В останньому номері журналу "Країна" читайте інтерв'ю з Лесем Подерв'янським "Нам головне - щоб нагорі нікого не було ", у якому художник і драматург заявляє: "У Росії можна точно знати, що буде. Бо для них головне, щоб нагорі хтось був. А нам - і в цьому наша принципова національна відмінність - головне, щоб нікого там не було. Україна завжди була децентралізована, ми ніколи не мали якоїсь сильної руки, батюшки-царя. Союз підгадив, звичайно. Але свідомість українця й зараз абсолютно буржуазна"

Також журнал від 9 вересня публікує щоденник актора Богдана Ступки "Простити набагато краще, ніж покарати", фоторепортаж "Здесь каждая папика ищет: чтобы на машину дал, квартиру снял" , погляд Ігоря Луб'янова — Основна хвиля репресій відбулася б на 10 років пізніше. Яку Україну ми втратили , історичний матеріал "Алеями Парижа їздять дівчата в запряжених козами екіпажах" та інші оригінальні несподівані сюжети.

"Ніколи не говорив правду. Коли вперше в мами украв гроші, вона на колінах просила признатися. А я дивився їй в очі й казав, що то - не я". Ілля ВОЄВОДЧУК, режисер

"Влада - це така цікава штука. Вона з'являється, а потім раз - і вислизає з пальців. Її не могли втримати й не такі фраєра, як Янукович, а люди були з більшим IQ. За прикладами далеко ходити не треба - зараз по всьому шаріку таке відбувається. У цивілізованих країнах це ротація на виборах, а в нецивілізованих - у інакший трошки спосіб". Лесь Подерв'янський, художник і драматург

"Не було би проблеми Української повстанської армії, бо вона просто не мала б із чого виникнути. Не було б радянських ветеранів, а населення становило би близько 80 мільйонів на 1989 рік. Щоправда, до 2011-го воно впало б до 70". Якою була б Україна, якби ми зберегли незалежність 1919 року

"Наша культура осілих народів принципово відрізняється від їхньої - кочівників. Осілі народи протидіють початку конфлікту, не дають йому розгорітися. Але якщо він стався, то виходять із нього довго й важко. У кочівників усе навпаки: вони легко втягуються в конфлікт, і так само легко виходять із нього". Ігор СЕМИВОЛОС, керівник київського Центру близькосхідних досліджень

"Найважче знайти зразки одягу української шляхти середини XVII століття. Дивуються, коли до чоловічого костюма даю вузькі штани, а не червоні шаровари. Вони з'явилися пізніше й були темні. Червоні - це вже радянський шаблон". Наталя СКОРНЯКОВА, кравчиня

Про це та інше ми пропонуємо вам дізнатись, читаючи журнал "Країна" № 34(87) від 9 вересня.

Друковану версію ви можете придбати у точках продажу преси або передплатити (передплатний індекс — 37278).

Ваші враження про журнал і статті надсилайте на адресу [email protected] або пишіть на сторінках Журналу у соціальних мережах http://vkontakte.ru/club.kraina та http://www.facebook.com/kraina.journal

Дякуємо усім нашим читачам. Читайте "Країну" із задоволенням!

×