– Прийдіть і попередньо скажіть, якого педіатра хочете на наступний рік. Маємо підрахувати, яке навантаження буде в кожного лікаря, – дзвонять із поліклініки.
Педіатра хочу поміняти давно. Два роки тому на око діагностувала у доньки карликовість і рекомендувала замовити ліків на 3 тисячі гривень. Дуже образилася, коли ми відмовилися. Пізніше пропонувала добавки від глистів. Дорогі, але зроблю знижку, казала. Востаннє виписала два антибіотики з однаковим складом. Не брала слухавку, коли дзвонили.
– Хто вільніший. Мені все одно від лікарів найчастіше треба лише довідки в садок, – кажу в реєстратурі.
– Вибирайте тоді ту, що у вас і була, – відповідає адміністратор. – Бо частина лікарів не хочуть нових дітей, хтось має зміни у приватній клініці. Та й керівництво не схвалює, що скачуть від лікаря до лікаря. Роками ж усе було поділено, й усім добре. І так взимку до кожного кабінету стояли черги по 40 дітей. Нащо ті реформи? Всі й усіх хочуть міняти. А буде ще гірше.
Питаю поради в лікаря, до якого звертаємось, коли є проблеми.
– Заяву на постійне обслуговування у мене писати не треба, бо колега образиться, – говорить. – А так можете звертатися. Просто займайте чергу. За візит дасте 200 гривень. А щеплення – то вже до свого лікаря. Там і сотні вистачить. Із пацієнтів своєї дільниці більше не беруть.
1 
1
Коментарі