Музичко був у розшуку від 8 березня за хуліганство та погрози правоохоронцям. Також його звинувачували в рекеті. Мовляв, був членом організованої озброєної злочинної групи, яка нападала на території Рівненської та кількох інших областей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сашко Білий не міг накласти на себе руки
За місяць до загибелі Музичко прийшов до прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія зі зброєю, словесно принизив його та вдарив. А міністра внутрішніх справ Арсена Авакова публічно пообіцяв повісити "як собаку". Казав, що якщо люди Авакова приїдуть на територію Рівненської області затримувати його, то він їх знищить і після цього поїде "брати Київ". Про те, що його можуть ліквідувати, знав. Ходив весь час у бронежилеті. І записав з цього приводу відеозвернення. Начебто керівництво Генпрокуратури і МВС України прийняло рішення про його фізичне знищення або захоплення і видачу його Росії для того, щоб потім все звернути на спецслужби РФ.
"Саша знав, до чого все йшло. Останні місяці ходив у бронежилеті. За кілька днів до загибелі подарував його лідеру "Правого сектора" Дмитрові Ярошу. В останні дні приїжджав додому з автоматом на плечі, з чотирма охоронцями. Я кажу: "Саш, ти дуже необережний". Він розсміявся. Нічого і нікого не боявся. Таке враження, що сам на це йшов. Інакше як пояснити, що на всю країну кричав: "Повішу Авакова на брамі, як собаку", - розповів друг і сусід Леонід Станкевич.
"Сьогодні річниця нашої ганьби. В цей день менти без суду та слідства розстріляли Сашка Музичка - "Білого". Легендарного командира УНА-УНСО, героя Грузії, Чечні та Майдану. Незручного. Некерованого. Нечемного. Незаконослухняного. Часто-густо неприємного. Але нашого. Ми проковтнули це зухвале вбивство і зробили вигляд, що повірили у шиту білими нитками офіційну версію МВС, освячену іменем новопризначеного "революційного" міністра - так, того самого, що досі в цьому міністерському кріслі, та його замів, рекрутованих з лав Майдану - яких ментовська машина вже за півроку викинула зсередини як чужорідний елемент одноразового використання. Ми ж насправді все знали та розуміли. Ми ж насправді ні на хвилину не вірили. Але підіграли вбивцям та змовчали", - каже ветеран російсько-української війни Євген Дикий.
Можна багато розмірковувати з приводу його методів боротьби. Але він завжди був за справедливість, каже волонтер і медіа-аналітик Назар Приходько.
"Знаю одне: якби він був живий, то з огляду на всю несправедливість, яка зараз є по відношенню до щирих та справжніх людей, яких мордують в аваківських казематах, він би 20 березня під Офіс президента прийшов не з балончиком фарби, а з автоматом, і повторив своє легендарне: "Править буде той, у кого є автомат Калашнікова! Поки все не устаканиться і у нас буде держава, буде реформована поліція, яка слідитиме за порядком, і всі будуть рівні перед законом", - каже Приходько.
Музичко захоплювався мисливством та риболовлею, боксом і східними єдиноборствами. Дружини та дітей не мав. Його поховали на кладовищі "Молодіжне" в Рівному, поряд із трьома героями Небесної сотні.
Олександр Музичко жив у селі Бармаки за 7 км від Рівного. Останні 10 років будував дім неподалік батьків. 4 роки мешкав там. За рік до смерті казав, "15 років будую дім. Як закінчу, може, знайдеться порядна жіночка. Одружимося, і вона народить мені дітей".
Незадовго до вбивства зав'язав стосунки з жінкою. Вперше і востаннє її бачили на похороні Олександра.
2 
1
Коментарі
4