Православна церква України втілює модернові ідеї, щоб покращити діалог з суспільством.
Про це в інтерв'ю журналу "Країна" говорить релігієзнавець Олександр Саган.
"Зокрема створено Інститут церкви та суспільства, який нині діє при Київській православній богословській академії. Є амбіції зробити цю інституцію самостійною. Вона покликана подолати той розрив між церквою та суспільством. Адже Церква та суспільство часто живуть у паралельних світах, перетинаючись лише на великі свята. ПЦУ готова мінятись, відмовлятись від середньовічних, застарілих речей, які не працюють. Наприклад, вже прийнятий новий Служебник, працюють богословські комісії із інших напрямів церковного життя. Як на мене, необхідні зміни і щодо вшанування деяких свят і святих. Адже, наприклад, навіть у Київському патріархаті довгий час поминали Андрія Боголюбського, який спалив Київ та викрав наші святині. Нині ці зміни вносяться. Входження у сферу вселенського православ'я дасть можливість нам активніше включитися у богословські дискусії, підключити молодь до всесвітніх молодіжних рухів", - пояснює експерт.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Московська митрополія була невизнана понад 140 років" - експерт про російські релігійні міфи
Такі зміни потребують часу і розуміння, а, отже, детального роз'яснення, наголошує він.
"Нині тривають об'єднавчі процеси, переходи громад. Тому не варто робити різких кроків. Наприклад, щодо календарної реформи. Це могло б внести розділення у саму церкву, де досі триває "притирання" представників колишньої Київської патріархії та Української автокефальної церкви. Треба всім ще звикнути до нового Статуту. Зробити все можливе, щоб історія з амбіціями експатріарха Філарета не повторилась (досі вважає себе очільником ним же ліквідованої УПЦ Київського патріархату, – "Країна"). Тому, думаю, реформи будуть наростати в міру посилення єдності у середині церкви", - додає релігієзнавець.
Повне інтерв'ю з Олександром Саганом читайте у журналі "Країна" від 10 грудня.
15 грудня Україна відзначає другу річницю Об'єднавчого Собору представників Київського патріархату, Української автокефальної церкви та деяких ієрархів й священників Московського патріархату.
Коментарі