Іван Франко помер у віці 59 років 28 травня 1916 року о 16:00.
Останні десять років життя провів у самотності, страждаючи фізично й психічно. З 1900-го час від часу загострювався психологічний стан його дружини - Ольги Федорівни. Вона іноді лікувалась у клініці.
З 1908 року письменник сам страждав від тяжкої психофізіологічної недуги, яка деформувала й паралізувала руки. Через це було важко продуктивно займатися літературною та науковою роботою. Але їх він не припиняв до кінця життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Віртуальний музей Франка відкрили в Києві
Помер Іван Франко без передсмертної сповіді, хоча й хотів цього. На жаль, не змогли для нього знайти священника, щоб поет відкрив душу. Спочатку відмовився від сповіді в о. Володимира Гургули через різні політичні погляди. Усіх інших також прогнав.
Через таку поведінку Франкова смерть спричинила конфлікт із духовенством.
"Громада бажала справити покійному парадний похорон з більшою кількістю священників. Та швидко виявилося, що про це й мови не може бути, бо ж покійний був "явним ворогом духовенства", - пригадувала Ольга Роздольська, дружина українського фольклориста Осипа Роздольського.
О. Андрій Білецький, який був замість митрополита Андрея Шептицького, коли той перебував під арештом у Росії, не дав дозволу на церковний похорон Івана Франка. Але о. Василь Давидяк, побоюючись помсти з боку прихильників Франка, не виконав офіційного розпорядження церковної влади й доручив провести церковний похорон о. Володимиру Гургулі.
Івана Франка поховали 31 травня на Личаківському кладовищі у Львові.
93-річна Віра Бонь працює в музеї Івана Франка у Львові з 1955 року. Вона була екскурсоводкою, заступницею директора й директоркою установи. З 2010-го й до сьогодні – старша наукова співробітниця. За 66 років роботи в музеї їй удалося зібрати унікальні експонати, які були за життя Івана Франка. За її співавторства відтворили батьківську садибу Івана Франка в Нагуєвичах. Написала книжку "Будинок-музей Івана Франка у Львові", яку видала 2006 року, і кілька путівників музеєм Івана Франка у Львові й у Нагуєвичах.
Коментарі