Ще з лютого 2022 року, від початку широкомасштабного вторгнення в Україну, російське військово-політичне керівництво робило ставку, зокрема, й на повну перевагу в повітрі. Тим більше, що це було прописано як у радянській (читай – російській), так і західній стратегічній теорії ведення війни. А це означало насамперед знищення системи ППО та бойової авіації вже у перші дні війни за допомогою масованих ракетно-бомбових ударів.
Завдання для російських генералів здавалося цілком реалізованим, адже українські Повітряні сили станом на лютий 2022 року перебували у відверто жалюгідному стані. Весь парк літаків і вертольотів був радянським мотлохом – так, найновіший літак датувався 1991 роком! Хоча за часи незалежності і було запущено кілька програм модернізації парку літаків та гвинтокрилів, проте вони були дуже примітивні через брак фінансування та технологій. Адже ще в середині нульових Росія як виробник відмовилася від технічної підтримки боєздатності літаків виробництва КБ Мікояна та Сухого та проведення заводських ремонтів. Україна змушена була освоювати капітальний ремонт самостійно.
Після 2014 року почалися розмови про перехід Повітряних сил на літаки західного зразка. Однак далі кількох наукових конференцій та кількох захищених дисертацій військових пенсіонерів на тему "А який літак краще для ЗСУ" справа не пішла, оскільки практично всі розуміли, що у разі отримання нових літаків ВСІХ льотчиків і техніків радянської школи треба буде відправити на пенсію, бо витрачати гроші та час на їхню перепідготовку буде недоцільно. Та й генеральська посада – це не дача пенсіонера, тож опір на рівні командування Повітряних сил ЗСУ був колосальним.
Не стала тривожним дзвіночком навіть літня кампанія 2014 року на Донбасі, коли за відносно короткий час було втрачено 12 літаків, зокрема транспортних
Не стала тривожним дзвіночком навіть літня кампанія 2014 року на Донбасі, коли за відносно короткий час було втрачено 12 літаків, зокрема транспортних.
Проте перший день вторгнення нашій бойовій авіації вдалося пережити досить таки гідно. І причин одразу кілька – та сама недооцінка росіянами можливостей України (як результат – для ударів по аеродромах базування було задіяно мінімальну кількість ракет), вчасно подана команда на евакуацію, та й просто героїзм льотчиків та техніків, які практично під бомбами виводили свої нечисленні літаки на заздалегідь підготовлені майданчики та аеродроми (здебільшого не військові). Тому втрати авіатехніки 24 лютого 2022 року були мінімальними – офіційних даних немає, але, за даними автора, було втрачено один Іл-76МД та два Су-27. На тлі майже повністю вцілілої системи ППО надалі це стало неприємним сюрпризом для росіян.
Свої перші бойові вильоти та втрати українські льотчики теж зазнали першого ж дня. Багато в чому завдяки тому, що в повітря піднялися винищувачі МіГ-29 та бомбардувальники Су-24, було зірвано план захоплення аеродрому Антонова у Гостомелі. А льотчики штурмовиків Су-25 на півдні в перші дні виконали десятки самогубних вильотів, намагаючись зупинити колони окупантів, які рухалися на Херсон та Миколаїв.
Російська ж авіація, натрапивши на жорсткий опір ЗСУ – тут більше йдеться про ППО та армійців із ПЗРК, ніж про винищувачі, льотчики яких на своїх антикварних машинах не могли навіть намагатися боротися з російськими опонентами у повітрі – вже до літа 2022 року перейшла до оборонної тактики. У результаті російські штурмовики були змушені освоювати удари некерованими ракетами з кабрування, а все, що їм вдавалося – це від часу розстрілювати наші літаки над нашою територією далекобійними ракетами класу "повітря – повітря".
Тим часом уже в 2022 році запрацював механізм військової допомоги від західних союзників, і для поповнення втрат українські льотчики почали отримувати додаткову авіатехніку. Щоправда, розуміючи, що часу на розгойдування немає, союзники надали машини виключно радянського виробництва, зібрані по усьому світі. І на той момент це було правильним рішенням. У результаті станом на травень 2023 року Україна офіційно отримала, за різними даними, 27 винищувачів МіГ-29 (від Польщі та Словаччини) та 4 Су-25. Щоправда, були ще повідомлення про передачу 20 Су-25 з неназваного джерела, проте до цієї інформації варто поставитися з великою пересторогою, оскільки вона не підтверджується ні фото, ні відео, ні навіть на рівні розмов у льотних курилках.
На цьому тлі наше військово-політичне керівництво постійно просувало тезу про надання країні сучасної авіаційної техніки західного виробництва. При цьому вибір був зроблений на користь багатоцільового винищувача F-16. І резон у цьому є – по-перше, на тлі переозброєння багатьох країн НАТО на більш сучасний F-35 таких літаків у Європі накопичилося досить багато (що дозволило почати переозброєння на них, наприклад, небагатої Румунії). З іншого боку, незважаючи на те, що F-16 злетів у далекому вже 1974 році, проте завдяки постійній модернізації він досі зберігає високий бойовий потенціал – принаймні більший, ніж у наших МіГ-29, а за деякими показниками і російських, більш сучасних машин.
За останні місяці у різних ЗМІ були повідомлення про те, що льотний та технічний склад Повітряних сил бачили то на одній, то на іншій авіабазі у США
Довгий час колективний Захід діяв у своєму стилі: на публіці йшлося про те, що зараз не час для надання такої високотехнологічної техніки. З іншого боку, не надто афішуючи, почали готувати всі необхідні умови для швидкого введення їх в дію. Так, за останні місяці у різних ЗМІ були повідомлення про те, що льотний та технічний склад Повітряних сил бачили то на одній, то на іншій авіабазі у США (а також, наприклад, у Франції). Тому я особисто не надто здивуюся, якщо раптом виявиться, що станом на травень 2023 року вже кілька українських льотчиків пройшли базовий курс підготовки F-16 і їм потрібно зовсім небагато часу, що освоїти бойове застосування нових літаків. Або тому факту, що на деяких наших аеродромах уже повним ходом йде модернізація наземної інфраструктури для базування F-16, а все необхідне підвісне озброєння вже знаходиться на складах як мінімум у Польщі.
Поява літаків західного виробництва дозволить серйозним чином змінити ситуацію в повітрі, а за певних умов навіть звести нанівець російську перевагу. Все залежить від того, в якій модифікації будуть поставлені літаки і яке озброєння разом з ними. У будь-якому випадку вперше Повітряні сили матимуть можливість застосовувати кероване озброєння класу "повітря – поверхня" (зараз наші льотчики використовують західні зразки типу противолокаційних ракет HARM або ракет Storm Shadow, однак вони не використовують весь потенціал, тому що є пристосованими для застосування з літаків радянського виробництва). Отримання далекобійних ракет класу "повітря – повітря" типу AIM-120 AMRAAM дозволить практично повністю звести нанівець перевагу росіян у цьому типі озброєнь і навіть завдати серйозної шкоди.
Початок отримання F-16 відкриє черговий шлюз щодо поставок. Вже кілька країн готові передати нам авіатехніку
Зрозуміло, що літаків на першому етапі буде передано небагато, і тактика "вдарив – втік" стане основною. Але в будь-якому випадку вона буде ефективнішою, ніж нинішня тактична безвихідь.
І ще одне. Початок отримання F-16 відкриє черговий шлюз щодо поставок. Вже кілька країн готові передати нам авіатехніку (та сама Італія – винищувачі AMX), проте не готові бути першими перед США. Тому з великою ймовірністю можна говорити, що F-16 лише перші ластівки на шляху переозброєння Повітряних сил України на західні зразки техніки.
3 
1
Коментарі