Перед початком будівництва "Містечка знань" на території університету на півдні міста Бас-Тер, адміністративного центру Французької Гваделупи, співробітники Національного інституту превентивної археології Франції (INRAP) провели охоронні розкопки на ділянці площею в 2850 кв. м. І під час розкопок так званої гори Есперанс з'ясували, що люди жили на цьому місці ще за часів саладоідної археологічної культури (400 рік до н.е. - 960 рік н.е.). Пізніші сліди належать до трумасоідної і суасоідної культури (740-1600 роки). Вчені виявили кераміку того часу, поховання місцевих жителів, поглиблення від стовпів будівель та інші предмети матеріальної культури.
Пізніше на цьому місці тривалий час існувало цукрове господарство. Вивчення письмових джерел, що збереглися в архівах, підтвердило, що розкопки проводилися на місці, де в XVII столітті голландці, а саме Якоб Свірс, заснували поселення, жителі якого займалися виробництвом цукру.
Археологи оголили фундаменти будівель, що стояли на території цукрового господарства. Усі будівлі оточували глибокі рови, за якими текла вода. Місцеві виробники цукру використовували енергію води для обертання водяного колеса млина, де очерет переробляли в цукор. Сьогодні слідів водяного млина, побудованої з дерева, не залишилося, однак у розпорядженні істориків є зображення і письмові свідчення, створені, наприклад, місіонерами-домініканцями Дю Тертре і Лаба. Архівні. Дані дозволяють вченим відтворити картину місцевого цукрового виробництва.
Під час розкопок вчені виявили сліди пожеж, а також безліч дрібних осколків від керамічних судин і форм в насипах вздовж ровів і в самих ровах, по яких текла вода для млина.
Деякі з фрагментів є осколками керамічних форм для кристалізації цукру, посудинами для меляси кінця XVIII століття і фламандською черепицею. Інші черепки ідентифіковані як посуд другої половини XVII століття - початку XVIII століття, який використовували в повсякденному житті.
Крім руїн цукрового господарства, археологи знайшли кладовище, на якому ховали сахаровласників. На початку XVIII століття поруч із цвинтарем почали розробляти кар'єр, який потім був частково засипаний. Пізніше дно напівзасипаної кар'єра було викладено невеликими кам'яними блоками. Археологи виявили, що камінь покритий шаром сірої глини. Це може означати, що колишній кар'єр перетворили у ставок, який використовувався місцевими жителями в господарських і санітарних цілях. У другій половині XVIII століття ставок засипали, і тут з'явилися сільськогосподарські угіддя. Про це свідчать сліди чотирикутних ровів, що оточували полі. Подібні знахідки на Гваделупі зазвичай вказують на те, що раніше тут існувала плантація.
Археологи продовжують вивчати знахідки з гори Есперанс, які розкажуть їм про повсякденне життя на території цукрових господарств, про те, яка там використовувався посуд, що люди їли і як проводилися торгові операції. Паралельно історики працюють в архівах Голландії, щоб з'ясувати всі подробиці про сім'ю Свірс, якій і належали Гваделупський господарства в XVII столітті.
5 
1
Коментарі