10 серпня понад 250 людей місили глину біля Музею трипільської культури в селі Легедзине Тальнівського району Черкащини на 6-му фестивалі "Трипільська толока". Цьогоріч продовжили будувати давнє помешкання трипільців та облаштувати його побут. Толока завершилася традиційними українськими вечорницями.
У заповіднику "Трипільська культура" святкова толока проводиться з 2008 року. Ще тоді учасники відтворили з глини двоповерхове поселення трипільців, замазали глиною стіни, перестінки, підлогу та стелі. Тепер щороку на толоці активісти добудовують помешкання та гончарну майстерню поряд. Цьогоріч планують збудувати печі, вівтарі у трипільському стилі та розмалювати стіни орнаментами.
О 9.00 у дворі музею поставили дерев'яний стіл та стільці – тут реєструють бажаючих взяти участь у замісі глини. Людей записують до журналу та пропонують обід і вечерю - 20 грн з особи.
"Цього року людей побільшало, все прибувають і прибувають. Навіть ночувати тут у наметах залишаться, а інші у сусідніх будинках домовились на нічліг", - говорить директор музею Владислав Чабанюк.
Навпроти біля дороги в наметах продають тотемні статуетки і вироби з глини. На кам'яному підмурку розстелили газети – на них високі глечики та миски. У затінку встановили справжній гончарний верстат на якому майстер виробляє глечики, сушить їх та обпалює на вогнищі.
"Ми ліпимо таємницю, яка пройшла трипільським духом, - тримає у руках глиняну ритуальну скульптуру жінки Людмила Смолякова, майстриня з реконструкції трипільської культури. - Маленька - 30 гривень, а от найбільша – трипільський будиночок - віддам за 200. Можна і собі замовити щойно зліплену, якщо зачекати три години".
Посеред двору біля відбудованої двоповерхової трипільської оселі та розмальованої майстерні із круглими віконцями люди у купальниках та вишиванках під гучні співи місять глину. Поруч на траві старий трактор із облізлою залізною діжкою з водою. Місцевий Олексій Даниленко у синіх шароварах слідкує, щоб заміс був не надто густим, додає у глину воду та полову.
"Привезли для замісу грузовиком 9 тон глини та 2 центнери полови. А щоб краще держалося купи докидали кінські кізяки, бо так раніше прабаби і прадіди вчили. Стіни будуть довше стояти, - сміється розмальований білою глиною бородань Анатолій Козак із Черкас. Виліплює глиняний вальок. - До обіду помішаємо глину, та вимастимо на стіни з ззовні та на горищі".
Глину під сонцем продовжують місити ногами. Як усе загусає – руками виліплюють вальки розміром з диню. Живим ланцюгом передають до будинку, а потім на горище.
"Кидайте обережно, щоб ні у кого не влучити. Вже кульок з 200 накидали – проворно виходить. Жінку у середину відправив стіни ліпити, дочку ззовні розмальовувати будинок, ну а сам – подаю глину хлопцям наверх. Спочатку не хотів сильно обмазуватись у глину, але брат позичив запасні шорти і тепер я наче скульптура тільки очі виглядають", - ловить глиняні кулі Олександр Загородній із Черкас.
На другому поверсі хати 8 жінок у пов'язаних косинках виліплюють вівтар та східну стіну горища. Коли все підсохне планують розмалювати орнаментами.
"Одягли з чоловіком вишиванки та й малюємо на стіні трипільські орнаменти", - тримає у руці надрізану пластикову пляшку наповнену білою глиною Олена Довжук із Тального, - пообідаємо та й поїдемо до батьків картоплю копати на город, нам на зміну молодші стануть домальовувати, бо тут сильно високо я не дотягнуся".
Завершують працювати близько 14.00. В цей час за музеєм на обгородженому каменем місці чоловіки розпалили вогнище, над ним повісили чавунний казан із водою. Кухар із помічником готують овочі для борщу.
"Будемо годувати українським борщем. На вечерю зваримо справжній куліш із тушонкою та зеленню. Ще буде чай із різнотрав'я – ромашки, звіробою, меліси. Попросили нашу місцеву травицю, щоб підготувала цілющі трави, що ростуть у лісі неподалік. Мабуть прийдеться, ще борщ доварювати, бо людей багато може й не вистачити", - вкидає у окріп картоплю повар Тетяна Бабій.
О 15.00 на подвір'ї ставлять довгі дерев'яні столи та лави. До обіду подають борщ із гречаною кашею та хлібом, свіжі огірки, помідори та кавуни з місцевих городів.
"Ніч перекантувалися у кумів з під Умані. Син навіть двомісний намет із зарплати купив, щоб заночувати біля поселення трипільців – відчути ковток історії. Побудемо тут до ранку, а завтра знову в дорогу", - смакує кавуном Марія Диденко з Тернополя.
Після обіду співають українських пісень. Потім йдуть оглядати археологічні розкопки на поселенні "Тальянки" та експозицію місцевого музею.
Надвечір частина людей роз'їжджається, а інші розкладають намети у затінку обабіч подвір'я.
Толока завершилася "Трипільськими вечорницями" за участю молодіжних гуртів з Києва та Дніпропетровська. Всіх приємно здивував казками Сашко Лірник.
2 
79692
Коментарі
3