27 квітня 2012 вдень у Дніпропетровську протягом 1,5 годин прогриміли чотири вибухи. Постраждали 30 людей, 26 з них були госпіталізовані. Слідчі СБУ розслідують кримінальну справу, порушену прокуратурою Дніпропетровської області за ч.2 ст.258 (терористичний акт) Кримінального кодексу Україні.

- Я перечитав усю інформацію з цього приводу, котра тільки була. Дивно, що ніхто не помітив очевидних речей, – розказує координатор Українського державного руху проти нелегальної міграції Ярослав Дунаєв, 34 роки. - Найперше – район, де власне все сталося. Усі вибухи були в так званому районі для бідних. Парк розташований біля ПТУ, магазинчик – це не супермаркет, на трамвайній зупинці теж навряд чи буде еліта. Тобто, у всіх випадках було наперед заплановано, щоб еліта та багатії не постраждали. Це вказує на те, що замовник – хтось з еліти Дніпропетровська. І не побажав обдзвонювати своїх рідних і друзів, попереджати, що у центрі чи спальному районі буде вибух, аби ті не постраждали. Тому й місцину таку обрали, аби серед постраждалих не було еліти та багатіїв. Це тільки хтось з місцевих. Друге, на що громадськість не звернула увагу – саморобні вибухові пристрої. Вони мали безоболочний тип, аби дати фугасний ефект. Тобто початкова ціль – не вбити, а перелякати. Так і сталося. Більшість поранили та налякали.

Але навряд чи комусь буде вигідно поранити чи налякати пенсіонерку в трамваї чи студента ПТУ в парку... Кому було потрібно налякати дніпропетровців середнього класу?

- На мою думку, це була репетиція чогось масштабнішого. Просто подивилися, як все спрацює. Поранені дніпропетровці – пенсіонерка з трамваю чи студент з ПТУ – просто піддослідні кролики. Я згадую події у Москві. За кілька днів до знаменитого теракту в Норд-Ості, стався вибух біля "Макдоналдсу" у Москві. Тобто терористи просто перевіряли як усе спрацює. Так може бути і в цьому випадку. Тому слід враховувати, що Дніпропетровські вибухи – це могло бути просто тренування чи навчання, а справжній теракт буде згодом. Саме починаються травневі свята – у людей вихідні, а це означає, що буде більше місць масового скупчення народу. Я помітив ще одну маленьку деталь у дніпропетровському теракті – він стався по обіді. Тобто не в час пік – зранку чи увечері. Уявіть, якби це сталося у час пік, що було б... Трупів, поранених і переляку було б іще більше. Це ще раз вказує на те, що проводилася перевірка готовності до чогось масштабнішого.

То це все-таки навчання, а справжній теростичний акт попереду?

- У світовій практиці розрізняють диверсію та тероризм. Диверсія направлена проти конкретної цілі. В даному випадку це саме тероризм. Його мета – посіяти паніку та страх. Наприклад середньостатистична українська родина, батько – заядлий футбольний фанат, лаштується їхати до Львова чи Донецька на "Євро-2012". Зараз така людина подумає – чи варто взагалі їхати, чи може переглянути матч удома. Оце і є мета тероризму – посіяти паніку та страх. Зауважте, середньостатистичний дніпропетровець чи навіть українець приміряє одразу ж на себе – ага, вибух був коло магазину, я також ходжу в магазин. Вибух на зупинці громадського транспорту – ним більшість їздить, вибух у парку – уже виникає страх за дітей. Середньостатистичний українець почав боятися і комусь це вигідно. Страх і паніка мас – непоганий інструмент розбірок чи впливу на владу. Одна бізнесова еліта на такому простенькому прикладі могла показати іншій – ага, бачите як ми можемо чи вміємо. Не приймете вигідні нам умови, наступного разу підірвемо урни для сміття в хорошому, добротному районі, постраждають ваші близькі й друзі.

Що варто робити простому українцеві у такому випадку? Одна структура може не прийняти умови іншої, в такому випадку такі терористичні акти можуть повторитися уже не на трамвайній зупинці, а в місці, де більше людей, в місці де скупчується та ж еліта.

- Однозначної відповіді що робити, я не можу дати. Не може звичайна проста людина не ходити до магазину чи не їздити громадським транспортом. Така розкіш доступна багатим людям, але не думаю, що вони усі гуртом будуть сидіти по домівках – однаково десь потрібно виходити у справах. Я не можу порекомендувати людині взагалі не виходити з дому. Але по можливості, якщо є потреба вийти до того ж магазину – старайтеся не брати з собою дітей. На травневі краще поїхати до села, на природу чи дачу, аніж відвідати якийсь захід у центрі міста, де буде велике скупчення народу. Зараз чимало структур видали вказівки з вимогою бути обережним та звертати увагу на підозрілі речі. Повірте, це не голослівно. Бачите дивного чоловіка, котрий кладе пакет до сміттєвого баку – тікайте, потелефонуйте краще зайвий раз до міліції, аніж не звертати на такі речі увагу.

Зазвичай у інших країнах після теракту на себе беруть відповідальність те чи інше угрупування. Або висувають якісь вимоги. У даному випадку не зрозуміло – чого хотіли терористи.

- Якщо про вимоги невідомо з офіційних джерел – це не значить, що їх узагалі не було. Вимоги могли поставити по прихованих каналах. Наприклад, одне угрупування – іншому, одна бізнесова структура іншій висунула якісь ультиматуми. Громадськість про це й не здогадується.

Як щодо виконавців? Адже комусь треба було зробити вибухові пристрої, та ще й закласти їх в урни для сміття.

- На початку року в Одесі затримали чеченця Адама Осмаєва, котрий виготовляв на квартирі саморобну вибухівку. Тоді у нього знайшли декілька паспортів та фотографії на ноутбуці місць масового скупчення народу в Одесі. Пізніше громадськості розказали, що він, буцім-то в Одесі готував замах на Путіна. Заждіть – а для чого фотографувати місця масового скупчення в Одесі? Я зауважу, що в Україні до сих пір немає антиекстремістського законодавства. У нас у країні діють абсолютно легальні терористичні організації, котрі в більшості країн взагалі заборонені. Тобто заборонили ту ж організацію Хізб Ут-Тахрір, вони собі сидять легально і законно в Україні, і непогано почуваються. От і їдуть до нас "гості" з інших країн, де їх діяльність заборонена. Їх легко загітувати співпрацювати на свої бізнесові чи політичні інтереси.

Чому за ними не слідкують спецслужби?

- Я б не став переоцінювати можливості українських спецслужб. По-перше, за всіма вони фізично не зможуть угледіти, по-друге, їм це невигідно. Вони кришують, займаються контрабандою і тим, що приносить дохід. Для чого їм слідкувати за усіма гостями?

Це не могли бути місцеві "ділки"? Адже в кожному місті вистачає кулібіних, котрі роблять удома вибухівки чи просто хуліганів, котрі отак вирішили собі "розважитися"?

- Все було чітко і професійно. Це вказує на професіоналізм, тому гопники чи місцеві "розважальники" тут відпадають. Так, у кожному місці є власні уголовніки. Але їх на такі акції намагаються не підписувати. Уголовніки на місцях намагаються не вв'язуватися в політику і працюють на конкретні цілі, котрі принесуть дохід. Підірвати в урнах вибухівку чи поранити людей на зупинці – це не та справа, котрою буде займатися уголовник і дохід навряд чи принесе.

×