Колишній глава Української греко-католицької церкви Любомир Гузар живе у 3-поверховому будинку на околиці села Княжичі неподалік Києва. Навколо червоний металевий двометровий паркан.

З другого поверху у вітальню ведуть широкі дерев'яні сходи. Нагорі - кімнати Любомира Гузара та його наступника, глави УГКЦ Святослава Шевчука. Вище живуть дві черниці, які прислужують в домі. Одна куховарить, інша виконує обов'язки медсестри.

"Моя покійна мама старалася, щоб я був добрий хлопець. Коли став священиком, вона вимагала звітувати, а я страшно того не любив. Казала: "Прошу, ти маєш вже готову проповідь на неділю? Скажи мені". Я мусів перед нею сказати проповідь. Вона казала: то добре, то недобре. Ще й критикувала. Мені то добре послужило, хоч я дуже того не любив. Але мама дала мені науку: пам'ятай, сину, як одна людина в церкві тебе слухає, то ти вже маєш великий успіх", - розповів Любомир Гузар.

В кутку стоїть стареньке піаніно. Інколи на ньому грає блаженнійший Святослав.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Любомир Гузар: "Об'єднання церков є можливим і правдоподібним"

"Трошки слухаю клясику, інколи навіть ходжу на концерти до філярмонії. Люблю сольні концерти, будь це фортеп'яно, будь то скрипка, люблю також симфонії. Але не так багато, як би я може хотів. Сестра Мартина, яка колись була в нас, на гітарі грала. Блаженнійший Святослав грає на фортеп'яно. Я радий, що є такі люди, що користають того, бо сам теперішній папа Бенедикт грає на піаніно для підпруження. Але я спеціяльно сестру Мартину і Святослава не прислухуюся, бо то не є віртуози. Я, на жаль, не можу грати на фортеп'яні. Можу грати на чужих нервах, всім докучати. Як був малий, вчився, та занехаяв. Музика дуже відпружує. Слухати — то одна річ, але грати то краще", - додав він.

Прочитати інтерв'ю з Любомиром Гузаром повністю можна у журналі "Країна" № 7 (110) за 23 лютого 2012 року.

×