Президент Петро Порошенко і його команда розуміють, що надання особливого статусу Донбасу додатково збурить суспільство. Раніше неодноразово наголошувалося на тому, що цього не буде. А в світлі останнього протистояння між "Правим сектором" та владою "донбаське питання" призведе до подальшої ескалації ситуації всередині України. Цього не може не розуміти українська влада. Тому єдина мотивація, чому Порошенко вніс в тіло Конституції положення про те, що особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом, це тиск західних партнерів, які намагаються продемонструвати реалізацію Мінських домовленостей. Всередині України для цього немає жодних причин.

Приїзд Нуланд та Пайєтта до Ради та їх зацікавленість голосуванням щодо змін до Конституції свідчить про те, що США досить уважно слідкують за відповідними рішеннями.

Особливий статус для Донбасу теоретично нічим не загрожує Україні. З іншого боку — закладається міна уповільненої дії під українську державність. Бо окремі території можуть виключатися в самій Конституції з-під дій Конституції. Тобто вона перетворюється з абсолютного документу на документ обмеженого характеру.

Ініціатори таких змін вважають, що це найоптимальніший шлях вирішення конфлікту. Мовляв, треба дати щось Росії, піти на деескалацію. Потім заморозити конфлікт і зупинити бойові дії.

Насправді це залежатиме від багатьох факторів. Бо Путін розпочинав війну на Донбасі не за його особливий статус чи, щоб він був прописаний у Конституції. І діятиме президент Російської Федерації незалежно від цих статусів, а залежно від власних ресурсів, урівноважуючи різноманітні аспекти. Якщо й надалі триватиме подальше падіння цін на нафту, якщо ресурси Росії будуть обмежені, а політика санкцій буде дотримуватися послідовно, то можна розраховувати на те, що конфлікт на Донбасі піде на спад. Якщо Захід сприйме "узаконення особливого статусу для Донбасу" як привід, щоб піти на часткове зняття санкцій, то Путін одразу використає це як нагоду для того, щоб розпочати черговий етап ескалації конфлікту в Україні.

Справжньою причиною конфлікту є необхідність Росії повернути Україну під свою владу. Для Путіна є деталями, яким чином це буде досягнуто. Але війна не велася за особливий статус Макіївки чи Донецька. Вона велася за контроль над Україною і подібне врегулювання не вирішує ключові проблеми цієї війни і не може бути задовільним для жодного учасника конфлікту. Бо максимальні поступки, на які може піти Україна, для Росії недостатні. А ті, плани, які вона виношує, не можуть бути реалізованими за умови збереження цілісної, суверенної України.

×