Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров вважає, що ситуація з правами людини в Україні 2016 року не покращилася.
Про це він розповів у інтерв'ю для Gazeta.ua.
— Торік у країні відбувалися позитивні зрушення, — каже правозахисник. — Почалася макроекономічна стабілізація, збільшилися запаси валюти, підвищують соціальні стандарти. Тобто, є ознаки покращення економіки. Але жодних зрушень щодо покращення ситуації з правами людини я не бачу. Наприклад, реформу поліції загальмували. І на це є свої причини. Тільки торік у жовтні підняли заробітну платню основній масі поліцейських — слідчих, оперативників, дільничних інспекторів. А до того вони отримували значно менше за патрульних, і така ситуація була ненормальна. Зникла мотивація до роботи. Некомплект у відділках досягнув 30 відсотків. Не було кому працювати.
Що найперше треба зробити?
— Нині з'явилася можливість продовжувати необхідні зміни. Насамперед, у кримінальному блоці. Бо саме реформа карного розшуку і слідства на сьогодні є необхідніша. Минулий рік у цьому сенсі був утрачений — внаслідок браку коштів. Бо починати якісь зміни за недостатнього фінансування правоохоронної системи, на тлі втрати мотивації працівниками, безперспективно.
Які явища у царині прав людини насторожують найбільше?
— Усе йде від неефективного стилю державного управління. Пропонують ввести патрулі, які перевірятимуть, чи усі працюють у штаті. Закликають перевіряти місця проживання переселенців чи виясняти, хто отримує пенсію в Україні і в ОРДЛО. Таке ставлення держави до людей неправильне.
Нещодавно спілкувався з головним лікарем психіатричної лікарні Харкова. Він розповів, що з бюджету психічно хворому на день на їжу виділяють 7 гривень, на лікування — 6 гривень. Тому на потрібні препарати коштів нема. Як він виходять із ситуації? Пільговим категоріям, наприклад, сухотникам чи учасникам війни, належить 56 гривень на харчі. Він усе плюсує і ділить на всіх. До того ж, пускає всі кошти на харчування від платних послуг, які надає заклад громадянам. Встановив жорсткий контроль за харчоблоком. Каже: "Я хочу бути лікарем, а не директором концтабору". Звертається в усі інстанції — глухо.
Зрозуміло, у нас іде війна, забирає великі ресурси. Але ж не можна так ставитися до людей. Я вважаю головною проблемою прав людини в Україні брак людяності і милосердя з боку держави до своїх громадян.
Чи змінюються поліція, прокуратура, інші правоохоронні органи?
— Сказати, що вони зовсім нічого не роблять, не можна. Але вони виконують свої функції неефективно. Прокурори хочуть отримувати більшу зарплату. Жаліються, що в поліцейських вона більша, ніж у них. А от переатестація поліції практично провалилася. Бо її проводили на підставі погано підготовленого правового акту. У результаті кожен, хто не пройшов переатестацію, міг оскаржити своє звільнення через суд. Так практично усі силовики повернулися на свої посади. Це профанація, а не реформа. Переатестація не стала засобом очищення поліції.
Тобто, такі негативні явища як тортури, навішування справ на невинних, вибивання свідчень, залишилися?
— Цього стало менше. Зокрема, тому, що новий Кримінально-процесуальний кодекс містить чимало запобіжників щодо поганого поводження, катування тощо. Наприклад, щоб затримати людину, потрібна санкція слідчого судді. Крім того, діє норма про отримання безоплатної юридичної допомоги тими, хто не має змоги найняти адвоката. Це також превентивний засіб.
Якщо 2011 року постраждалих від насильства в міліції було близько мільйона, то 2015-го - 409 тисяч. Кількість постраждалих від катувань — зменшилася від 113 тисяч до 62. Але це все одно багато.
Українці звертаються до Європейського суду з прав людини?
— Заяв стало більше. Бо додалися скарги, пов'язані з військовим конфліктом на Донбасі. Йдеться, наприклад, про полонених — як військових, так і цивільних. Вони скаржаться на незаконне позбавлення волі, тримання під вартою, катування. Тільки наша організація торік написала понад 200 таких заяв. Ще більш як 300 — від наших колег з Української Гельсінської спілки. Крім того, багато порушень прав, пов'язаних з втратою майна внаслідок бойових дій. Це очевидне порушення права власності. Оскільки люди не можуть отримати компенсації від держави, звертаються до Євросуду. Практика національних судів у цьому суперечлива. Одні суди задовольняють позов, коли обстрілами знищені будинки, інші відмовляють. Коли є докази, що це ваше майно, то заява до Європейського суду перспективна. Оскільки є наявним факт втрати житла чи іншої власності. Проблема в тому, що нема механізму нарахування компенсації, і держава не вирішує це питання. Можна подавати позови проти Росії, оскільки вона агресор і проти України — за бездіяльність.
Європейський суд розглянув перші такі справи. Деяким заявникам відмовили, бо вони не довели, що це майно їхнє. Прислали фотографії знищених будинків і вважали, що цього достатньо. А документів не змогли надати, бо їх знищили разом із будинками.
Які наслідки від застосування закону Савченко?
— Не думаю, що погіршення криміногенної ситуації прямо пов'язане з ним. Це підтверджують дослідження кримінологів.
2 
79692
Коментарі
1