Мабуть, майже всі ми пам'ятаємо перші дні повномасштабного вторгнення. Розгубленість, страх, злість, а разом з ними й (!) гумор. Моя знайома розповідала, як о шостій ранку після перших новин про вторгнення пішла займати чергу до аптеки, де вже на той момент було чимало людей. Доки вона чекала своєї черги, встигла, цитую: "Насміятися, потоваришувати, ще й контактами обмінялися, раптом що". Приятель взагалі розповідав, як у бомбосховищі зустрів випадково колишніх однокласників і вони "чудово провели ніч, згадали шкільні роки та взагалі жартували до самого ранку".
У першу ж добу почали з'являтися перші народні меми, а разом з ними – тематичні канали та пабліки в соціальних мережах. Із "русского корабля" почалася ціла епоха жартівливих мерчів, сувенірів та, власне, перша тематична марка, черги за котрою теж стали приводом для жартів.
І це не про байдужість чи легковажне ставлення до подій. Така поведінка зумовлена як психологічними, так і культурними особливостями. Які, до речі, допомагають нам впоратися зі стресом та зберегти здоровий глузд. Про користь гумору, наскільки він доречний під час війни та чому ми сміємося навіть в складні часи – в матеріалі.
По-перше, це дійсно смішно: природа гумору
Одразу хочу зробити акцент на тому, що гумор – це один із механізмів захисту нервової системи, тобто він може бути досить добрим помічником у ситуаціях, коли здоровий глузд не справляється. Якщо говорити саме в контексті нападу Росії – ця ситуація настільки абсурдна, що наш мозок просто не може сумістити несумісне.
Смішно – це коли відбувається щось абсурдне. А більшого абсурду, ніж Росія з її наративами, складно уявити
Нам складно до кінця усвідомити той факт, що в сучасному та дипломатичному світі може розпочатися війна, фактично в центрі Європи. Ще й під гаслом "ми вас врятуємо" від країни, яка сама потребує порятунку. Якщо простими словами, то смішно – це коли відбувається щось абсурдне. А більшого абсурду, ніж Росія з її наративами, складно уявити. Нам смішно, коли є протиріччя. Як приклад: солдати, які "звільняють країну від фашистів", самі поводяться як фашисти. Тож щоб захистити нервову систему від настільки нелогічних подій, мозок "вмикає" такий захисний механізм, як гумор. І він дійсно допомагає краще впоратися зі стресовими ситуаціями. Окрім того, українці самі по собі досить оптимістичні.
По-друге, це корисно
Насправді, сміятися корисно. Це позитивно впливає на фізіологічні, психологічні та соціальні аспекти життя.
1. Коли людина сміється, у неї підвищується рівень бета-ендорфіну. Цей нейромедіатор – сильний антистрес. Крім того, гумор може також стимулювати вироблення серотоніну, відомого нам як гормон щастя.
2. Під час сміху знижується рівень кортизолу, який своєю чергою негативно впливає на роботу мозку. Відповідно, покращуються когнітивні сфери: пам'ять, сприйняття, здатність до навчання тощо.
3. Зараз майже всі ми сміємося та жартуємо навколо загальних для всіх тем: вкрадений танк, недолугість російських солдатів, незграбні погрози російський ведучих, черги ухилянтів на кордонах тощо. Це об'єднує та допомагає нам краще соціалізуватися та знаходити друзів. А оскільки людина – соціальна істота, такий бонус суттєвий для нас.
4. Сміх покращує якість сну, нормалізує рівень цукру в крові та артеріальний тиск. Тож для фізичного здоров'я він не менш корисний.
В сукупності, все це допомагає нам бути витривалішими, мотивованими та мінімізувати наслідки стресу.
По-третє, це в жодному разі не ігнорує війну
Серед моїх знайомих є ті, кому ніяково жартувати чи голосно сміятися. Їм видається, що у такий спосіб вони ніби ігнорують нинішню ситуацію та забувають про те, що в країні війна.
Я не узагальнюватиму, оскільки дійсно є дещо недоречні жарти, наприклад Чорнобаївка, де померли багато наших воїнів. Але в цілому жартувати – не означає забути. Щоб переконатися, що сміх не знецінює значущість того, що відбувається, достатньо подивитися довкола – ми продовжуємо активно донатити, волонтерити, розповідати світу про події, які кояться в нашій країні. Публікуємо фото звірств, про які має знати світ, документуємо, співпрацюємо з діаспорами в інших країнах тощо. Це і є найкращим підтвердженням того, що наш оптимізм жодного разу не сліпий, і за сміхом ми не ховаємося від реалій.
Жарти мотивують нас бути стійкими. Коли людина сумна, їй далеко не до підтримки та допомоги іншим
Навпаки, згадайте жарти про пана Притулу: "Цей день настав. Ми збираємо на ремонт в класі" та інші. Вони мотивують нас бути стійкими. Й навпаки, коли людина сумна, їй далеко не до підтримки та допомоги іншим.
Гумор як частина культури
Українці не похмурі – це факт. Навіть якщо говорити через призму стереотипів – українців зображують гостинною, музичною та радісною нацією. Ми досить щирі, оптимістично налаштовані та позитивні.
У фільмі "Перевізник" є момент, де головний герой рятує дівчину з України. Він запитує її: "Ти звідки?" Вона відповідає: "З Києва". Далі моя улюблена частина діалогу:
– Це Росія?
– Ні, Україна. Ми різні.
І ми справді дуже різні, навіть в питаннях жартів. Ми надто далекі від Росії, де просто зараз за гумор карають. Є немало коміків, яких переслідують, і ще більше коміків бояться висловити свою думку. Коли ж іронію цензурують – це якраз про відсутність свободи слова та загальнолюдських прав. Нам же пощастило майстерно оволодіти зброєю сміху. Війна – це не привід для жартів. Але важкі часи так само і не привід опускати руки. Зневіра – це риса росіян.
Коментарі
5