Велику частину матеріалів щомісячного журналу складають розповіді самих робітниць секс-індустрії. Жінки, продані у публічні будинки ще дітьми або ж ті, що потрапили туди через нелегке життя, розповідають читачам про свою гірку долю, про їх почуття, а також про сутенерів і своїх клієнтів.

У журналі можна знайти як прозу, так і вірші, а також статті, написані адвокатами, рецензії на книги і фільми. Виданням журналу займаються самі повії, що вирішили підтримати колег по цеху.

Раз на тиждень жінки збираються в публічному будинку в невеликій кімнаті, що служить редакцією, і обговорюють статті, заголовки і дизайн наступного номера, радячись при цьому з адвокатами і працівниками охорони здоров"я. Репортерами нового видання сталі мешканки публічних будинків Мумбаю, Калькутти, Нью-Делі та інших індійських міст.

За словами співробітника редакції Рупи Метгудда, в журнал потрапляють тільки найкращі історії. "Для нас це справжнісінька журналістика, що має свої цілі", - додає він. За словами Рупи, створюючи журнал, робітниці секс-індустрії можуть вдатися до ностальгії або помріяти, а також спробувати захистити юне покоління від попадання в цю сферу діяльності, попередивши про всі жахи, які на них чекають.

×