"Того ранку, коли це сталося, він прокинувся в чудовому, як рідко бувало останнім часом, настрої. І каже: "Я збираюся поїхати на дачу, наведу там порядок, приберу і буду чекати на ваш приїзд". Наступного дня до нас на дачу мав приїхати посол Італії в Україні. Ми збиралися провести там вихідні, смажити шашлики. Я сказала: "Толя, давай я відвезу тебе". Протягом останніх трьох років Анатолій не сідав за кермо. Він відповів: "Я не хочу. Краще поїду автобусом". У Толі ніколи не було зіркової хвороби. Я все-таки довезла його до автобуса. Він поцілував мене і сказав: "Чекаю на тебе завтра, не затримуйся", - згадувала останню зустріч із чоловіком - видатним українським оперним співаком Анатолієм Солов'яненко його вдова Світлана.
"Це сталося 29 липня. Вдома була моя мама. Анатолій сходив на річку Козинка, покатався на водних лижах. Повернувся додому, ліг на ліжко і ... помер. Не витримало серце", - розповіла вона в інтерв'ю fakty.ua
Анатолія Борисовича не стало 29 липня 1999 року. Співак помер від інфаркту на своїй дачі в селі Козин, що в 30 км від Києва. Йому було 66 років.
Прощання проходило в Національній філармонії України. В останню путь великого тенора прийшли проводжати тисячі людей. Труну виносили під громові оплески. Його поховали в Козині, недалеко від заміського будинку співака.
"Зараз я розумію, що мій перший порив поховати Анатолія Борисовича в Козині був правильним. Йому були чужі метушня, помпезність. Нам одразу запропонували місце на Байковому кладовищі, але я завжди знала, що спокій він знаходив лише у себе на дачі в Козині. Тепер Анатолій Борисович лежить під високою сосною, в чудовому, спокійному місці. Кожна квітка, покладена на його могилу, помирає своєю смертю, ніхто їх не забирає. Люди, проходячи повз могилу, зупиняються".
Анатолія Солов'яненко називали українським соловейком і одним з найкращих тенорів у світі. Він виступав на сценах "Метрополітен-опера", "Ла Скала", Большого театру. Йому пропонували залишитися в Італії і Росії, але серце Анатолія Борисовича назавжди було віддане Україні. 30 років він прослужив у Національному театрі опери і балету
"Анатолію пропонували прекрасні умови, будь-яку квартиру. Три рази Лужков (Юрій Лужков на протязі 18 років (з 1992 по 2010 роки) займав пост мера Москви, звільнений "у зв'язку з втратою довіри Президента Росії" - Gazeta.ua) запрошував нас переїхати в Москву. Але я бачила, як Анатолій весь час шукав привід, аби відмовитися. Напевно, він любив свою батьківщину більше, ніж вона любила його. Ми могли виїхати і в Італію, прекрасно заробляти, там виходили диски Солов'яненко. Але чоловік говорив, що його серце назавжди віддане Україні. Розумієте, корінням він був тут. Особливо любив свій Козин".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Покинув Париж заради батьківщини: в зоні АТО загинув український оперний співак
Анатолій Солов'яненко народився 25 вересня 1932 року в Донецьку, в шахтарській сім'ї. У 1954 році закінчив Донецький політехнічний інститут, в 1978 році, вже будучи народним артистом СРСР, - Київську консерваторію.
Інтерес до оперної класики прийшов до нього пізніше, коли він познайомився з відомим українським оперним співаком Олександром Коробейченко, що розпізнав у молодому Солов'яненко талант оперного артиста. З 1950 року Анатолій Борисович брав у нього уроки співу, пише peoples
У 1962 році співак був прийнятий стажером у Державний академічний театр опери та балету імені Т.Г. Шевченко. Незабаром перемога в конкурсі молодих вокалістів дала йому право стажуватися в міланському театрі "Ла Скала". З 1963 року під керівництвом відомого маестро Барра пізнавав школу італійського бельканто. Протягом трьох років (1963-1965) талановитий українець розвивав смак, удосконалював культуру виконання, розкривав яскравість і своєрідність голосу, який усе більше і більше кристалізувався як ліричний тенор. В сезоні 1977/1978 років він брав участь у 12 спектаклях "Метрополітен-опера", США. За 30 років роботи в Національному театрі опери і балету виконав 17 оперних партій, записав 18 грамплатівок (арії, романси, пісні).
"Тато ніколи не співав на застіллях - це було виключено. Він ставився до співу як до професії і не дозволяв під келих або під чарку ляснути себе по плечу і сказати: "Толік, заспівай!". Вдома, коли розспівувався, і то закривався в кімнаті. А щоб на якомусь весіллі або на природі, за шашликом. Не було такого, не пам'ятаю". Анатолій Солов'яненко-молодший
Географія гастролей Анатолія Солов'яненка була обширна: США, Болгарія, Італія, Румунія, Німеччина, Японія, Австралія, Канада. А кращими партіями, що увійшли до "золотого фонду" стали: Володимир Ігорович ("Князь Ігор" Бородіна), Ленський ("Євгеній Онєгін" Чайковського), Альфред ("Травіата Верді"), Андрій ("Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Гуно), Надір ("Шукачі перлів" Бізе), Рудольф ("Богема" Пуччіні).
"Тут варто нагадати про деякі риси особистості Анатолія Борисовича. Математика і музика мирно існували в ньому протягом тридцяти років! Викладач нарисної геометрії і ... співак! Так чи багато ми знаємо прикладів служителів настільки різних муз? Точна, математично вивірена манера мислення і безмежна творчість, натхнення! Доля склалася так, що Анатолію Солов'яненко довелося пройти довгий шлях до сцени, а його успіхи на науковій ниві (працював викладачем на кафедрі інженерної графіки в Донецькому політехнічному інституті) залишилися невідомими широкому колу слухачів. Для мільйонів шанувальників таланту він був знаменитим лірико-драматичний тенором, якому зовсім не обов'язково було знати вищу математику і володіти аналітичним мисленням", - поділився виданню "День" піаніст Олександр Москалець.
Gazeta.ua пропонує насолодитися голосом українського "солов'я".
У Анатолія Борисовича залишилося два сина - Андрій і Анатолій. Старший живе і займається бізнесом у Канаді. Анатолій із 2001 року - головний режисер Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка в Києві.
"Одного разу він мені навіть сказав: "Света, нам треба було не тим займатися. Я так шкодую, що у нас тільки два сина. Він дуже хотів доньку. Але так вийшло, що у нас тільки два сина. Прекрасних сина. Андрій і Анатолій. Коли народився Толя-молодший, Андрію було 13 років", - говорила Світлана Солов'яненко.
Анатолій Солов'яненко також поділився цікавими фактами про батька в інтерв'ю bulvar
Дружив із Джиною Лоллобріджидою (італійська акторка, визнана світова красуня - Gazeta.ua).
"У нас залишилися речі, які не матимуть цінності на базарі, але які для нашої сім'ї безцінні: його фотографії, клавіри, листування з Джиною Лоллобріджидою".
"Вони познайомилися ще в 60-і роки, коли тато навчався в Італії, і відтоді один одному писали. Після розпаду Радянського Союзу Джина приїжджала до Києва, гостювала у нас вдома, але про це я мало що можу вам розповісти: мені було років 10-11, в дорослі розмови я не ліз, та мене і не допустили б. Пам'ятаю лише, що це дуже гарна пані з сяючими, променистими очима", - згадував Анатолій Анатолійович.
Солов'яненко-молодший також розповів про ставлення батька до компартії.
Ніколи! (Мається на увазі, що Анатолій Борисович Солов'яненко не перебував в компартії - ред.). І не відвідував політзанять. Коли запитали, чому, відповів: "Я займаюся вдома".
"Так найцікавіше, що він і справді займався! Й історію партії знав досконально. Але і багато іншого знав: під час стажування в Італії завдяки тому, що вивчив італійську мову, якою з ним займався Коробейченко, прочитав багато літератури, забороненої в Союзі.
Анатолій Борисович із простої сім'ї з передмістя Донецька мав можливість домогтися того, чого домігся. І незважаючи на те, що не був у партії, став народним артистом СРСР і лауреатом Ленінської премії. А в 80-му році тільки двом безпартійним її присудили - Анатолію Солов'яненко і Аркадію Райкіну, це безпрецедентний випадок".
Премію передав до Фонду миру.
"Всю до копійки передав до Фонду миру. 10 тисяч рублів - величезні гроші, але тато пережив війну, коли їх сім'ю вивозили в евакуацію. Була дуже холодна, студена зима, застудився і захворів його брат, а потім дорогою помер. І батько вирішив так: "Хочу, щоб мої діти жили в мирі, бо нічого страшнішого війни не бачив".
4 
1
Коментарі