В Полтаві 14 травня поховали футбольного арбітра Олександра Горностаєва, який провів більше сотні матчів, в Лізі чемпіонів та Кубку УЄФА, вивчив гравця Дніпропетровського "Дніпра" Руслана Ротаня. Помер 11 травня від зупинки серця під час гри на Кубок Полтавського району між командами "Космос" й "Атака-Автотранс" в селі Тахтаулове під Полтавою.
"Говорив з Сашею по телефону перед самою смертю, я тоді їхав судити матч у місцеве село Гожули. О 15.45 дзвоню йому, а той каже, якщо твоя гра зірветься, приїжджай до мене. Це були його останні слова, - розповів арбітр 32-річний Олексій Біліченко. - О 17.54 дзвонить з його номеру воротар "Атаки" Антон, каже, Саша вмер. В мене все обірвалось всередині, кинувся в Тахтаулове, бачу, лежить прямо на футбольному полі накритий білим рядном, поруч швидка. Медики кажуть помер на місці, бо під час бігу від серця обірвався тромб".
Церемонія прощання пройшла біля Полтавського футбольного стадіону "Ворскла", на неї зібралося близько 200 людей. Темно-коричневу лаковану труну поставили навпроти входу до адміністрації стадіону. Під стіною виклали вінки від рідних й кожного футбольного клубу району та області. Навпроти домовини, на дерев'яному столику в стакані запалили свічку, поряд поставили портрет небіжчика й білий пластиковий макет футбольного м'яча, який потім поклали на його могилу.
"Ми часто збиралися родинами, - повідомив Олексій Біліченко. - Саша був культурним, ніколи склоки й скандали з дому не виносив, при мені ні на кого даже не гримав. А свою доньку Сашу любив безмежно, що вона не зробить, приймав, як воно є, завжди ставав на її бік".
"Саша був самокритичний, якось заходжу до нього в роздягальню після матчу, бачу щось пише в блокноті, каже складаю список своїх помилок, щоб їх в майбутньому не повторить, - розповів перший заступник голови федерації Футболу Полтавської області Олександр Дігтяр. - Через таку наполегливість з 2001 року став одним із тренерів, яких назначали на поєдинки вищої ліги чемпіонату України". Почав тренувати практично одразу після Київського університету фізичної культури та спорту. Спочатку навчав дітей з місцевих шкіл, але його тягнуло стати арбітром, казав, на полі відчуває себе по-настоящому живим. Написав заяву й увійшов у комітет арбітрів.
Олександра Горностаєва поховали на кладовищі села Лавки під Полтавою. Поминальний обід провели в орендованому приміщенні закритого акціонерного товариства фабрики "Ворскла".
На них зібралося більше 100 чоловік, прийшли рідні, тренери, з якими працював Олександр Горностаєв, дирекція футбольного клубу "Ворскла" й більшість його вихованців.
"Олександр Олексійович ніколи не кричав, був стриманий, все тримав у собі, як сердився, то червонів, довго ходив й пристально дивився кожному в очі, - поділився 38-річний Дмитро Димиденко, 10 років вчився у Горностаєва - З вигляду був абсолютно здоровим. не курив, вів здоровий спосіб життя, кожен день пробігав від трьох до п'яти кілометрів".
Олександр Горностаєв був у п'ятірці національного рейтингу суддів, готував юнаків у полтавській дитячій юнацько-спортивній школі.
31 
1
Коментарі