Нещодавно президент Віктор Янукович змінив склад уряду, однак мінітсром освіти та науки вдруге було призначено Дмитра Табачника. Про стан сфери освіти в інтерв'ю Gazeta.ua розповів колишній міністр освіти Станіслав Ніколаєнко.
Що змінилося в сфері освіти за час керування Дмитра Табачника?
- Насправді, зараз все залежить не від прізвища міністра, а від самої системи. Адміністративна реформа, яка задумувалася на початку приходу до влади президента, торкнулася Міністерства науки, освіти, сім'ї, молоді та спорту. Я вважаю, що час показав, що таки об'єднання до купи "трепетної лані" із "конем" не зовсім правильно спрацювало.
Чому, в чому це проявляється?
- Перш за все, залишилася без належної уваги така визначна ланка як середня школа. У підрозділу міністерства, який опікується проблемами середньої школи, явно недостатньо сил для того, щоби виробляти стратегію, впливати на регіони, впливати на життя школи. Ми постійно чуємо, що виникають якісь скандали то з публікаціями, то з підручниками, то зі змістом програм. Справа в тому, що школа потребує першочергової уваги суспільства.
Якщо вже влада сьогодні пішла на те, щоби роз'єднати міністерство економіки і промислової політики, то тут також має бути хоча б такий крок як відділення в окреме міністерство питання сім'ї та спорту.
Чи буде там Табачник, чи Ніколаєнко, чи Кремень –яка різниця. Головне, що не вистачає уваги до освіти. Так, наприклад, сьогоднішнє міністерство опікується 120-ма федераціями спорту. У цій галузі постійно є якісь нагальні проблеми – то олімпіади, то чемпіонати – на це все треба постійно відволікатися, бюджет якийсь виділяти.
Навіщо їх тоді об'єднували?
- Важко сказати. У нас виникає певний парадокс – у Верховній Раді є два комітети: науки та освіти та комітет сімї молоді та спорту. На місцях те саме – обласні управління освіти і спорту теж не з'єдналися. Виходить, що міністерство одне, у законодавчій владі два органи, а внизу теж два. Життя підказує, що ніхто ці два напрямки об'єднувати не поспішає. Бо це не зовсім одні й ці самі функції. Залишати такого монстра у вигляді цього міністерства – це управлінське неправильне рішення і система постійно буде давати збій.
Тобто, у подальшому варто очікування все більших проблем в освіті?
- Так, звісно, Зараз просто махнули на ці проблеми рукою і думають, що так і потрібно. А ми ж в освітній галузі тільки відстаємо, відстаємо і відстаємо. А сьогодні ж треба сконцентруватися на технічних засобах навчання, на технічній освіті.
От критикують міністра за якийсь підручник чи буквар, а чи здатен він сьогодні з 200 чи 300 підручників, які виходить зі стін Міносвіти, знати що там написано?
Чому влада на це не йде? Вона не зацікавлена в покращенні цієї сфери?
Так. От ввели зараз віце-прем'єра із гуманітарних питань – це добре. Але ж поставили людину, яка не зовсім розуміється на цих питаннях (віце-прем'єром з гуманітарних питань став екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко – ред.) . Він був хорошим міністром закордонних справ і у всіх своїх питаннях розбирався. Але гуманітарна сфера - це досить широке поле для діяльності. Це і функціонування української мови, і функціонування церков на території Україні, і відносини між національностями, це освіта, медицина і т.д. Тому гуманітарний напрямок в Україні занедбаний, а до освіти взагалі ставляться абсолютно прохолодно.
Коли у влади буде політична воля це змінити?
- Ми бачимо не зовсім позитивні міжнародні оцінки нашої освіти, ми бачимо, що суспільство не задоволене і коли це зміниться – важко сказати. Це все буде залежати від президента і від уряду. Поки я бачу, що у нас щодо освітньої галузі працює залишковий принцип.
Тому такий процес в освіті і надалі триватиме. Підйому я поки не бачу і не прогнозую його. З огляду на економіку, з огляду на структуру міністерства, де є департамент з обслуговування діяльності міністра, але немає департаменту, який би займався дошкільними навчальними закладами – інших висновків робити не доводиться.
1 
79692
Коментарі
7