"Після сортування доходи сміттєвого бізнесу скорочуються. Тому корумповані чиновники не підтримують проєкт"

За офіційними даними, щороку українці продукують 11 т сміття — по 300 кг на людину. Лише невелика частина йде на вторинну переробку, решта потрапляє на сміттєзвалища. Змінити цю ситуацію намагається громадська організація "Україна без сміття", яка була заснована 2015 року. Чому чиновники не хочуть допомагати та які складнощі виникають у роботі — розповіла засновниця проєкту 42-річна Євгенія Аратовська.

2015 року було створено проєкт "Україна без сміття". З чого все почалося?

— Спочатку не було конкретної мети створити загальнонаціональний проєкт. Це було більше особисте дослідження, як зробити сортування зрозумілішим і зручнішим для себе. Потім дізналася, що в нашій країні працює багато заводів для переробки вторинних відходів, а контейнерів для сортування майже немає. Одразу постало питання: "Чому ж ми окремо не збираємо папір, скло, адже так багато українських заводів потребує цих ресурсів?".

Мріяла про баки для сортування біля будинків і можливість відвідувати сортувальні станції, як у Швейцарії. Але з часом зрозуміла, що в нас цього щастя ще довго не буде. Допоки є певний лобізм, протистояння сміттєвого бізнесу, який не хоче прозорості на ринку, ми матимемо найгірший сценарій — захоронення на сміттєзвалищах. Усвідомила, якщо не розказувати людям зрозумілою мовою про те, як зробити країну чистішою, сортуючи сміття, у людей може ніколи не з'явитися думка: "А що, так можна було?".

Мери міст ще тоді мали нахабність говорити, що в нас не той менталітет, не європейський. Мене це ображало. Хотіла довести, що ми готові сортувати сміття і робитимемо це задля майбутньої чистої країни.

До того, як переїхати до Києва, ми з сім'єю жили в Хотові під Києвом. І я вже там навчилася компостувати харчові відходи на городі. Перед переїздом в місто задумалася: "Як же я тепер викидатиму органіку?". Почала шукати інформацію, як компостувати у квартирі, знайшла певні рішення. На початку 2015-го створила сторінку УБС у Facebook. Помітила, що людям подобається читати про мій досвід сортування і їм хочеться дізнаватися більше. Це заохотило працювати в цьому напрямку далі.

Наприкінці 2015 року знайома Наталія Бойко (пізніше стала заступницею Міністра палива й енергетики. - Gazeta.ua), порадила зареєструвати громадську організацію. Вона бачила, що я маю незаангажовану позицію в цій темі, якою варто ділитися. Сказала, що так легше буде достукатися до нардепів і чиновників. І 31 грудня 2015-го я зареєструвала ГО.

Коли проєкт починався, скільки людей у вас працювало?

— У нас був водій, сортувальниця, технік, який пресував вторсировину, і я. 2016 року я виграла премію на 5 тисяч євро. Купила прес, роклу, автонавантажувач, і орендувала склад на 100 квадратних метрів. Він був забитий під стелю вторсировиною. Тоді мені здавалося, що це багато. Зараз маємо склад розміром 2 тисячі квадратних метрів, і думаю, що це мало. У нас працює понад 20 людей. Але якщо порахувати ще волонтерів і тих, хто працює не на постійній основі, то до 40 робітників буде.

Коли починали сортувати сміття, як до цього ставилася родина? Вас підтримували?

— Коли мама приїжджала, не хотіла сортувати. Я казала: "Діти навіть сортують. Це неповага до нашої сім'ї, ти в нас у гостях". Вона ігнорувала деякий час. Як проєкт розвивався і мене почали показувати по ТБ, то мама сама почала цікавитися сортуванням і розпитувала в мене про якісь деталі та нюанси. Переконана, важливо не тиснути на людину одразу, а показати їй приклад.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Національний парк безкоштовно пускатиме туристів за зібране і відсортоване сміття

Діти приносять зі школи тару з-під йогуртів, які я їм даю з собою. Вони знають, що деякі продукти ми ніколи не купимо, бо тара для них зроблена з пластику, який не підлягає переробці. Вони ніколи не просять це купити. Для них це норма — купувати лише те, що можна потім сортувати.

Чоловік деякий час приносив з офісу одноразові контейнери. У нього на роботі доставляють в них їжу. Він мив це паковання в офісі і приносив додому на пересортування. Пізніше колеги почали питати, що він робить. Теж почали віддавати миті контейнери на пересортування. Це було навіть кумедно і приємно, звичайно.

 

Пандемія зруйнувала плани багатьох підприємств і принесла збитки. Як карантин вплинув на ваше підприємство?

— Ми припинили розвивати зовнішні проєкти. Наприклад, на різних подіях, масових заходах і фестивалях. Перед карантином для цього заснували проєкт NoWasteTeam. Консультанти в спецодязі стояли біля контейнерів для сортування і допомагали учасникам певних подій сортувати сміття. Також ми допомагали організаторам заходів змінити підхід на більш сталий, щоб не утворювати ті гори сміття, що залишаються після будь-якого заходу. Наприклад, відмовлятися від пластикових трубочок, одноразових стаканчиків тощо.

Також скасувалися і перенеслися деякі програми з донорами. Перш за все, це освітні offline-проєкти для дітей і молоді. Під час посиленого карантину всі сиділи вдома.

Під час карантину ви ввели нову послугу "УБС кур'єр". Чи має вона попит?

— Головна мета на початку карантину була не заробити, а зберегти команду і виплатити зарплати. Ця послуга нас дійсно врятувала, бо дозволила мати оборотні кошти. На ній ми майже не заробляємо, тому що для організації процесу з клієнтами і пересортування пакетів треба багато людей і приміщень. Для цього навіть орендували новий склад.

Ви проводите лекції та екскурсії. Чи багато охочих дізнатися більше про сортування?

— Проводжу лекції я і ще 2 людини в команді. Нас часто запрошують компанії, щоб ми розповіли працівникам про сортування. І їм це справді цікаво. Деякі навіть не вірять, що сортувати відходи може бути настільки просто.

Феномен нашого проєкту в тому, що людям не так важливо отримати від нас послугу, як відчути емоцію всередині. Коли сортуєш із УБС, відчуваєш, що стаєш частиною великої сміттєвої реформи, яка має шанси все докорінно змінити. Коли інвестуєш час у миття паковання, приходиш на сортувальну станцію обвішаний пакетами, стоїш у черзі на сортування, — відчуваєш, що ти не один цього прагнеш. Наш проєкт — це мрія кожного про те, що все може зміниться завдяки нашим діям.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Екологічна освіта може змінити майбутнє" - старшокласники запропонували переробляти відходи в добрива прямо в школі

На екскурсії через карантин приходить мало людей. Проводимо лекції дистанційно. Але так не все можеш пояснити. Під час живого спілкування це виходить краще.

Станція сортування знаходиться в Києві. Чи плануєте відкрити ще такі станції в інших містах?

— Звісно, хочемо. Але коли ми почали рахувати, скільки це коштуватиме, зрозуміли, що поки не потягнемо. Сьогодні нам доводиться оплачувати проєкт самотужки. Цей соціальний бізнес тільки в Facebook виглядає як шалений успіх. Але насправді триматися в балансі непросто: постійно маєш знайти гроші на зарплати, оренду приміщень, витратні матеріали, заправку і ремонт авто тощо.

Зарплати в нас нормальні, ринкові. Вважаємо, що професія сортувальників заслуговує на повагу і доводимо, вона така ж важлива, як професія лікаря, вчителя чи міського голови. Ніколи не хотіла мати справу з волонтерами на постійній основі і нічого не платити, бо по-перше, це ненадійність — сьогодні волонтер вийшов, а завтра передумав, по друге — час людини має бути оплачений, щоб у неї з часом не виникло відчуттів, що її використали.

Чи змінилося ставлення людей до проблеми відходів з початком проєкту?

— Завжди намагаюся вийти за межі власної бульбашки і дивитися адекватно на стан речей. Спочатку тобі здається, що все супер, всі сортують. А вийшов на вулицю і бачиш купи розкиданого сміття. Наше суспільство сьогодні здебільшого дійшло до думки, що сортування реально потрібне. Люди почали ставити правильні питання собі, а потім і владі, якій довелося звернути на ці питання увагу. Тепер обманювати, імітувати сортування важко: потрібно показувати конкретні дії.

Ми постійно боремося за те, щоб якомога більше людей дізналися про переваги роздільного збору. Тримаємо руку на пульсі, коли приймаються важливі рішення щодо питань з відходами. Спілкуємося з депутатами різних фракцій. До нашої появи були такі екоорганізації, які вважали, що адвокацію треба без медійного розголосу здійснювати. Коли ми почали співпрацювати зі ЗМІ та соцмережами, нам казали: "Ви що? Треба все робити тихо, це тонка робота домовлятися з міністрами". Але ж думку деяких міністрів завжди хтось може "купити", і ніколи не будеш впевнений, що завтра вони не передумають. А коли є медійний тиск і підтримка людей, міністрам важко тишком-нишком протягувати корупційні рішення.

Як підтримує влада проєкт "Україна без сміття" та схожі на нього?

— Іноді жартую: головне, щоб не заважала. Влада міста нас ідейно начебто підтримує, а фінансово і технічно — ні. Є лише гіпотези, чому все так. З одного боку, ми можемо сортувальними планами заважати певним корумпованим чиновникам, бо просуваємо повну прозорість у цьому бізнесі. Бо хочемо, щоб містяни знали, наскільки зменшується обсяг відходів для захоронення, коли вони сортують. На нашу думку, зменшується майже на 40 відсотків. Тоді і суми в платіжках мають зменшитися. Простий приклад: якщо в сміттєвому баці є картонні коробки, пластикові пляшки та інші легкі полімери, то бак швидко наповнюється, але його вага лишається малою. Якщо з цього баку витягти всі цінні вторинні матеріали, то лишиться майже одна органіка, вага якої приблизно дорівнює її об'єму. Перевізники сміття заробляють сьогодні на різниці об'ємів, які вони вивезли з-під будинків, і вагою сміття, за яке фактично сплатили на звалищі. Перевізникам сміття втрачати цей простий спосіб заробітку невигідно. І тому корумповані чиновники не хочуть підтримувати роздільний збір і нас.

Скільки має пройти часу для того, щоб українці збагнули важливість проблеми відходів і почали сортувати сміття на постійній основі?

— Треба, щоб доступ до інфраструктури сортування та інформації про правила сортування був у кожного українця, неважливо — у великому чи маленькому місті він живе. Поки що система сортування доступна в великих містах і виглядає як імітація: поставили сміттєві баки для різних видів вторсировини, але мешканці бачать, що сміттєвоз скидає цінні відходи разом із залишковим, тому перестають вірити в цю інфраструктуру.

Звісно, треба прийняти закон про розширену відповідальність виробника, щоб з'явився інструмент фінансування роздільного збору і щоб обов'язковим було прозоре звітування про обсяги збирання вторинної сировини. Це базове.

Взагалі, ефективна інформаційно-просвітницька робота щодо сортування може тривати від 10 до 20 років, щоб вийти на бажаний рівень сортування. Треба, щоб змінилися покоління, в яких сортування буде щоденною звичкою.

Звичайно, потрібен контроль. Коли люди мають доступ до сортувальної інфраструктури і знань щодо сортування, обізнані в цьому питанні, але все одно ігнорують роздільний збір, їх треба штрафувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сміття зберігаю на балконі. Чоловік свариться" - на станцію сортування за місяць приносять 10 т відходів

З чого варто почати сортувати сміття новачкам?

— Спочатку порадила б провести невеличкий експеримент і визначити, скільки відходів за місяць утворюється в вашій родині. Для цього потрібно мити всі паковання і окремо розкладати в 4 сміттєві пакети: скло, пластик, метал і папір. Паковання мають бути настільки чистими, що як заховати наповнений пакет під ліжко, то вам не смердітиме й не заважатиме. Як назбирали повні пакети — рушайте на нашу сортувальну станцію, де консультант допоможе вам розсортувати вміст ще по 40 різних контейнерах.

×