На початку березня Міністерство культури та інформаційної політики повідомило, що Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" направив листа представникам російської церкви про розірвання договору оренди. Монахів попередили, що мають звільнити будівлі і споруди до 29 березня.
Після цього намісник лаври, митрополит Павло Лебідь заявив, що братія не збирається виселятися з української святині. В одній із проповідей у Нижній лаврі він сказав, що "апокаліпсис починається з України" та звинуватив владу у нападках на церкву.
"Нам дали два тижні – до 29 березня – щоб ми виселилися з обителі. Ми не зможемо цього зробити з будь-якої причини. Тому що за 35 років братія зробила все, щоб упорядкувати життя обителі та паломників", – заявив Лебідь за кілька днів.
20 березня представники РПЦ в Україні на чолі з митрополитом Онуфрієм прийшли до Офісу президента та вимагали зустрічі з главою держави Володимиром Зеленським. Їм відмовили.
Перед цим монахи записували відеозвернення до президента із проханням залишити їм лавру та нікого з неї не виселяти. У Раді національної безпеки та оборони назвали це відео маніпуляцією Кремля. Адже його підхопили російські ЗМІ та почали "розганяти" під виглядом гоніння на православну церкву.
Напередодні 29 березня секретар РНБО заявив, що представники РПЦ мають покинути лавру. Але запевнив, що силою нікого звідти витягувати не будуть.
"Києво-Печерська лавра – це музей, що належить державі. І все, що стосується цього музейного комплексу, буде вирішувати держава, а не якісь окремі люди", – сказав Данілов в коментарі NV.
Кореспондентка Gazeta.ua вчора побувала у лаврі аби поспілкуватися із монахами та подивитися, чи виселяються вони з обителі в останній день встановлений їм для цього законом.
СФОРМОВАНА БРАТІЯ
Жінка у шовковій хустині хреститься тричі й опускається на коліна перед храмом, підспівуючи молитву, яку транслюють на вулицю. Припадає лобом до засніженої холодної бруківки і поволі підіймається. Обережно руками струшує груди льоду з синьої довгої спідниці.
На площі перед однією з церков Києво-Печерської лаври зібралися кілька сотень прихожан так званого "московського патріархату". Приїхали з різних куточків України, як запевняють самі віряни, за власним бажанням, щоб не допустити виселення своїх попів.
– Монахи будували, строїли, а їм прислали повідомлення про виселення, – розповідає під брамою отець Дмитро. – А рішення суду не було, тому приїхали підтримати братію, щоб молилися монахи і далі за нашу Україну.
Священник стоїть у чорній рясі і короткій вітровці. Має коротко підстрижену русяву бороду, а волосся прикрив оксамитовою митрою. На службу в столицю приїхав з Дніпра.
– Якщо припиниться тут молитва, то не буде й перемоги нашої, – переконує Дмитро. – Чому не можна, щоб вони (служителі ПЦУ. – Gazeta.ua) там собі молилися, а ми тут. Невже треба ділити, забирати, захвачувати? Тута уже сформована братія монахів, вони моляться, несуть свій послух за нашу державу, за владу, за Україну, військо.
У храм відкрили два входи, але зайти всередину вже майже неможливо. На спільну молитву прихильники РПЦ зʼїжджалися на автобусах. Серед вірян найбільше людей середнього віку, але багато й пенсіонерів та молоді. Прийшли на службу цілими родинами.
ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ
Надворі служителі лаври поставили відро, з якого розливають освячену воду у пластикові склянки. З глибокої залізної миски роздають шматочки проскур. Чоловік зі скуйовдженим довгим волоссям і закрученою бородою запалив ладан у тримачі з хрестом. Їдкий дим розвіюється довкола.
– Є єдина українська православна церква, у якій є Христос, – кричить упевненим голосом жінка, на вигляд років 40. На голову намотала теплий пудровий шарф. – І тому сьогодні, коли є законопроєкт в Ізраїлі, щоб гнали Христа, щоб не проповідували його, то й сьогодні в нас гонять саме Христа.
Мирянка Людмила переконує, що нібито саме в Києво-Печерській лаврі – канонічна віра.
– Не в ПЦУ, не в КП. Всі ті люди, що в ПЦУ вирішили, що вони підтримують українську правду, українську державність. І таким чином вирішили йти за Богом. Але Бог – це не Україна. Бог – він над всіми, не привʼязаний в України. Ми молимось за те, щоб війна якомога швидше закінчилася, щоб Господь нас почув. Щоб у нас під час війни не приймали закони про однополі браки, а про те, щоб Бог нас помилував. Бо ми вже дуже сильно загралися з всіми цими європейськими цінностями. Нам потрібні християнські цінності.
У храмі люди стоять навіть в коридорі. Тут душно – пахне горілим воском і старими килимами. Всередині майже не залишилося ікон. Від тих, що вже встигли винести, на стінах – дірки й штирчаки для кріплення.
Ми вже дуже сильно загралися з усіми цими європейськими цінностями
З колонок перед храмом чути голос намісника лаври Павла, відомого у народі як "Паша-мерседес": "Поки не закінчиться війна, дай Бог, щоб вона закінчилася скоріше, чотири місяці не повинні нічого робити тут. По–друге, знаходиться справа у судовому управлінні, хоча вже третій суддя взяв самовідвід. Але ж не мають права вигнати братію, про це вчора ми отримали лист від ООН".
Із дверей церкви у супроводі охорони й служителів поважно виходить митрополит Климент. Іде повільно, показово час від часу зупиняється, щоб "благословити" прихожан, як від нетерпіння простягають до нього руки.
– У нас немає жодної юридичної підстави зараз залишати монастир, – каже Климент із іронічною посмішкою. Рукою відсовує мікрофони журналістів і просить прибрати їх подалі. – Тим більше, залишати ці споруди без догляду, на поталу комусь, хто не має абсолютно ніяких обовʼязків доглядати за цими приміщеннями. Жодного документу, який би зобовʼязував нас покинути цей монастир сьогодні, не існує. Усі правові відносини вирішуються в судовому порядку.
Климент говорить спокійно, мов впевнений у своїй правоті. У його словах відчутний сарказм і недовіра до того, що хтось зможе виселити РПЦ з обителі.
– У нас ще дуже довгий термін, – каже митрополит. – Заповідник наразі в юридичну площину взагалі не підключали. Вони не мають жодних підстав, щоб завтра, післязавтра хтось звідси виїжджав. Багато речей ще залишилося.
– Нащо вивозили речі з лаври, – питає журналістка у натовпі.
– Щоб ще більше залишилося, – відказує Климет і переводить тему. – У них немає повноважень виселяти. Категорично проти таких заяв щодо того того, що хтось має перейти в ПЦУ. Тим паче ми таке чули, що керівники ПЦУ будуть вирішувати, хто тут буде залишатися. Наскільки я знаю, Православна церква України взагалі не є субʼєктом у цій справі. Питання вирішується між Міністерством культури і Києво–Печерською лаврою, а ПЦУ тут ніхто і не питав, власне кажучи.
ПАША "МЕРСЕДЕС" І БЛАГОСЛОВІННЯ
Митрополит заходить всередину адмінбудівлі, а за ним з собору жваво мчить намісник Павло у чорній ризі, вишитій срібними нитками. На голові такого ж стилю митра з образами. На шию почепив важку позолочену ладанку з зубцями, всипану кольоровим камінням.
– У вівторок прийшов лист про те, що 30 числа з храму преподобного Агапіта почнеться "перехід" лаври державі, – каже роздратовано Павло. – Закон на нашому боці. Ми залишимось у лаврі до закінчення судового розгляду. У нас довгостроковий контракт, який не можна розірвати під час воєнного часу.
Дорогою до воріт до нього тягнуться миряни. "Держитесь. Не бойтесь, мы с вами", – звертаються до Павла. Мабуть, виїжджати з святині збираються разом.
– А чого нам боятися? Ми шо в Турції? Ми на своїй землі, – відказує наостанок той і ховається за охороною.
Під дверима церкви з плакатами "За сохранение обители в истине и правде!" стоять дві літні жінки. Одна трохи недочуває, тому розповідає прихожанка, одягнена вся в чорний одяг. Видно тільки обличчя – там намотала хустку.
– Ми не маємо права мовчати, – каже російською Марина, на вигляд років 65. – Ми вірні Українській православній церкві під керівництвом блаженішого митрополита Онуфрія. Молимося за збереження нашої святині.
Ми в розкол не підем
Жінка приїхала з Чернігівщини. Інформації про колаборантів у лаврі не вірить.
– Це промисли ворогів, – різко відповідає. – ПЦУ – це розкол, не істинна віра. Ми в розкол не підем. У якій церкві хрестилися, у такій і загинемо. Навіть якщо треба буде, всі підемо до останнього захищати. Всі ми, віряни, станемо як один єдиний організм, і будемо захищатися молитвою.
Після служби прихожанам почали роздавати компот і пиріжки з вишнями. Пропонують також гарячий чай. У кіоску під храмом продають довгі спідниці за 200-500 грн, хустки коштують від 180 грн, шарфи – 520-660 грн, светри – від 400 грн.
ЕПІФАНІЙ У ЛАВРІ
Біля лавки починає збиратися натовп. На камеру головної лаврської пропагандистки й "активістки" Вікторії Кохановської зачитує промову літня вірянка у чорній хустці з фіолетовими квітами.
– Гнів Божий пішов на всіх, і на наших дітей. Оно воюють!, – незадоволено викрикує жінка, чим привертає увагу людей. – А вони грішать!
– А посадовців діти – закордоном, – додає свої коментарі Кохановська.
– Господать помагав, як під Києвом були орки. Даже наші воїни так казали, – продовжує виступ мирянка в хустці. – А відколи почали вже на лавру йти, що твориться в Бахмуті? Семеро хлопців привезли. Бо вони гнівлять Бога.
Жінки у довгих сукнях обступили колом прихожанку і стурбовано хитають головами, мовляв "Так все і є".
– Усі кажуть що тяжко в Бахмуті, – підтакує блогерка Кохановська.
– Епіфаній хай би й прийшов сюди. Ми б його спитали, як він переступив лавру тільки? – ще дужче кричить мирянка.
– Нам його треба тут. Ми б його не питали, ми б його як мирянина охрестили би зонтиком, – відказує Вікторія.
Молода дівчина у зеленому пуховику піднімає зелену парасольку високо над головою. "Уже є", – показує натовпу.
– Я диву дивуюсь, яка совість – переступити поріг лаври, – тримається свого мирянка у центрі. – Так ще й осквернили. Там хресним ходом ми проходили, а ікони які стояли. Там зараз така пилюка. Сьогодні Ткаченко міністр, завтра ти будеш ніхто, а відповідатимуть його діти й онуки.
До воріт підʼїхала невелика вантажівка, водій відкрив шторку задньої частини. Із чорного виходу монах у рясі виносить церковні свічники, деревʼяні лаковані підставки. Потім одну за одною береться пакувати у багажник вино у картонних коробках.
– Не крути мені тут, бо я тебе зараз викручу, – сивобородий монах гнівно звертається до іноземного журналіста, який зняв його на камеру. Просить викликати поліцію. – Видали відео зараз же!
МОСКОВСЬКІ ПОСІПАКИ
Біля натовпу під кіоском зчинився ґвалт. "Московські посіпаки", – вигукнув високий чоловік у куртці кольору хакі. Камуфляжну сумку закинув на плече, а на ній і на грудях – український прапор. Помітивши це, Вікторія Кохановська направила камеру на чоловіка, а той спробував її прибрати й попросив не знімати.
– Ти чого до жінки руки простягаєш?, – на весь голос кричить блогерка і не дає Вʼячеславу, так назвався чоловік, відповісти. – Знайте своє місце. На якій підставі ви прийшли сюда?
Вʼячеслав не ведеться на провокації людей, які намагаються натовпом напосісти на нього і навіть на прохання прихожан зачитує вголос "Отче наш".
Чоловік пенсіонер, проте 24 лютого о 12:00 пішов у військкомат і вступив у лави територіальної оборони. Брав участь боях за Київ.
– Я підтримую виселення московського патріархату з Києво-Печерської лаври, – каже відкрито Вʼячеслав. – Просто вважаю себе свідомим громадянином, якого не обдурила москальська церква. Я за українську церкву – ПЦУ.
У нас є своя церква
Тероборонівець побачив у новинах, що у святині зібралися прихильники РПЦ. Тому вирішив прийти і сказати свою позицію, зізнається.
– У нас є своя церква, де богослужіння йде українською мовою, – продовжує він. – Я не протистою їм, вони просто зачепили мене. Хочу, щоб тут молилися щирі українці, щоб склад попів поміняли.
До храму прийшли громадські активісти. На плакаті у молодого блондина в чорній шапці: "Не твоя лавра – от ти і бісишся". На нього налітають жінки – і розривають плакат. Помічають у вусі чоловіка сережку.
– А, так он однополый, – роблять пошепки висновок прихожани РПЦ.
Натовп починає потроху розходитися. Більшість людей планують прийти наступного дня на службу, хоча до того часу служителі РПЦ мають покинути обитель.
На виїзді перед шлагбаумом кожну машину оглядають поліцейські. Питають, чи немає зброї і що везуть у багажниках священники й монахи.
1 
79692
Коментарі