Сьогодні поховали 2 членів екіпажу Тегеран - Київ, інструктора Олексія Наумкіна та пілота Володимира Гапоненка на столичному Берковецькому кладовищі. Церемонія розпочалася близько 12:00. На прощання із загиблими прийшли родичі, друзі, колеги й незнайомі з ними особисто. Загалом майже 100 людей. Наумкіна та Гапоненка поховали поряд, метрів за 20 від входу. На цій частині кладовища спочивають бійці АТО, ООС та Герої України. За півгодини від початку церемонії низько над кладовищем пролетів літак.
"Це знак пошани від наших колег із компанії МАУ", - каже 37-річний Ярослав Кураш, пілот. Вдягнений у чорне пальто та капелюх із знаком літака.
"Прийшов ушанувати пам'ять Володимира й Олексія. Вони мріяли літати, працювати, любити сім'ю та піклуватися про неї. Володимир пройшов довгий шлях, перш ніж стати пілотом. Хлопці вірили в свою мету та йшли до неї. Найкращих людей забрало небо. До Ірану відправили посилений екіпаж, бо це був перший рейс, коли екіпаж жив у готелі, щоб відпочити. Керівництво вирішило перестрахуватися на випадок, якщо їм це не вдасться. Але вони мали достатню кількість годин для відновлення сил".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Неможливо переплутати літак із ракетою: у "Борисполі" попрощалися із жертвами авіакатастрофи
Труни загиблих накриті українським прапором. До них підходили люди, щоб покласти квіти. Збоку лежали метрові стоси гвоздик і троянд, які не вміщалися на домовинах. Від компанії МАУ принесли великий вінок із живих червоних троянд і самшиту. Від Володимира Зеленського передали вінок із жовто-синіх квітів. Кілька автобусів чекають людей, щоб відвезти на поминальний обід. Біля них сивий чоловік із червоним обличчям витирає сльози.
"Дружина Володимира Катя - моя кума. Знайомий з нею з дитинства. Добре знав і його. Був дуже гарною людиною, - каже 46-річний Юрій Грицишин. - З дитинства хворів небом. Спочатку був стюардом. Потім перевівся на роботу бортпровідником. Навіть встиг попрацювати пілотом в Африці. Вони з Катею довго не мали дітей, але дуже хотіли. Коли народилася перша донька, її назвали Вірою. Збулася їхня мрія. Вони вірили в це. Завжди його найбільшою любов'ю були небо та сім'я".
На могилах встановили дерев'яні хрести й поставили портрети загиблих. Мати Наумкіна не могла стримати сліз. Здіймала до неба руки й кричала: "За що?" Родичка тримала її під руки та заспокоювала. Після похорону всіх присутніх запросили на поминальний обід до ресторану "Флоренція".
8 січня в небі над Тегераном вибухнув і впав літак "Міжнародних авіаліній України", який прямував до Києва. На борту були 176 осіб – 167 пасажирів та 9 членів екіпажу. Усі вони загинули. Серед них – 11 українців, також громадяни Ірану, Канади, Великої Британії, Німеччини, Швеції та Афганістану. 28 загиблих - діти. Згодом Іран визнав, що літак був помилково збитий їхньою ракетою.
1 
1
Коментарі