Коли сім"я Гайдая переїхала до Іркутська, він після закінчення школи влаштувався робочим сцени в драмтеатрі Іркутська, де в цей час гастролював Московський театр сатири, і жодної вистави майбутній автор комедій не пропускав.
У 1942 році Леоніда Гайдая призвали до армії, спочатку його відправили до мирної Монголії, з якої він всіма силами намагався вирватися в діючу армію. Коли воєнком приїхав у їхній полк за поповненням для фронту, пізніше згадував режисер, то на кожне запитання офіцера Гайдай відповідав: "Я".
"Хто в артилерію?" – "Я", "У кавалерію?" – "Я", "На флот?" – "Я". "Та почекайте ви, Гайдай, – сказав воєнком, – Дайте оголосити весь список". З цього випадку, за словами самого Гайдая, через багато років народився епізод фільму "Операція "Ы". Спочатку Гайдай потрапив у розвідку, але після важкого поранення повернувся додому і вступив у студію при обласному драмтеатрі Іркутська, яку закінчив в 1947 році.
Попри те, що він грав провідні ролі, повністю задоволений Гайдай не був. У 1949 році він поїхав до Москви, де вступив на режисерський факультет ВДІКу (майстерня Александрова). Саме там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ніною Гребешковою. Як згадує актриса, Гайдай дуже образився, коли дружина не захотіла взяти його прізвище, і так і залишилася Гребешковою.
Гайдай не одразу звернувся до комедії, свою першу абсолютно серйозну картину "Довгий шлях" (1956 рік) він зняв за сибірських оповіданнями Короленка. Але саме цей фільм дозволив режисерові Михайлу Ромму розгледіти в Гайдаї дар комедіографа. Саме в майстерні Ромма з"явилася його перша комедія – "Жених з того світу" (1958 рік) з Георгієм Віциним і Ростиславом Пляттом у головних ролях. Картину визнали дуже гострою і пустили другим екраном. Провалилась і наступна, ідеологічно витримана кіноповість "Тричі воскреслий" (1960).
Гайдай впав у депресію і поїхав до Іркутська, до батьків, де, сидячи на горищі серед довоєнних сатиричних журналів, вигадав нову комедію. Коли, згадує Гребешкова, Гайдай прочитав їй "сценарій" дев"ятихвилинного фільму "Пес Барбос і надзвичайний крос", вона, щоб не хвилювати чоловіка сказала – "Приголомшливо!".
Так і вийшло, короткометражка про Бовдура, Боягуза і Бувалого, що біжать один за одним (яка була знята на залишках кіноплівки сатиричного кіноальманаху "Цілком серйозно"), породила новий жанр в радянському кінематографі – ексцентричну комедію. Ці самі герої, яких зіграли Віцин, Моргунов і Нікулін, перекочували в короткометражку "Самогонники" (1962), "Операцію "Ы" та інші пригоди Шурика" (1965) та "Кавказьку полонянку" (1966).
"У кінокомедії має бути якомога менше слів, а ті, що є, зобов"язані бути лаконічними, вигостреними, такими, що б"ють точно в ціль", – любив говорити Гайдай. Він не заспокоювався, поки не добивався потрібного звучання фрази. Серед гайдаєвських шедеврів – "Сядемо вусі", "Клієнт готовий", "Наші люди на таксі в булочну не їздять".
За спогадами акторів, що працювали з Гайдаєм, на знімальному майданчику він не лише не опирався оригінальним ідеям артистів, а й сам їх заохочував. На зйомках "Кавказької полонянки", він за талановиті ідеї розплачувався шампанським. Після зйомок підвели підсумок: Нікулін заробив 24 пляшки, Моргунов – 18, а Віцин – тільки одну.
У 1968 році Гайдай зняв картину "Діамантова рука", що отримала Державну премію в 1970 році. У 1971 році на екрани вийшла його мрія – комедія "12 стільців". З 22 претендентів на роль Остапа він обрав нікому не відомого Арчіла Гоміашвілі.
Гребешкова пише в своїх спогадах, що спочатку зйомки дозволили Данелії, але той віддав картину Гайдаю: "Гайдай знімав із захватом. Після фільму залишилися чотири запасні стільці, які Льоня викупив. Тепер вони стоять у нас в кабінеті. Такий ось подарунок- нагадування".
У 1970-і роки Гайдай поставив ще дві комедії, "Іван Васильович змінює професію" (1973) і "Не може бути!" (1975). На початку 1980-х – "За сірниками" і "Спортлото-82", потім були фільми часів перебудови – "Небезпечно для життя!" (1985), "Приватний детектив, або Операція "Кооперація" (1989) і "На Дерибасівській хороша погода, чи На Брайтон-Біч знову йдуть дощі" (1992).
На загал, за підрахунками кінознавців, сукупна аудиторія фільмів Гайдая склала понад 600 мільйонів людей. Помер режисер від ускладнень після запалення легень 19 листопада 1993 року. Два роки тому на батьківщині Гайдая, в місті Вільний Амурській області, відкрили пам"ятник кінорежисерові, передає РИА "Новости".
3 
1
Коментарі