"Ніхто не заходить до зруйнованих міст, щоб просто дати гроші" – як Тростянець постає з попелу після нашестя росіян

23

Тростянецька громада на Сумщині – одна з перших в Україні була окупована російською армією. З 24 лютого 2022-го тут тривали бої за місто, яке ворог нещадно обстрілював з артилерії та літаків. 1 березня колони російських танків з трьох боків зайшли в населений пункт.

За місяць ЗСУ вдалося вибити росіян і 25 березня ворожа армія відступила з Тростянця, залишаючи за собою пограбоване, розстріляне місто.

За даними Тростянецької міської ради, в громаді повністю знищені 134 споруди, пошкоджені близько 1240 об'єктів: приватний житловий фонд, багатоповерхові будинки, інфраструктура, об'єкти соціальної та культурної сфери.

Про те, як відбудовують перше в Україні деокуповане місто, дізнавалася кореспондентка Gazeta.ua.

ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ

Торік у травні, під час відвідин Тростянця – вразила історія Тростянецької міської лікарні. У березні 2022-го російські танки прямим наведенням розстрілювали заклад, в якому у той час перебували пацієнти. По лікувальній установі, в порушення усіх можливих воєнних законів, били з мінометів та систем РСЗВ.

22 березня виїхали два танки і прямою наводкою зробили 38 пострілів. Гатили по лікарні, поліклініці, житловому будинку поряд. Фактично, заклад намагалися знищити, спровокувавши велику пожежу.

Фото: Ольга Стенько

Хоча у травні в медзакладі вже активно наводили порядки, навіть засклили більшість розтрощених вікон – загальний стан був жахливий: ніби "надкушені" влучаннями дах та верхня частина центральної будівлі, в стінах зяяли великі діри від снарядів, над вікнами чорні язики кіптяви – у будівлі від обстрілів сталася пожежа.

Огорожа була зім'ята російськими танками, що їздили парком, в землі – вирви від вибухів ворожих снарядів. Плачевно виглядала й житлова 5-поверхівка праворуч від лікарні: розстріляна та випалена. Здавалося, вже ніколи не стане домом для людей.

Та минув рік і сюди знову повертається життя. У будинку замінили частину вікон, деякі закрили фанерними щитами. У кронах дерев над яскравими трояндовими кущами чисто прибраного двору щебечуть пташки, змагаючись зі звуком перфоратора – у квартирах проводять ремонти.

 

Змінилася й лікарня. Нині тут усі вікна замінені, пробоїни в стінах заклали силікатною цеглою – лише трохи світлішою від старої. Колись ошатний кольоровий фасад тепер у плямах та підпалинах, але має значно кращий вигляд, ніж торік.

Замінили побиту плитку, заасфальтували сліди від мін на під'їзній дорозі. Біля приймального відділення стоять чотири машини екстреної медичної допомоги. З магазину – невеликого приміщення з новенькими панорамними вікнами у холі лікарні – двоє чоловіків у робочому одязі виносять побиті уламками стелажі. Інший заносить всередину коробки з товаром, які розбирають дві жінки.

На відміну від гамірного холу, на другому поверсі у акушерсько-гінекологічному відділенні тихо й затишно. Тьмяно виблискує глянцева плитка холу та коридору, акуратні світлі стіни з помаранчевими повздовжніми смугами посередині прикрашені милими фотографіями немовлят. Важко в цій ідилічній картині уявити пробиті снарядами стіни та потрощену плитку, але я ще пам'ятаю, як виглядали ці приміщення зі слідами російської "братньої любові".

 

У коридор визирає невисока коротко стрижена жінка років 45 у світло-зеленому медичному костюмі, а за нею – худорлява блондинка років 30 в хірургічному костюмі такого ж світлого відтінку.

– Тут були пробиті стіни в коридорі, а післяопераційна палата інтенсивної терапії була знищена. Вікна не було, душової не було. І цієї стіни теж майже не було, – показує медсестра-акушерка Ксенія Миколаївна ретельно відремонтовану кімнату з акуратно застеленими функціональними ліжками. – Ще залишки можна побачити на відкосах стіни за вікном.

Розтрощені були також передпологова, кімната відпочинку персоналу, дитяча кімната, кабінет неонатолога та прививочна. На щастя, під час обстрілу у відділенні нікого не було, згадує Ксенія Миколаївна. Упродовж місяця окупації вона постійно перебувала в лікарні разом з породіллями. Тоді всі встигли спуститися у підвал. За місяць перебування росіян в Тростянці у відділенні прийняли 13 пологів, у тому числі – двійню.

 

З 1 червня минулого року відділення запрацювало. Нині тут завершують косметичний ремонт в декількох палатах, основні роботи вже виконані. Хоча відділення не повернулося до показників попередніх років, але жінки приїжджають сюди народжувати.

– Слава Богу, що все закінчилося. Це був такий жах, словами не сказати. Досі смикаюся від гучних звуків, а коли сирена виє – учащається серцебиття. Даже на роботу йдеш, дивишся на невідбудовані ще дома отут поруч і сльози на очі навертаються. Не знаю, чи я б ходила зараз, а тоді мусила – бо тут жінки були, діти. Вони не винні, що якісь нелюди прийшли нас вбивати і руйнувати наше місто і життя, – на очі жінки навертаються сльози.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'яні окупанти, випалені квартири й "Россия" на паркані: як Тростянець оговтується після пережитих звірств

ЗАГАРТОВАНІ ТА ЗГУРТОВАНІ

З мером Тростянця – серйозним коротко стриженим сивим чоловіком у мілітарних штанах та футболці-поло захисного кольору з шевронами громади на рукавах – зустрічаємося на лікарняному подвір'ї.

– Росіяни перед відходом вирішили нашу лікарню просто знищити. Чому вони це робили? Бо заходили в лікарню, оцінили її стан всередині, побачили який там зроблений ремонт. Ми якраз восени 2021 року доробили стаціонарний корпус. Їх це вразило – не очікували побачити такий приклад розвитку нашої країни. Тому, виходячи з міста, вирішили її розтрощити. Якби не персонал, а тут залишалося 15 людей, то можливо, були би гірші наслідки. Могла б згоріти будівля повністю, – каже тростянецький міський голова Юрій Бова.

 

Тоді окупантам вдалося пошкодити обстрілами фактично всі споруди лікувального закладу: кисневу станцію, гаражі, інфекційне відділення, котельні – загалом 13 тис. кв.м площі. Дуже сильно постраждала поліклініка, де на 2-3 поверсі практично повністю зруйновані внутрішні стіни. Від 740 вікон лікувальної установи залишилися цілими не більше п'яти. Обладнання, меблі – практично все було пошкоджене.

Це все на доданок до того, що 18 березня з лікарні викрали декілька машин "швидкої допомоги". А ті, що залишилися – постріляли прямо біля приймального відділення. Стояли там, де нині очікують викликів уже відремонтовані або подаровані благодійниками машини.

Така ж ситуація була по всьому місту. По адмінбудівлях – розбита і розграбована уся комп'ютерна техніка, відеокамери, пошкоджені школи і підприємства, заклади первинної медичної допомоги, знищена уся автобусна техніка.

Загальні збитки міста рахували за проєктом Rebuild: облітали квадрокоптером, зафіксували усі пошкодження, а згодом фахівці оцінили. Нарахували близько $110 млн. І це зовнішні збитки, без обрахунку внутрішніх робіт, без врахування пошкоджень тих чи інших приміщень. 58 приватних будинків знищені повністю, не підлягають відновленню.

– У ДСНС нам радили закрити лікарню. Мало того що вікон не було, так ще й від обстрілів впали плити з горища на технічний поверх, – згадує мер. – Рятувальники радили відкрити заклад колись потім, після капітального ремонту. Але позиція "колись там", ми розуміли, що невірна. Бо куди дівати людей? Міст через Ворсклу був підірваний, рух на Охтирку ускладнений, на Суми – далеко, а людям треба лікуватися. З нашим персоналом, з головним лікарем зібралися, поговорили. Я сказав так: все, що можна прибрати, відмити – робимо. Що можна відремонтувати – ремонтуємо, пошкоджене, звісно, викидаємо. І будемо звертатися до усіх наших друзів і партнерів, хто чим може допомогти, потихеньку починаємо робити все можливе.

 

Спочатку в розбитому медзакладі затягнули плівкою всі побиті вікна. Плівку передали підприємці з Кривого Рогу, з якими товаришує Юрій Бова. Хоча в суворих погодних умовах торішньої весни іноді за декілька днів вітер розтріпував вутлий захист, та початок був покладений: люди побачили, що у місті почали щось робити.

– У перші тижні після звільнення ми навіть не знали, за що нам хапатися. Ні комп'ютерів, ні автотехніки… Для початку сфокусувалися на тому, щоб розставити пріоритети, – пояснює Бова.

ПРАВИЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ

На прикладі лікарні міський голова розповідає про принципи розв'язання проблем, які постали перед містом.

Перше – чітко визначили перелік наявних проблем. По кожному закладу керівники виписали потреби. Щоб не просто просити якусь допомогу, а чітко знати, що саме. Якщо говорити про лікарню, то якого і скільки обладнання, скільки "швидких", тих же вікон – скільки й яких, пояснює Бова.

– Тоді було багато медійних матеріалів, бо Тростянець став першим звільненим містом. Мені друзі телефонували й пропонували допомогу – наприклад, купити якесь устаткування. Я відповідав, що давайте спочатку купимо вікна, бо без цього подальші роботи не мають сенсу. Бо холодною весною, під дощем, ми не зможемо приймати людей.

Лікарня не працювала до середини травня. Перший місяць тут тільки прибирали, але на початку травня вже активно склили вікна.

 

– Одна підприємиця зателефонувала, я її навіть не знав до того, й запропонувала дати 100 тис. грн, за які ми засклили вікна першого поверху. Напевно, через це – бо люди побачили, що щось робиться – почали співробітники активно повертатися. Бо з майже 400 працівників на момент звільнення тут залишалося близько чотирьох відсотків. На початку червня вже працювало більше половини персоналу. Зараз тут 396 людей, – продовжує міський голова.

Так поверх за поверхом почали склити. Залучали і Червоний Хрест, й інші благодійні організації та фонди. Керуюча справами Алла Біловол взяла на себе функцію координатора міжнародної допомоги. Її завданням було телефонувати, писати потреби тощо. Кожен з благодійників міг подивитися чіткий список того, що саме потрібно місту.

– Було, приходить нам гуманітарна допомога з-за кордону. Відкриваємо коробки, а там пів фури – маски проти ковіду. Ми-то й радієм цій фурі, що прийшла. Але інколи були такі вантажі, що на майбутнє будуть потрібні, але для екстреного використання – не згодяться. Тому й просили конкретні ліки, бо в нас не тільки не було нічого, але й не могли нічого купити.

Банківська система не працювала три місяці – до серпня міська влада не проводила розрахунків, не заплатили жодної копійки, не провела жодних закупівель. Місто в той час не мало надходжень. Окрім того, тоді не працювало казначейство – потрібно було відновлювати ключі, паролі, а по місту не було жодного комп'ютера. Навіть не могли опрацювати документи, згадує Бова.

 

Загалом за 2022 рік міська рада Тростянця написала та розіслала понад 520 різних листів. Адресатами стали, зокрема, міста-партнери за кордоном, які надали першу гуманітарну допомогу харчами, ліками та засобами гігієни, транспорт – спочатку легковий, щоб була можливість їздити по місту, обслуговувати людей.

– Допомога надходила з різних джерел: хтось надавав транспорт – ось стоять машини "швидких", там є написи хто їх нам надав, наприклад польський Фонд міжнародної солідарності, та інші. Десь я їхав на якісь конференції, виступав, потім до мене підходили мери міст, пропонували допомогу.

Так, наприклад, сталося в польському місті Тарнові, куди Юрія Бову запросили розповісти про війну. Там мер показав відеопрезентацію, розповів про ті жахіття, що творили росіяни в Тростянці: катування і грабунки, 49 вбитих людей, та ще 13, які досі вважаються безвісти зниклими.

Після конференції мер Тарнова вийшов на сцену та оголосив, що у них є потужний генератор, який вони дарують Тростянцю. Так само міський голова іншого польського району організував передачу "швидкої" з їхньої лікарні. За пару тижнів делегацію з Тростянця запросили їхати забирати машину. При цьому провели пресконференцію, де детально поінформували польських журналістів про благодійну допомогу, яку передали розбитому українському місту. Разом зі "швидкою" передали ще допомогу: пральну машинку, миючі, постільну білизну.

Загалом з Тростянецькою міською радою упродовж вісьми місяців 2022 року співпрацювали понад 130 суб'єктів, які надали благодійну допомогу. Наприклад, завезли 1300 тонн гуманітарної допомоги у вигляді харчових продуктів.

Є ПРОБЛЕМА – БУДЕ Й РІШЕННЯ

Восени почали надходити державні субвенції. Таким чином, зокрема, змогли перекрити дах на стаціонарному корпусі – допомогла держава. Наприкінці року до Тростянця прийшли й проєкти міжнародної технічної допомоги.

– Ми склали перелік усіх проблем міста: будинки, школи, – веде далі Юрій Бова. – Опалення було розбите, а йшла зима. Тож було треба у першу чергу його відновити та засклити. Приїжджали різні фонди, ми їм показували й питали, що їх цікавить. Якщо казали, наприклад, що можуть зробити систему опалення – ок, ми їхали, скажімо, у школи, дитсадки, інші будівлі, де розмерзлося опалення під час війни. І так з кожним фондом – вони самі обирали собі проєкти, які зроблять.

Повільно обходимо лікарню з іншого боку. Тут також є чимало "шрамів" на стінах, але всі акуратно закладені цеглою, не залишилося жодних пошкоджень. Хіба ще місцями доробити утеплення стін та фарбування.

Мер розповідає, які ще проблеми вдалося вирішити минулого року. Так, місцева шоколадна фабрика допомогла побудувати нову кисневу станцію – замість знищеної мінним обстрілом, побиті уламками балони від якої ще досі можна побачити на території.

 

Рік тому лікарня отримала від британської благодійної організації з надання медичної допомоги UK-Med польовий госпіталь з кімнатами для приймання пацієнтів, операційною, та післяопераційними палатами. Поки в стаціонарному відділенні наводили лад, тут провели декілька операцій.

– Воно стоїть у нас як НЗ, тому що операційні ще ремонтуються. Зараз там пристосували приміщення – в гінекології організували мініопераційну, – коментує Юрій Анатолійович.

МОДУЛЬНЕ РІШЕННЯ

Нині на території Тростянецької лікарні спільно з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) готують майданчик для модульної поліклініки – саме тут, а не в розбитій будівлі, яка потребує серйозного відновлення, незабаром розпочнуть прийом профільні фахівці.

Спочатку вирівняли та підготували майданчик, підвели до нього комунікації, тепер завершують спорудження габіонів по периметру. Сипучі матеріали всередині металевих каркасів не лише утримують ґрунт від осипання, але й виконують функцію оборонних споруд: у випадку обстрілу вони стримають осколки мін від розлітання.

– Ми робимо все, щоб цей об'єкт був зведений з урахуванням військових загроз. Восени поліклініка має запрацювати, тут розпочнуть прийом лікарі. Мінімум на два-три роки ми використовуватимемо приміщення, а капітальну споруду будемо вже ремонтувати, – жестом вказує мер на обкладену плиткою стару будівлю поліклініки поруч з майданчиком.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Модулі – наче термоси" – як живуть переселенці у першому в Україні мобільному містечку

Тут вже встановили конструкцію на геошурупах – модулі зведуть без фундаменту. Генеральний підрядник підготував майданчик для розміщення модулів, турецька компанія, яка виграла тендер – виготовляє модульні блоки. Встановлювати їх буде третя фірма, яка спеціалізується на таких роботах. За планом, цей етап виконають вже в липні.

 

Територію також приводять до ладу: зробили автостоянку, відновили клумби, переклали плитку. Побудували генераторну, до якої передбачена ємність для запасу пального. За допомогою Асоціації "Енергоефективні міста України", членом якої є Тростянецька громада, в лікарні встановили на даху сонячні панелі потужністю 45 кВт. Це система резервного живлення лікарні. Сонячна електростанція при ясній літній погоді вже дозволяє заощаджувати кошти за комунальні платежі.

– Ми далі хочемо продовжити роботи планово. Наприклад, у дальньому корпусі плануємо зробити реабілітаційне відділення на площі 800 кв.м. Бо маємо готуватися вже до післявоєнної ситуації, коли хлопці повернуться з фронту, кожен повинен буде пройти реабілітацію: фізіологічну, психологічну тощо. А де це робити, якщо приміщень таких у нас немає? – говорить мій співрозмовник про плани

Вже зараз Тростянець має партнерів – японський фонд, який готовий купити частину медичного обладнання.

ПУБЛІЧНІСТЬ ДАРУЄ МОЖЛИВОСТІ

Максимальна прозорість, висвітлення діяльності у соцмережах – це ключ до нових можливостей, вважають у Тростянецькій міськраді.

– Дуже часто до нас самі звертаються благодійники і пропонують допомогу. Навіть є таке, що фонди, які в Сумській області більше ні з ким не співпрацюють, приїхали до нас і запропонували співпрацю, – ділиться досвідом Бова.

Як приклад, наводить співпрацю з нідерландським фондом Open Door Ukraine. Буквально випадково йому вдалося познайомитися зі співробітниками фонду. Говорили телефоном про проблеми та потреби. А потім, під час участі у конференції в Гаазі очільник громади згадав, має контакт з фондом.

Зателефонував уточнити, в якому місті розміщується штаб-квартира фонду – з'ясував, що в Гаазі. За годину був в їхньому офісі. Тоді вже мав з собою буклети, друковані матеріали про місто, його потреби та плани розвитку.

На зустрічі обговорив з керівником фонду не лише проблеми, але й звітність, хто і як надаватиме кошти, чи є у громади донор в Україні, який прийме гроші. Тому що напряму через Казначейство і бюджетні рахунки отримувати допомогу – довга процедура, пояснює міський голова.

У Тростянці є благодійний фонд "Доброта", з яким міська рада підписала меморандум. Це значно пришвидшує отримання міжнародної фінансової допомоги. А в цьому випадку вона саме фінансова.

 

– Буквально за тиждень з локацій, які ми їм показали, вони вибрали об'єкт у селі Станова. Там був повністю побитий ФАП, вартість на відновлення близько 1 млн грн. Нам виділили 35 тис. євро, і за місяць проєкт був реалізований. Представники фонду приїжджали, подивилися на якість матеріалів та виконаних робіт, поспілкувалися з мешканцями, подивилися фінансову звітність. Їх все задовольнило.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Казали, що Зеленського нада скинуть" - як жителі Станової пережили російську навалу та серед ночі знімали кулемети з ворожої техніки

Ніхто не заходить до зруйнованих українських міст так, щоб просто дати гроші. Усі фонди обережні, бо начувані, що в Україні є корупція, наголошує Бова. Тому дає універсальну пораду: максимально працюйте з конкретними містами.

Щоб не виникало непорозуміння, у Тростянці чітко показують, як виглядатиме процес. На етапі закупівель – має бути не менше трьох пропозицій від різних постачальників. Коли не працювало Prozorro, самі фонди робили цінові запити. Важливо чітко окреслити, ким будуть контролюватися роботи, яка буде якість, як міська рада контролюватиме усі процеси та яка буде звітність. А партнери, якщо задоволені співпрацею, можуть зробити якісь додаткові об'єкти.

Цей же фонд у громаді виконав ще два проєкти. Так, згідно з потребою, закупили генератори. А 20 червня завершилися роботи по заміні покрівлі в школі села Солдатське. Open Door Ukraine виділив на цей проєкт 45 тис. євро. Всю технічну документацію виготовила міська рада, безпосередньо роботи виконували місцеві підрядники.

– До нас приїхав керівник фонду Роберт Сері. Ми цей проєкт навіть не планували. Заїхали в це село, він подивився на дах, поговорив з директоркою закладу, старостою села. Порадився з колегами і сказав, що готовий виділити кошти. Але був визначений чіткий дедлайн, порядок звітності, треба було вчасно робити фото тощо, – додає мер.

 

Як правило, виконавців робіт обирають фонди. Так, на відбудові Тростянецької лікарні працювало більш як п'ять бригад з різних куточків України: їх обирали за технічними можливостями, ціною та іншими якостями. Для деяких благодійників, навпаки, було важливо, щоб роботи виконували саме місцеві фірми, але обирає завжди замовник, наголошує Юрій Бова.

Також ради брали участь максимально у всіх заходах, де є можливість представити свою громаду міжнародній спільноті. Іноді буває складно визначити, які саме дії дали результат, але важливий системний підхід.

– Я не відстежую, яка саме конференція була результативною. Наша задача – бувати скрізь, де можна розповісти про нашу проблематику. Є завдання: обов'язково бувати на серйозних заходах. Маємо не лише буклети про проблеми міста, а навіть по потребах післявоєнних інвестицій, тобто які об'єкти можуть бути інвестиційно привабливими в громаді. Завжди, де б я не був, беру з собою ці матеріали. Ми їх виготовили українською та англійською мовами, – радить тростянецький мер.

В довгостроковій перспективі відбудови Тростянця з Мережею захисту національних інтересів ANTS розробили план заходів на найближчі 20 років, у якому врахували пріоритетність відбудови усіх об'єктів. А стратегію дій з урахуванням енергоефективності, екологічності, правил урбаністики та інших важливих компонентів у майстер-плані відбудови міста відобразила австрійська компанія iC consulenten, яка на благодійній основі виготовила для Тростянця майстер-план відбудови.

×