Отже, історія з підписанням Угоди про асоціацію з Євросоюзом добігає кінця. А шкода - це так цікаво та емоційно. Ще більше шкода, що передсвятковий фестиваль вилився зрештою не у свято, а в циркову виставу у виконанні Януковича і компанії.
Євросоюз до останнього чекає на виконання необхідних для підписання асоціації умов. У Києві тим часом заднім числом вишукують причини, чому не варто підписувати угоду. При цьому ще вчора ці люди в один голос розповідали, яким благом є асоціація з ЄС для України та українців.
Кілька місяців тому багатьом було надзвичайно приємно чути, як президент обіцяє підписати асоціацію з ЄС всупереч шаленому тиску Росії. Тоді промовляв справді глава України. Сьогодні ж він наче десятирічна дитина грається в піжмурки. Це справді кумедно і є логічним завершенням "євроінтеграції" від Януковича. Оптимісти ще вірять, що за цим стоїть бажання виторгувати асоціацію без звільнення Тимошенко. Найбільші з них чекають, що Янукович помилує екс-прем'єрку напередодні Вільнюського саміту, або що ЄС таки підпише асоціацію без вирішення питання Тимошенко. Звісно, дива трапляються – але переважно в голлівудських фільмах.
Швидше за все, попелюшка не перетвориться на принцесу. Асоціація з ЄС є для Януковича шансом постати справді державним діячем, і він цей шанс марнує.
Росія вже може починати приймати привітання з перемогою. Її завданням було не допустити підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, і тепер все до того йде. Однак це не перемога Росії. Цей тактичний успіх означатиме для неї поразку на стратегічну перспективу. За останні місяці ми отримали чудову нагоду побачити, яким біснуватим може бути Кремль. Як відверто брешуть його керівники й речники, телеканали та розташовані в Україні угрупування - медведчуки, комуністи й російська православна церква. Саме відверта примітивна брехня та грубий тиск були головними аргументами Кремля. Це зрозуміло – у Росії немає реальних ґрунтовних аргументів на свою користь. І це ознака слабкості, наочно продемонстрованої і українцям, і всьому світові.
Тож Україна програє в цій ситуації не Росії, а Януковичу. Гору взяли його численні страхи за своє монарше майбутнє і небажання випускати Тимошенко. Роки планомірного розкрадання державних коштів, сприяння корупції, нездатність стимулювати зростання загрожують економічним обвалом: тепер Янукович шукає рятівних грошей. При цьому величезна недалекоглядність знову штовхає його на традиційні граблі – до нібито порятунку у "братніх" путінських обіймах.
Це, однак, сумнівна перемога. Не варто робити трагедії з можливого непідписання угоди. Саме це мало би статися, бо такий фінал є природним для Януковича. Та й в історії, що завершується, був принаймні один великий позитив. Європейська тематика стала провідною для країни, виникла реальна суспільна дискусія довкола переваг і недоліків Угоди про асоціацію чи європейської інтеграції загалом. А це необхідна річ для суспільства, що хоче жити за європейськими правилами і бути частиною європейського цивілізаційного простору. Вона веде до збільшення проєвропейських настроїв. Це важливо, особливо з огляду на наступні президентські вибори. Адже саме 2015-го ми отримаємо остаточну відповідь - хто переміг і хто програв в нинішній історії з асоціацією з Євросоюзом.
2 
1
Коментарі
2