20 квітня учасники 18-ої української антарктичної експедиції повернулися в Україну. На станції Академік Вернадський проживали 13 місяців.
"Коли відправлялися в експедиції, найбільше боявся переходу через протоку Дрейка. Учасники попередніх експедиції лякали, що це дуже страшно. Один казав: "Таке відчуття, ніби всередині все відривається". Та насправді було не так і страшно. Три доби нас сильно бовтало — шторм сягав 5-6 балів. Старалися не підніматися, а дехто навіть не їв. До станції добиралися десять днів. Коли ступили на сушу, найперше вразили айсберги. Вони сягають кількох кілометрів у довжину і виграють на сонці всіма барвами веселки", - розповів кореспонденту Gazeta.ua метеоролог Олександр Афтенюк.
Він був членом вісімнадцятої експедиції.
"Пінгвінів біля станції дуже багато. За час зимівлі бачили, як вони висиджували яйця, як з них вилуплювалися маленькі пінгвіни і як вони росли. Перші два місяці експедиції за мною постійно ходив один пінгвін. А тоді кудись зник. Біолог сказав, що він тепер на яйцях сидить. Замість нього занадився морський слон. Було дивно його бачити, бо морські слони живуть трохи північніше — біля польської станції", - додав він.
Учасники експедиції жили у двомісних кімнатах. Харчувалися тричі на день.
"В Антарктиді зима триває з червня по грудень. Тоді там — полярні ночі. Найхолодніше було у серпні. Тоді температура опустилася до 30 градусів морозу. При цьому швидкість вітру сягала 32 метрів в секунду. В цей час виходити на вулицю самому небезпечно. Бо може здути і за лічені хвилини прикидати снігом. Щоб зробити потрібні виміри, виходили лише вдвох. Вдягалися тепло: вітронепродувна куртка, двоє теплих штанів, шапка, шарф і окуляри", - поділився метеоролог.
"Літо в Антарктиді коротке — 2 місяці. В цей час температура не піднімається вище 5 градусів морозу. Але вдень, коли ясно і світить сонце, можна ходити у футболці. Хлопці навіть засмагали. Казали: "Загар нічим не відрізняється від морського", - додав Олександр Афтенюк.
3 
1
Коментарі