Я уявляю, як вони потирають руки, вдоволено крекчуть. Їх там багато таких, вдоволених, чи не всі 140 мільйонів, але уявляються чомусь саме ці. Поблискують лисинами, гороїжаться бородами, неохайне пасмо колишеться над всіяним старечою "гречкою" лобом. Як уособлення.
Хоча, може, й не потирають. Навпаки, покусують губи, мечучись з однієї новинникарської стрічки на іншу. Роздратовано погиркують на дружин. Матюкаються, доливши в гранчак "горькой". Бо приводів для втіхи останніми часами в них усе менше. Сеанси ідеологічного самовдоволення, назвемо це так, мало впливають на реальну картину світу.
Лисий, наприклад, здрібнів. Він у них числиться письменником, але енергії й понтів має стільки, що його, здається, підкидає і крутить вусібіч, як померанського шпиця. А ще в нього багато слів. Він засипає ними не лише сторінки власних книжок і телеграм-каналу, а й зали госдуми, подіуми ток-шоу-студій, екрани й монітори. Встигає повсюди: і зверхньо поплескати по плечу американського президента, і порадити мухосранському губернатору, коли сіяти й коли жнивувати. Вже не кажучи про те, які пісні співати луб'яним рок і поп-ідолам. А найбільше слів у нього – про Україну, просто завірюха. Але останнім часом, кажу ж, здрібнів. Лає тіток із херсонського ринку, що відмовляються брати кацапські рублі. Та гнівається, що "Київ б'є по символах". Тобто по військових кораблях Чорноморського флоту. А це, за лисим, – "подлічаньє". Тобто українців по-братськи прийшли вбивати, а вони виявилися невдячними й підлими. Почали, бач, віроломно захищатися.
Ну, але що йому казати, лисому? Все ж і так зрозуміло. Військова операція "Стрибок мангуста", яку планували завершити за три дні, дещо підзатягнулася. Точніше кажучи, мангуст здох, видавши непристойний звук, та й по всьому. А лисому писателю доводиться все зображувати бодрячка. Як і його бородатому колезі, який на Москві має статус філософа. Хоча мнить себе чимось значно більшим. Останнім часом узагалі почав не тільки називати так звану СВО Страшним судом, а ще й на свій розсуд розводити її учасників на агнців і козлищ. Двійник або й заступник Ісуса Христа, ні більше ні менше. Він чує голоси і, обертаючи безтямними білками, формує ідеологію країни лаптів і вічної мерзлоти. Як і помоховілий "соловей генштабу", літератор-пузан, який замість бавити внуків, все грається в пасіонарність і якусь п'яту імперію.
Тут можна б і посміятися, але. Як днями написав той же лисий, ходять не підтверджені чутки, що у Кремль на розмову про створення "ідеології майбутнього" покликали саме філософа й літератора з обвислим на матню пузом. Таки звернули увагу на спіритичні сеанси про євразійство. А особливо – на письменницькі плетива про священну релігію справедливості, храм на горбі і русскіє коди. Їх треба відкрити, ті коди, і потоком рине енергія, ітіть-калатіть. Зокрема, код Сталінграда, який, мовляв, є священним для кацапської сутності. І щойно той код дивним чином відкриється, так зразу безприкладна лапотна цивілізація виступить на бій за ідеальне царство проти вселенського пекла. Санітари за літератором-пузаном не їдуть, а ось вдячний кремлівський лімузин під пєрєдєлкінську дачу, виходить, таки підкотив.
Поза тим із потенційним кодом трапилася халепа. У поки що нерозпечатаному Волгограді сталася велика комунальна аварія. А саме: від ветхості обрушився бетонний канал, в котрому прокладено каналізаційний колектор. І замість небесного фаворського світла ринула зовсім інша субстанція. Без усяких голосів і символів. Лише зі специфічними пахощами, які можуть слугувати найкращим тлом до піснеспівів трубадурів імперії. Звукову оркестровку придумайте самі.
1 
1
Коментарі