рикошет по позиціях колишнього помічника президента Росії Владислава Суркова у Кремлі та в оточенні Путіна. Про зв'язок Суркова і Вучича розповіла Саня Тепавчевіч. Саме Сурков є одним із архітекторів так званої "СВО" - повномасштабної війни Росії проти України.

Водночас вибори демонструють важливу тенденцію: перемагають ті, хто зосередився на внутрішніх проблемах країн та суспільств. Це не лише перехоплення консервативного порядку денного у Трампа та його умовної ліги, а й відмова в принципі грати в геополітичні ігри.

Соціальний порядок денний замість геополітичних ігор

Європейці, політична спільнота особливо, почали засвоювати урок від партії "Альтернатива для Німеччини". У ФРН протестів поки немає, але вони назрівають. "АдН" акцентує на питаннях, які близькі та важливі кожному. Це вартість оселі та їжі, якість освіти, медичних послуг та інше.

Найразючіше тенденція була проявлена у Сербії, де "Студентський список" підкреслено уникав геополітичних заяв та коментарів щодо зовнішньої політики. Тому, можливо, у Кремлі й розізлилися: були би вислови - було би що коментувати. Найцікавіше, що політику ізоляціонізму - "коник" консерваторів, особливо у виконанні Трампа, - взяли на озброєння у Бразилії.

Президент Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва, який ще на Генасамблеї ООН у відчаї закликав голосувати за себе, повів кампанію за захист країни від американських зазіхань (у виконанні президента США) і виграв. Хоч і з невеликою перевагою. Він прямо пов'язав свою перемогу з крахом сподівань чинної американської адміністрації на підпорядкування країн континенту, як-от Венесуели чи Куби. Цікаво, що 25 жовтня у ЗМІ пройшла інформація, що саме держсекретар США Марко Рубіо є автором нової стратегії США в Латинській Америці, зокрема щодо підтримки сенатора Флавіо Болсонару в Бразилії. Тобто його з його стратегією "підкусили і зливають", відбілюючи Трампа.

А це означає, що у країн є альтернатива геополітичним іграм. Не "якщо не хочеш грати - гратимуть тобою", а "не хочеш грати - не грай". Але якщо люди не хочуть грати у якусь гру, гра зникає як така. На що і натякають Трампу. І - Путіну, адже масові акції протесту готує і грузинська опозиція.

Світ на трьох: чому малі країни відмовляються від правил диктаторів

За замовчуванням (як подейкують, в Анкориджі) Трамп і Путін поділили світ на двох. За кілька тижнів на саміті АТЕС, якщо буде саміт "у трикутнику", доведеться перекроювати вже на трьох. Якщо у них вийде, Трамп, голова КНР Сі Цзіньпін і Путін поділять політичну карту планети, а середні та малі країни залишаться без права голосу та з дуже обмеженим простором для маневру і, власне, самостійності. Головна запорука такої самостійності - непорушність кордонів та повага до них усіх країн - була зруйнована у 2014 році Росією проти нас.

Однак якщо гегемони, у свою чергу, не здатні будуть утримати свої сфери впливу, які ж вони тоді гегемони? У них залишиться варіант змусити світ коритися праву сили - силою. Тобто військовим шляхом. Однак спільна загроза лише консолідує середні та малі країни.

Хоча вони прагнуть не доводити до такого. І каскад виборів у Європі дає ще одну альтернативу - через демократичні інструменти. Гібридні жовтневі протести у Європі сильні лише тому, що є вагомі підстави. Справді, люди стали жити гірше. Але замість грабувати магазини, чи не краще піти на вибори і перемогти?

Такій перемозі не здатні нічого вдіяти ані Трамп, ані Путін, ані Сі Цзіньпін. Їм залишиться грати на внутрішніх суперечностях у політикумах країн, а це вже не геополітика.

Залишається відкритим питання, чи є тоді сенс у зустрічі "на трьох"? І як це вплине на вибори у США?

Що буде 3 листопада. Кремль маніпулює датами

Частково на них дали відповідь у Москві, коли спочатку погодилися на технічну зустріч робочих переговорних груп з Україною найближчим часом, потім відклали її після 4 листопада, а нині не проти зустрітися й до дати виборів у Конгрес США.

Якщо прискорення зустрічі відбудеться, це означає, що у республіканців справи складні та Трамп хапається за соломинку.

Такою соломинкою може стати бодай на кілька годин позірне припинення вогню Росією в Україні. Головне - зафіксувати, що це "я припинив війну". На скільки часу - на мітингах ніхто не уточнюватиме. Запасний варіант - видати за врегулювання перемир'я в Олешках, на крайній випадок.

Такі маніпуляції датами та тезами свідчать про високу турбулентність як у самих США, так і у світі. Європа подає сигнали: "ми так не граємо". Альтернативою війні є, як не дивно, демократія. Тестом - чи стануть люди за неї жити краще.

×