Житло для переселенців: які є альтернативи, окрім контейнерних містечок

Внаслідок воєнних дій Росії понад 2,1 млн українців залишились без житла. Щоб забезпечити людей оселею, потрібно близько 600 тис. квартир, повідомляють в Офісі президента. Тимчасово для вирішення цього питання вже створили контейнерні містечка у Львові, Бородянці й Бучі. Таке житло придатне для використання протягом трьох років, далі людей потрібно перемістити у постійне. Проте досвід переселенців із Донбасу показав, що процес може затягнутись — людей заселили у контейнерне містечко в Харкові ще 2015 року і вони досі змушені проживати там.

Українські архітектори зараз масово створюють проєкти постійного житла для переселенців. Основні критерії — швидке будівництво та максимально доступна вартість. Найбільше пропозицій - зведення так званих "модульних містечок". Такі можна збудувати за кілька місяців. Проте поки ще немає затверджених проєктів.

Gazeta.ua розпитала експертів про модульне будівництво та які є альтернативи для нагального вирішення питання житла для переселенців.

ФІНАНСУВАННЯ НЕДОБУДОВ

Вирішенням нагальної потреби у житлі може стати державне фінансування недобудов, які були призупинені з ряду причин, вважає артдиректор дизайн агенції Валерій Сухицький. Це допоможе зменшити потребу у кількості житла для переселенців майже на 80%.

"Ми однозначно будуватимемо модульне житло, бо не встигаємо відремонтувати той фонд, який втрачений під час військових дій. У деокупованих місцях на відновлення піде від 1 до 5 років, дивлячись, які райони. У нас є багато недобудов, у які держава може прийняти переселенців. Фінансувати недобудови можуть грошима західних інвесторів. Тим самим зменшувати ці тимчасові будівлі. Тоді в нас буде дефіцит у житлі 10-20 відсотків. Якщо такої програми не буде, то дефіцит становитиме — 50 відсотків", - говорить Валерій.

Щодо доцільності модульного будівництва, наголошує, що треба розглядати проєкти індивідуально.

"Треба дивитись на самі концепції, які пропонуються. Є готові рішення від західних колег - креслення, кошториси, технології. В Україні є теж досвід будівництва такого житла, але він не дуже систематизований. Поки ще нема затверджених проєктів. Бачив багато недопрацювань. Але це творчість, можуть бути персональні погляди на будівництво. Треба зважати на швидкість, кошторис і придатність до вторинного використання цих будівель. Концепцій годних поки ще не бачив".

Непоганим рішенням вважає будівництво із sip-панелей, такі можуть служити до 50 років. Але воно достатньо вартісне - у середньому від € 600 за м при масовому будівництві.

"Якщо це праобраз американських чи канадських будиночків, які ставляться не на ґрунт, а на опори, то їх можна транспортувати. Можемо розглядати програму на 3 роки - як місце проживання для людей, які втратили житло. Потім із цих споруд можемо сформувати бази відпочинку, наприклад на Одещині чи в Карпатах. Або літні табори, або військові містечка, де офіцери можуть жити біля своїх частин. У таких споруд ресурс до 25 років. Вони найбільш придатні до такої концепції. Якщо отримаємо західну ґрантову допомогу, то такі будинки треба робити в Україні. Це ще й надасть робочі місця громадянам. Це може бути гарним виходом для індустрії, не тільки в будівництва, а й меблярства, бо потрібно буде обставляти житло".

Наголошує, що встановлені зараз контейнери, мають недоліки — вони жаркі влітку, а холодні взимку. Але від них зараз відмовитись не можемо, бо є нагальна потреба у житлі. Надалі ці контейнери можуть використовуватись і в інших цілях й переміщуватись на будь-які території, оскільки є мобільними. Наприклад, на фестивалях, як технічні приміщення, або ж як кіоски чи офіси.

НЕРОЗПРОДАНЕ ЖИТЛО У ЗДАНИХ БУДИНКАХ

Забезпечити житлом українців, які втратили свої оселі внаслідок бойових дій, можна за рахунок заселення їх у нерозпродані квартири, які є у новобудовах, зданих в експлуатацію, вважає експерт з державного управління та містобудування в Національній академії державного управління при Президентові України Віктор Глеба.

"У Києві за даними ЛУН є порожніх 1,2 мільйона квадратних метрів у готових будинках, зданих в експлуатацію. По цілій Україні можна теж знайти масу вільних квартир, куди можна заселити людей, якщо хотіти допомогти людям, а не займатись бізнесом із модульним будівництвом. Я пропонував цю програму ще у березні, але мене не чують", - стверджує Віктор Глеба.

Наголошує, що для швидкого будівництва модульних містечок необхідно мати налагоджене виробництво відповідних заводів. В Україні цього нема.

"Сутність модульності в тому, що на заводі виготовляється модуль капсула і з цих модулів збираються будинки. Останній такий модульний будинок збудований поряд із Центр-парком у Нью-Йорку. І він абсолютно не схожий із тим, що показують у Львові і Бородянці як модульні містечка. Йде тотальна плутанина, модулями називають контейнери і бараки. Але це різні речі", - додає Віктор.

Основною перевагою модульних споруд є швидкість зведення. За добу можна збудувати один поверх.

"Але нам зараз треба швидко набудувати заводи, що виготовлятимуть модулі, з якими можна швидко вирішити проблему житла. Таких заводів модернізованих і заточених на німецьку й американську японсько-китайську технологію у нас нема. Ніхто із можновладців не повідомив, де і в яких обсягах будуть збудовані такі заводи", - додає Глеба.

 

ВІДНОВЛЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНИЙ ЗОН

Співзасновник архітектурно-будівельної компанії Роман Баховський пропонує відновлювати занедбані рекреаційні зони — табори, санаторії чи бази відпочинку для тимчасового розселення людей, що втратили житло. У подальшому ці приміщення можна буде використовувати у комерційних цілях.

"Раджу уникати концентрованого розміщення людей, які тимчасово були вимушені покинути свої місця проживання. Бо густота людей на квадратний метр у контейнерних містечках є надто високою. Є ризик неправильної адаптації до нової реальності в цих умовах. Готові модулі з повною комплектацією для постійного проживання коштують не менше, ніж капітальне будівництво з дерев'яних конструкцій", - говорить Роман Баховський.

Пропонує забудовувати села і хутори, або закинуті старі радянські бази відпочинку.

"Цільовий бюджет можна використати для реновації цих місць. Тоді отримаємо подвійний ефект. Люди не будуть концентровано зосереджені у місці, де логістика не є продуманою для такої кількості населення. Ми отримаємо реновацію покинутих місць, а мешканці - будуть у затишку, спокої на природі. ОТГ отримає новий об'єкт, який після перемоги ці громади зможуть використовувати. Це стратегічне питання. До війни була проблема, що люди виїжджають з тих сіл. Зараз вони мають можливість навпаки притягувати нових людей та нові ресурси на свої території. Переселенців можна залучити до спільної праці. І їм буде простіше відновитись морально".

Наголошує, що часто старі будівлі легше і дешевше відновити, ніж звести нові.

"Треба виходити з тих ресурсів, які ми маємо. Створити нове - точно бути дорожче, ніж відновити старе. Важливо, що на цих місцях вже є інфраструктура, дорога, електрика, є якийсь генплан, благоустрій. Одне питання, якщо розмістити в полі біля Львова на об'їзній контейнерне містечко, а зовсім інше - виїхати за Львів 30 кілометрів і на державній базі розгорнути поселення. Потрібно діяти швидко, але треба розраховувати, що це справа не 1-2 місяців".

Крім відновлених будівель, можна поставити споруди з легких конструкцій, наприклад з дерева, у яких у воєнний час поселити тимчасово переміщених осіб, а в мирний час туди б приїжджали туристи.

"Обласним державним адміністраціям потрібно ідентифікувати ті місця, які підпадають під ці категорії. На Львівщині це можуть бути території в Перемишлянському районі, Яворівському, Стрийському, Дрогобицькому. Є багато просторів, які занепадали. ОТГ можуть викупити їх, маючи державний актив. Це дасть притік коштів, бо місцеві можуть бути задіяні у будівництві - і в результаті отримають об'єкт нерухомості. Якщо оптимізувати цей процес, громада зможе повернути інвестовані кошти за 8 років".

×