Коли після Євромайдану почалася "руська весна", це в мене ніякого здивування не викликало. Взагалі війну з Росією я очікував з 1991 року. Ми відокремилися, значить, має бути захист незалежності. Як сказав Володимир Буковський, "комунізм в СРСР не був переможений – він розвалився під власною вагою". Як і сам СРСР. Але війни за незалежність України не було. І вона колись мала настати. Вийшло, що в такому віддаленому від тих часів майбутньому.

На той момент так і сталося. Завжди є якісь сепаратисти й українофоби. Тут питання в критичній масі українців, які розуміють, звідки йде справжня небезпека.

Скажімо, у 1990-х роках у Харкові багато людей сприймали українську культуру виключно як селюкову, виступали за двомовність і схилялися перед російською культурою, бажали міцних зв'язків з Росією. Я завжди був дуже жорстким державником і сповідував "Геть від Москви!" (гасло Миколи Хвильового. - Gazeta.ua). Батькам друзі казали, що їхній син виховується "у фашистському дусі". Зараз націоналізмом нікого не здивуєш. Тепер ці ж самі люди - націоналісти, волонтери, бійці АТО/ООС. Путін їх повністю консолідував. Вони спочатку підтримали Помаранчеву революцію, незважаючи на свою російськомовність. А пізніше підтримали Євромайдан і пішли у волонтерські добровольчі рухи. Тепер це люди з абсолютно іншим світоглядом. Зараз вони переходять на українську мову. У них дуже сильна трансформація відбулася. І це активна частина суспільства. Інша частина – обивателі, яким просто важливо добре жити в теперішньому часі. Вони не розуміють, звідки небезпека, не хочуть в ЛНР/ДНР, відчувають небезпеку від Росії і прагнуть, щоб від них відчепилися.

А зараз пішов відкат у зв'язку з утомою. Ця війна – гра в довгу. Обрання Зеленського президентом - наслідок загальнонародної втоми від цієї ситуації і від усіх попередніх політичних еліт – біло-блакитних, помаранчевих. Всіх вирішили відправити на пенсію і обрати собі "Голодородька". Я не скажу, що сталося щось страшне. Думаю, що це просто такий історичний етап. Якщо порівнювати його зі справжнім реваншем, реакцією, реставрацією, яка відбувається завжди після революційних змін, то це набагато краще. Тому я досить оптимістично дивлюся на ті процеси, які відбуваються зараз, порівняно з тим, що могло би бути.

Не тільки у нас. Наша влада в якомусь сенсі ще більш-менш передбачувана. Зараз всесвітня криза. Навіть англосаксонські демократії, зазвичай дуже міцні і сильні, зараз проходять через дуже важку кризу.

Чому так відбувається? Раніше диктатори за допомогою терору і монополії на нові засоби комунікації створили тоталітарні режими – комуністичний і нацистський. А зараз новий етап розвитку інформаційних технологій, коли за рік людство створює більше інформації, ніж за всю попередню історію. Тепер є не один інформаційний канал, а безліч. Створенням купи пост-правд, розмиттям правди маніпулятивно нав'язується нова картина світу.

Раніше суспільства в тоталітарних державах були закритими. Тепер та ж Росія достатньо відкрита, люди можуть виїздити за кордон і користуватися інтернетом, треба тільки встановити VPN і інтернет-цензура не працює. Але там немає свободи слова: людям промивають мізки за допомогою інформаційної війни, пропаганди і створення пост-правд. Там люди з тоталітарним мисленням. Це руйнує теорію відкритого суспільства Карла Поппера (австро-британський філософ, автор книги "Відкрите суспільство та його вороги". – Gazeta.ua), який доводив, що тоталітарний режим може існувати тільки в закритому суспільстві. І ця теорія працювала в ХХ сторіччі. У ХХІ ситуація змінилася. Зараз на заході відбувається загальносвітова криза демократії. Це не вперше. У першій половині ХХ століття також була криза західного суспільства. Але тоді були свої умови, а зараз - свої. Такі ж кризові процеси відбуваються навіть у Сполучених Штатах і Великобританії.

Я навіть боюся думати. Сподівання тільки на ядерну зброю, як зброю стримування. Світова війна спалахуватиме окремими гарячими точками, але, сподіваюся, не перетвориться на тотальну війну з мільярдними жертвами. Ситуація у світі насправді критична. В Україні ще не найгірший стан справ у цьому сенсі, можливо, саме тому, що в Україні є гаряча точка, що по нашій території, черговий раз, проходить фронт всесвітнього цивілізаційного конфлікту. Тому ми краще розуміємо ситуацію.

Путін руйнує всю систему міжнародного права як таку. Це легалізує невиконання Росією будь-яких угод. По суті, Путін зараз повертає історію до 1948 року – до створення міжнародних механізмів на підставі природного права. І каже, що закони держави вищі за природне право. Нацисти були засуджені на нюрнберзькому трибуналі саме за порушення природного права, а законів нацистської Німеччини – позитивного права - нацистські злочинці не порушували. Вони скоїли страшні злочини геноциду, злочини проти людяності і воєнні злочини на основі своїх писаних законів. Права, писані державою, не можуть бути понад природним правом.

Насправді те, що Росія є постійним членом Ради безпеки ООН, те, що всі з нею рахуються, фактично просто закріплює те, що і так існує. Путін виконує лише те, що хоче. Тепер він просто це закріплює на конституційному рівні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін міняє російські закони так, щоб повернення Криму стало неможливим - Портников

Росію треба позбавляти постійного членства в Раді безпеки ООН. Але ж Росія володіє другим за обсягом світовим ядерний запасом. Всі її бояться. Бояться цієї червоної кнопки. Тому зараз настала дуже серозна світова криза у сфері прав людини і міжнародного права.