14 квітня 1910 року помер один із найкращих художників XIX ст. Михайло Врубель. Із свого 54-річного життя він 5 літ провів у Києві, починаючи з 1884-го.
До нас його запросив художник та історик мистецтва, знавець візантійського монументалізму Адріан Прахов для роботи над іконостасом Кирилівської церкви. Не могли заплатити великі гроші відомому художнику. Тому знайшли талановитого студента Академії мистецтв, який вчився у Рєпіна і який погодився на невелику оплату: 1 200 рублів за 76 днів. У Києві почався самостійний творчий шлях художника і звідси він поїхав уже знаменитим.
Він був у Святій Софії й Кирилівській церкві серед учнів київської рисувальної школи, які відмивали лики святих від столітнього бруду. То були прості хлопці. Коли у них питали, чи багато зроблено, ці майбутні художники казали: "Багато! Вже морду Богові відмили!"
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Музейники склали список коханих Врубеля
Врубель теж був — майбутній. Після ближчого знайомства Прахов доручив Врубелю створити в Кирилівській церкві оригінальні фрески на місці втрачених.
Це втручання в стінописи Кирилівської церкви XII століття було досить стриманим. Наново створили фрески в тих місцях, де вони були повністю знищені. Перша ж проба Врубеля — зображення архангела на одному зі стовпів церкви — викликала загальне схвалення. Також для Кирилівської церкви Врубель створив фреску "Сходження Святого Духу на Апостолів". Він малював не як художник XII століття, а як сучасний майстер, який знав досягнення малярства Західної Європи.
Він створив фрески на південній та північній стінах церкви. Вони там є досі, як і знаменита врубелівська "Богоматір". Третьяков дуже хвалив її.
"Таке враження, що Врубель знайшов себе легко, несподівано й одразу. І сталося це в наших краях. Київ іноді робить з людьми неймовірні речі", - пише журналіст Віталій Жежера.
У домі Прахова Врубель побачив його дружину Емілію. У неї темно-волошкові очі й дивовижно виразні губи. У неї троє дітей, вона старша за 28-річного Врубеля на чотири роки. Емілія добре грає на фортепіано, її любив слухати Лисенко. Врубель співав під її акомпанемент.
З неї він писав для Кирилівської церкви лик Богородиці. Батько художника, полковник Врубель, про цю ікону казав: у ній дуже мало святості, але вона прекрасна. А люди казали: "Не молитимемося на живу жінку".
Професор Прахов усе розумів.
Він влаштував Врубелеві поїздку до Італії, щоб там художник завершив роботу над ескізами "Богородиці". Врубель цілий рік сидів на площі Сан-Марко у Венеції і малював Емілію з пам'яті.
Перед від'їздом туди жінка йому сказала: "Ви надто багато думаєте про себе. Це вам заважає жити й засмучує тих, кого ви думаєте, що любите, а насправді затуляєте все собою в різних театральних позах. А любов повинна бути діяльна й самовіддана!"
На початку 1885 року Врубель повертається до Києва. Чотири образи, писані на металі, перевезено до Києва і встановлено у вівтарі Кирилівської церкви. Кожна ікона писалася лише по два тижні.
"Термін гранично короткий для будь-якого художника, але не для Михайла Врубеля", — свідчив Микола Прахов.
Але стосунки з родиною Прахових загострюються через захоплення Врубеля Емілією Львівною, тому Михайло від'їжджає до Одеси, де проводить півроку. Саме в Одесі Врубель починає працювати над своїм фантастичним "Демоном", що пізніше його прославив.
Наприкінці 1885 повертається до Києва, де дає приватні уроки малювання, працює над ескізами для розпису Володимирського собору. Там за ескізами Врубеля виконано орнаменти на внутрішніх стінах храму і арках двох нефів, однак ескізи великого розпису "Плач надгробний" та "Ангел з кадилом і свічкою" не були затверджені та реалізовані, оскільки були виконані в незвичній новаторській манері і не відповідали церковним канонам. Пізніше для розпису собору запросили молодого Васнецова.
Серед світських робіт київського періоду визначним твором став "Портрет дівчини на тлі перського килиму", де Врубель дав волю своїм колористичним здібностям. Київський лихвар Дахнович так і не розплатився з Врубелем за портрет доньки на тлі "килима", вважаючи такого роду живопис мазаниною. У Києві художник намалював також картини "Східна казка", "Автопортрет", велику кількість акварелей з квітковими мотивами тощо.
1890 року він почне роботу в Москві під заступництвом мецената Сави Мамонтова. Проте туди Врубель був запрошений вже зрілим майстром.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Врубель закохався в дружину прадіда"
"Було літо. Жарко. Ми пішли купатися на великий ставок в саду.
"Що це у вас на грудях білі великі смуги, як шрами?"
"Так, це шрами. Я різав себе ножем".
"А все-таки скажіть, Михайле Олександровичу, що ж це таке: ви себе різали ножем - адже це повинно бути боляче. Що це - операція, як це?" І я подивився ближче - так, це були великі білі шрами, їх було багато.
"Чи зрозумієте ви, - сказав Михайло Олександрович. - Значить, що я любив жінку, вона мене не любила - навіть любила, але багато заважало їй розуміти мене. Я страждав від неможливості пояснити їй, що заважає. Я страждав, але коли різав себе, страждання зменшувалися".
1886, художник Костянтин Коровін
Дружина - Царівна -Лебідь
У 1890 р. Врубель поїхав до Петербурга писати декорації до постановки приватної опери Мамонтова "Ґензель та Ґретель" (замість Костянтина Коровіна, який захворів). Тут співала Надія Забіла – нащадок давньої чернігівської козацької шляхти. На афішах було майже італійське прізвище Надія Забелло.
На одній із репетицій до неї підбіг чоловік зі словами: "Чудовий голос!" поцілував руку. Це був художник Михайло Врубель. Він закохався в її голос, мало не в перший день знайомства освідчився. Невдовзі 28-літня Забіла та 39-річний Врубель обвінчалися у Женеві. Подорожували у Швейцарії, Італії, Греції; повернулися до Харкова, де збиралися ставити оперу "Демон" і вона мала співати Тамару.
Врубель обожнював дружину: їздив на всі її репетиції, вистави, знав напам'ять усі її партії, придумував грим, майстрував їй наряди. Вона була його музою і в житті, і у творчості. На якийсь час Михайло зробився зовсім щасливою людиною. І навіть біля постелі вмираючого батька він жартував, замовляв до обіду шампанське.
На піку успіху Надія Забіла зачарувала композитора Римського-Корсакова, який почав писати тільки для неї. Великого галасу наробила прем'єра опери "Казка про царя Салтана", в якій партію Царівни-Лебедя співала Надія, декорації та костюми були виконані Врубелем. На хуторі тестя під Плисками, де Врубель провів не одне літо, він написав свою знамениту "Царівну- Лебідь" (1900).
Потім з'явився довгоочікуваний син Сава з материними блакитними очима та... потворною заячою губою. У 1901 році в художника виявили ознаки душевного розладу, погіршився зір, професор Бехтерєв порекомендував помістити Врубеля до психіатричної лікарні. Надія самовіддано боролася за коханого, через рік він вийшов майже одужавши. А доля посилала удар за ударом: у Надії помер батько, важко захворіла мати, помер у Києві маленький Савочка від звичайнісінької застуди. Його поховали на Байковому цвинтарі.
Надія вистояла, а Врубель ні. Як тільки йому ставало легше, він малював. У найважчий період він створив "Портрет Н.І. Забіли на тлі берізок". Заради лікування чоловіка Забіла-Врубель після дев'яти років блискучих виступів на сцені опери С. Мамонтова перейшла до Маріїнського театру.
Та, коли почастішали напади, галюцинації, Врубель попрощався з дорогими людьми, поїхав до того театру, де вперше зустрів її, після чого відправився до клініки. Надія виняйняла житло поруч і кожного дня була з ним: читала, співала упродовж 4 років, хоч він і осліп, і занурився у морок безпам'ятства.
Вона на три роки пережила коханого.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Врубель по Києву гуляв із зеленим носом
Божевілля
Ще в Києві якось намалював руку із зайвим суглобом. Йому вказали на цю анатомічну неточність. Він відповів:
"Це суглоб, якого у людини поки що нема, але без цього суглоба неможлива свобода польоту!".
Тоді, в Києві, з'явилися перші ознаки його божевілля: він фарбував носа в ясно-зелене й так ходив по Хрещатику.
Перша виставка - в Києві
За життя у Врубеля не було жодної виставки. Перша відбулася у Києві у травні 1910-го, за місяць по його смерті. Тоді роботи для неї надали Терещенко, Ханенки та інші колекціонери. Київ був єдиним містом, яке вшанувало художника. Ні у Москві, ні у Петербурзі цього не відбулося.
Цікаві факти
Врубель із польської означає "горобець".
Врубель полюбив "ландшафти Малоросії", ставив її куди вище Еллади.
Серед його улюблених письменників був Гоголь.
Відвідуючи Київ з дружиною Михайло Олександрович сказав: "Как хорош, однако ж, Киев! Жаль, что я здесь не живу! Я люблю Киев!"
Манера малювати і писати будь-де і на чому трапиться, дуже часто не завершуючи геніально початі малюнки і роздаровувати їх, була типовою для імпульсивного Врубеля. Він шокував багатьох своїми захопленнями, бездумною раптовою тратою грошей при систематичному безгрішші. Врубель давав приводи для пересудів і фантазій, коли над ідеально виконаним образом Богоматері зверху замалював фігурою циркачки на білому коні, в яку був закоханий.
Врубеля частіше не розуміли, аніж приймали. Роботи майстра, не лише у ранній київський період, але і на заході його шляху, образливим чином відкидали: "Демон повержений" може тлумачитися як духовний автопортрет самотнього генія, що заплатив психічною хворобою за винятковий дар художника — провидця і новатора. Тут аналогія з долею Вінсента ван Гога напрошується самохіть. Зовсім не випадково Олександр Блок присвятив Врубелю сповнений драматичної сили вірш:
"Как тяжело ходить среди людей
И притворяться непогибшим,
И об игре трагических страстей
Повествовать еще не жившим.
И вглядываясь в свой ночной кошмар,
Строй находить в нестройном вихре чувств,
Чтобы по бледным заревам искусства
Узнали жизни гибельный пожар!"
Дати
5(18) березня 1856 — в Омську, в родині військового юриста Врубеля народився син Михайло
1890 — вступ до Академії мистецтв у Петербурзі
1884, квітень — приїзд до Києва
1884, осінь — 1885, весна — перебування в Італії
1885, листопад — отримав замовлення на розпис Володимирського собору в Києві. Ескізи відхилено, бо вони вимагали перебудови собору. Тепер у соборі Врубелю належать лише орнаменти
1889, осінь — переїзд до Москви
1910, весна — помер у Петербурзі
Емілія Прахова пережила свого чоловіка на шість, а Врубеля на 17 років
2 
35413
Коментарі