Про загибель понад 300 собак у комунальному притулку для тварин в Бородянці на Київщині 2 квітня заявила організація UAnimals. Мертвих тварин виявили двоє волонтерів після звільнення селища від російських окупантів 1 квітня.

Собаки з початку війни були закритими у вольєрах без їжі та води. Керівництва комунального підприємства весь цей час на території підприємства не було й участі в порятунку тварин вони не брали, повідомили в організації у Facebook.

"Із 485 собак, вижили лише 150. 27 тварин у найтяжчому стані вивезли на лікування до приватних клінік", - ішлося в повідомленні UAnimals.

Інформація про загибель сотень тварин спричинила шквал негативних емоцій в соціальних мережах. Чимало людей звинуватили в трагедії особисто Наталію Мазур, керівницю "Київського міського центру ветеринарної медицини", якому підпорядковується притулок.

Кореспондентка Gazeta.ua розбиралася в ситуації, щоб з'ясувати, як тварини залишилися зачиненими в клітках і чому їх не евакуювали з Бородянки.

ЗАРУЧНИКИ СИТУАЦІЇ

Бородянку загарбники окупували на четвертий день повномасштабної агресії РФ. Вони практично "паралізували" життя в селищі. Його масово покидали місцеві, які не встигли виїхати до приходу російських терористів. Була зруйнована інфраструктура.

Притулок став заручником ситуації. Його працівники евакуювалися, а окупанти явно не були налаштованими доглядати собак.

Фото: facebook.com/UAnimals.official/

Першою в соцмережах про покинутих псів 7 березня написала зоозахисниця Аста Квітницька (зараз перебуває не в Україні, виїхала за кордон у жовтні торік. - Gazeta.ua). Сім років тому вона з подругами щочетверга відвідувала тварин у Бородянці. Згодом назвали цю ініціативу "Хвостатий четвер". Пізніше з'явилися подібні рухи - "Хвостата середа", "Хвостата неділя", "Хвостата BANDA".

"Наші собаки, яких понад 450, сидять у притулку в Бородянці. І ми не знаємо, що з ними. Взагалі. Без їжі та води. Окрім нас, волонтерів, і кількох працівників притулку, до них не було нікому справи", - зокрема йшлося в дописі Асти.

11 березня допис про залишених собак з'явився на сторінці руху "Хвостата BANDA" у Facebook.

"З перших годин війни волонтери одразу поставили важливі питання його керівнику Лісновському Ігорю Борисовичу. Ми питали, як справи у притулку, чи нагодовані тварини, чи потрібна наша допомога. Нас запевнили, що все гаразд. Щойно почалися бої в Бородянці, питання щодо подальших дій поставили й найвищому керівництву - Наталії Мазур. Однак жодних чітких відповідей щодо долі притулку нам не дали", - повідомили в організації.

Упродовж березня в соцмережах з'являлася ще не одна публікація, присвячена бородянському притулку. Паралельно ширилися гнівні дописи в бік Наталії Мазур. Її звинувачували у недбалості та навіть називали "убивцею".

ПОЗИЦІЯ ВОЛОНТЕРІВ

"За наявними даними, робітники 24 лютого виходили на роботу. І ходили до 26 лютого. За інформацією, яку надавала директорка Мазур - вони були в притулку до 3 березня. Це не може бути правдою. Бо в Бородянці пекло почалося 27-28 лютого. Для порятунку тварин співробітники мали б вивезти псів з окупованого селища. Або бодай відкрити клітки, щоб тварини могли розбігтися і врятуватися" - розповіла в коментарі Gazeta.ua Аста Квітницька.

Першою на територію притулку після звільнення Бородянки 2 квітня потрапила волонтерка Юлія.

"Чомусь ворота були чимось замотані. Це дивно, бо ніколи такого не робили. Невідомо, хто й навіщо це зробив. Це точно не окупанти", - продовжила зоозахисниця.

 

У трагедії звинувачує Наталію Мазур.

"Ми запропонували (24 лютого. - Gazeta.ua) план дій щодо тварин. Мали, куди їх подіти. Було багато організацій за кордоном, які могли б прийняти цих собак. Пані Наталія не зробила нічого, щоб урятувати тварин. На її сторінці є інформація, що спочатку збирали гроші на псів. Потім вказала, що не вдалося дістатися Бородянки. А потім вже, що корми для Бородянки віддадуть іншим", - зауважила Квітницька.

 

Директор притулку Ігор Лісновський з іншими працівниками теж чомусь не подбав про тварин, додала Аста.

"Основна відповідальність лежить саме на Мазур як керівниці комунального підприємства. Бо вона має більше повноважень, які давали їй можливості знайти транспорт для перевезення тварин і безпечніше місце для евакуації. Жодних дій із порятунку не проводили. Час був утрачений. І після цього куди б ми не зверталися - нам уже ніхто не міг допомогти. Її фраза "приїжджайте й забирайте тварин" - це не дії директора комунального підприємства, який мав подбати про понад 450 тварин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Активісти показали умови утримання собак у Бородянці

І винні працівники притулку, які не подумали, що навіть без наказу згори треба це робити (відкрити клітки й випустити тварин. - Gazeta.ua). Саме через це собаки й загинули мученицькою смертю. Якби їх випустили - мали б шанс втекти чи сховатися або знайти десь воду та їжу", - заявила Аста.

НАТАЛІЯ МАЗУР І ЗАМІНОВАНА ДОРОГА

Бородянський притулок існує з 2001 року. 2017-го він став частиною "Київського центру ветеринарної медицини", якому ще підпорядковуються три комунальні ветеринарні лікарні.

Ветеринар Наталія Мазур очолила центр 2018-го.

"Моя війна почалася з ракет над головою. 24 лютого був четвер. Саме в цей день до притулку мали б приїхати волонтери, але нікого не було. Як і 25 та 26 числа. І в подальші дні. Співробітники якийсь час ще годували тварин. Останній раз - 3 березня. Це робила дівчина, яка вимушена була тікати, бо почався обстріл", - розповіла Наталія Мазур.

 

У день останнього годування в притулку перебувало 425 тварин. Щоб відкрити їм клітки - потрібен час, якого тоді не було, зауважила Мазур.

Додала, що після цього можливості потрапити до собак не було - поблизу звіринця був блокпост "кадировців", а поля навколо ворог замінував.

"У нашого працівника розстріляли родичку, яка вийшла по продукти. А в людей в Шивіно (село за 5 км від Бородянки. - Gazeta.ua) перед хатами стояли танки окупантів. Тож люди, які пишуть з-за кордону чи із Чернівців про те, що і як я мала робити, не розуміють, про що говорять. Україна відкрита на в'їзд. Могли б самі приїхати і все зробити. А не розповідати, що я мала домовлятися з окупантами", - продовжила керівниця центру.

 

Директор притулку Ігор Лісновський виїхав із Бородянки. Оцінку його діям дадуть пізніше, після вивчення всіх обставин, повідомили в центрі.

Наталія Мазур стверджує, що змогла потрапити в притулок за першої можливості - коли розвозила людям із сусідніх сіл ліки та їжу.

"2 квітня я їхала дорогою, яка була ще замінована, машина могла підірватися. На дорозі були трупи людей, обгорілі авто. І у мене питання: чому ніхто з тих, що мене хейтять, не поїхали цією дорогою до притулку? Ті, хто туди потрапив (волонтери. - Gazeta.ua) у перший день, то місцеві. Вони кажуть, що мене там не було. Але те, що ми з ними не пересіклися, не значить, що мене там не було. 3 квітня ми з ними там зустрічалися і говорили, але вони чомусь про це не згадують", - наголосила керівниця центру.

"Водночас не бачу в цьому необхідності, адже плануємо відновити роботу притулку. Більшість тварин поводяться нормально і мають також нормальний вигляд. Про 300 померлих тварин не йдеться. Виявили 120 тіл і про це склали відповідні акти.

Якби вольєри відкрили - тварини пішли б на вулиці, де просто гори трупів. Якби собаки почали їх їсти, то вже б становили небезпеку для людей. І потім, якби вони бігали по Бородянці, то їх би постріляли. Те, що тварини залишилися у вольєрах - правильно. Тим, хто каже, що краще б собаки загинули від куль, відповім: "Жодна смерть не може бути кращою", - підсумувала Мазур.

263

тварин урятували в притулку, за даними зоозахисників. Собаки перебувають на перетримці або лікуванні.

"Ми не віддамо тварин комунальній установі. Це принципова позиція. Бо ці люди не хотіли рятувати їх від початку й зараз не врятують. Все оплачуємо ми, самостійно шукали клініки. Зібрали необхідну суму швидко. Багато грошей надійшло з-за кордону, але також багато людей допомагають в Україні", - говорить Аста Квітницька.

Зоозахисники готують заяви до поліції та наполягають на розслідуванні трагедії Бородянського притулку. Сподіваються, що вдасться притягнути до відповідальності усіх причетних.

×