Відразу дві групи біологів представили результати спостережень за шимпанзе, результати яких свідчать про те, що примати усвідомлюють смерть родичів і відповідним чином змінюють свою поведінку
Фахівці давно встановили, що більшість тварин відноситься до смерті побратимів байдуже. Втім учені припустили, що прояви "людяності" повинні відзначатися у наших близьких родичів - шимпанзе. Проте в природних місцях проживання можливість простежити їхню реакцію на смерть виникає рідко, а в зоопарках вмираючих тварин зазвичай відділяють від решти.
Автори першої роботи, що представляють Університет Стерлінга (Шотландія), спеціально попросили працівників зоопарків не розлучати вмираючу самку Пенсі з її групою.
За декілька днів до смерті старезної Пенсі шимпанзе принишкли і перед сном почали перебиратися до неї ближче. Після смерті самець Чіппі, здавалося, особисто переконався в тому, що мавпу вже не врятувати, уважно оглянувши її рот і піднявши кінцівки. Через деякий час шимпанзе відійшли від трупа, але дочка Пенсі, Роузі, повернулася і всю ніч провела біля тіла матері.
Через день після смерті Пенсі шимпанзе очистили її труп від соломи і спокійно спостерігали за тим, як його забрали. Кілька днів вони не займали ту платформу, на якій вона померла, хоча раніше спати на цьому місці дуже любили. Ще кілька тижнів мавпи вели себе тихо, їли менше, ніж завжди і виглядали пригніченими.
"Таким чином, нам вдалося виявити чіткі ознаки усвідомлення смерті родичів мавпами і помітили подібність між людьми і шимпанзе, які, зауважимо, не мають ніякого поняття про релігію і обряди поховання", - підводить підсумок Джеймс Андерсон.
Друга група біологів спостерігала за життям шимпанзе в лісах на південному сході Гвінеї. У 2003 році епідемія респіраторного захворювання забрала життя п"яти приматів, серед яких опинилися самець і самка Джімато Веве віком відповідно 1,2 і 2,6 року. Матері дитинчат відреагували на їхню смерть досить дивним чином: вони кілька тижнів носили трупи на спинах, ставлячись до них, як до живих істот, обшукуючи їх і відганяючи мух, кружляли над тілами.
З плином часу матері почали частіше дозволяти іншим шимпанзе забирати трупи і грати з ними: вид мертвих дитинчат і запах розкладання не викликав ніякої відрази у мавп. Вуавуа, мати Веве, носила труп доньки 19 днів, а Джиро не розлучалася зі своїм мертвим сином цілих 68 днів. За цей час тканини трупів повністю висохли, і вони втратили будь-яку схожість з живими приматами.
3 
1
Коментарі