Касаційний господарський суд у складі Верховного суду 26 листопада остаточно підтвердив, що повернути Приватбанк колишнім власникам неможливо. Касаційні скарги Ігоря Коломойського та кіпрської компанії Triantal Investments Ltd. відхилено. Націоналізація фінансової установи визнана законною.
"Верховний суд вкотре констатував те, що порушень прав ексакціонерів у процедурі виведення неплатоспроможного Приватбанку з ринку за участі держави немає", – йдеться в повідомленні.
Розгляд цієї справи в судах різних інстанцій тривав майже п'ять років.
"Triantal несла значні ризики для фінансової системи держави через вимоги наших опонентів, проте банк залишається державним. Справу закрито у відповідності до приписів чинного законодавства України щодо неможливості повернення акцій банку колишнім власникам", – зазначила член правління з питань реорганізації та проблемних активів Приватбанку Солвіта Деглава.
"Ти памʼятаєш, як усе починалось?"
Коломойський легалізував понад 4 млрд грн через схему з підсанкційним банком. Цю схему розкрили детективи Бюро економічної безпеки України. Про це повідомили в БЕБ.
Суть схеми полягала в тому, щоб приховати походження незаконно отриманих коштів. Коломойський вносив готівку на свій рахунок у Приватбанку, тоді ці гроші проходили через серію банківських операцій з іншими підконтрольними банками й підприємствами. Для цього використовувалися фіктивні операції та банківські записи, щоб приховати рух грошей і забезпечити їх легалізацію.
Ключовий момент: реальний стан рахунків відрізнявся від того, що було показано у звітності для Національного банку України.
Схема працювала два роки. За цей час Коломойський зміг приховати значну частину коштів, одержаних незаконним шляхом. Частина цих грошей була сформована за рахунок кредитів від підконтрольного йому банку, що ще більше ускладнювало процес виявлення махінацій.
Коломойському висунули обвинувачення за кількома статтями Кримінального кодексу України, серед яких легалізація доходів, здобутих злочинним шляхом, підробка документів і шахрайство.
Також Ігорю Коломойському приписують привласнення понад 3 млрд грн компанії "Укрнафта" через фіктивні договори. За даними слідства, олігарх укладав договори на виконання робіт, які фактично не виконувалися, що дозволило йому заволодіти коштами акціонерного товариства.
Незаконно одержані гроші були легалізовані через схему банківських операцій, схожу на ту, що використовувалася з Приватбанком.
Політичний вплив
Імовірно, така жорстка чистка – судами й конфіскацією - олігарха Ігоря Коломойського, котрий, подейкують, зіграв чималу роль у долі президента Володимира Зеленського, й оминула би, якби він усвідомлював, що говорив.
У 2019 році мегабізнесмен через іноземні ЗМІ дав дуже чіткий сигнал світу про можливий розворот курсу України, пропонуючи відмовитись від співпраці з МВФ і брати гроші в Росії.
Про це Коломойський заявив виданню The New Your Times. Від цієї заяви випали в осад і закордонні журналісти.
"Люди хочуть миру, добре жити, вони не хочуть воювати. А ви, Америка, змушуєте нас воювати і навіть не даєте нам грошей на це", - зробив закид у своєму стилі олігарх.
Ці заяви розлетілись по світових ЗМІ у листопаді 2019 року, якраз напередодні приїзду в Україну місії Міжнародного валютного фонду. І саме в ці дні український парламент розглядав Бюджет 2020.
І хоча голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, принаймні публічно, не підтримував заяву Коломойського про дружбу з Росією, але куди йому до - і проти українського неофеодалізму? Тому, якби справа дійшла до відповідних голосувань у Раді, монобільшість імовірно, орієнтувалась би на Коломойського.
Не віриться у крокодилячі сльози наших олігархів за нашим же скорботним, убогим життям. Популізм залишається одним із серйозних впливів на свідомість українців, і одним із руйнівних чинників справжньої державності.
Ігор Валерійович вирішив і в питанні російсько – української війни присісти на вуха українців популізмом. Він певний знавець цієї справи, щоправда зразка 90-х, бо теперішні внутрішні стремління вирослої нації йому навряд чи зрозумілі.
Кістяк нації, може і в кількісній меншості, але потужніший інтелектуально, усвідомлює те, що історія і західної цивілізації, й усього світу є історією лідерства, а не популізму.
Український же варіант популізму обтяжується дерибаном бюджету з місцевим колоритом побутового права. До речі, в любій серцю Коломойського Росії такого як в Україні презирства до популістів немає. Там жириновські й путіни майже ікони.
У "за майбаха" лише перевірені кадри
На початку 2020 року, після перших провальних голосувань у Верховній Раді ІХ скликання заговорили про різні групи впливу всередині фракції "Слуги народу", про ризик розколу та перехід депутатів до інших фракцій. Найчастіше журналісти згадували й вирізняли "групу Коломойського" — низку нардепів, пов'язаних з олігархом та його бізнесом: співробітників медіахолдингу "1+1", колишніх депутатів і партійців УКРОПу, працівників структур "Привату", тощо.
Вважається, що саме група Коломойського розгойдала човен монокоаліції у Верховній Раді.
Однак, далі щось пішло не так. І у Верховній Раді створили депутатську групу "За майбутнє", котра стала прообразом кишенькової партії Коломойського "Україна майбутнього". При чому групу створили раніше, ніж перейменували партію. Тоді до неї увійшли 23 народні депутати-мажоритарники, котрі були представниками різних політичних сил – від ексрегіоналів, членів партій "Відродження", УКРОП та "Наш край" до колишніх БППшників і "народних фронтовиків".
Чимало з них є фігурантами антикорупційних розслідувань.
Чергову партійну забаву Ігоря Коломойського народ одразу охрестив: "за Майбах" (елітна марка машини олігарха). Потреба у новій "кишеньковій" партії з'явилась після того, коли частина "Слуг", котру вважали орієнтованою на потреби Ігоря Валерійовича, відмовилась слухати й потурати чималим забаганкам потужного ділка-бізнесмена.
Різношерста партійна матриця
Отже, реанімована й перепрошита з "України майбутнього", нова політсила не стала збірною "Слуг" - з тих, хто усвідомлював, що робить, хто не усвідомлював, хто повірив і розчарувався, хто просто "забив" на всі попередні обіцянки на вході.
"За майбутнє" – це конгломерат бувалих "колишніх". Серед них - патріотична сила, котра була на слуху в перший період війни (2014-2015 роки) – партія "УКРОП" (Українське об'єднання патріотів). Також є там більш-менш відомі прізвища учасників різних партійних "замісів". Тому на старті з'явилась підозра: а чи не будуть вони намагатись розігрувати на цьому новому благодатному депутатсько-олігархічному майданчику свою гру. Однак, загальновідомо, що на Коломойському далеко не поїдеш, де сядеш, там і злізеш, якщо ще втримаєшся. Ті, хто спробували, послизнулись і перейшли на самообслуговування. На тому перспективи в більшості з них і згасли.
Представники партії "За майбутнє" досить часто у своїй риториці критикували чинну владу, водночас не вважаючи себе опозицією й, за словами голови партії Ігоря Палиці, готові допомагати Володимиру Зеленському, зокрема кадрами в Кабміні та в регіонах.
Однак, критика уряду – це критика політичної зрілості у вмінні вибирати кадри самого президента. А залпові претензії нагадали про "бенефіціара" партії та потужного гравця на українському політичному полі. І його партійна активність, і гіпотетичне посилення впливу в регіонах могло додати головного болю президенту Володимиру Зеленському.
І, напевне, так би й склалось, усе було б і далі добре для Ігоря Валерійовича, незважаючи на те, що його статки скоротилися приблизно на $1 млрд та він втратив статус мільярдера, випавши з двадцятки Forbes. Якби не кримінальні провадження і принципова позиція західних партнерів щодо Ігоря Коломойського.
Хоча в домашніх, навіть арештантських умовах Ігорю Коломойському, звісно комфортніше, ніж могло б бути за кордоном.
2 
1
Коментарі
1