Церковне свято 2 липня - сьогодні моляться святому з України

2 липня у традиціях православної церкві - день пам'яті апостола Юди, брата Господнього по плоті.

Святий апостол Юда, з числа 12-ти учнів Христових, був сином праведного Йосипа Обручника від його першої дружини Саломії. Юда також був братом святого спостола Якова Праведного, предстоятеля Єрусалимської Церкви.

 

Спочатку сини Йосипа, у тому числі і Юда, не вірили в божественну сутність Ісуса. Переказ свідчить, що, коли праведний Йосип, повернувшись з Єгипту, ділив між синами свою землю як спадок, він побажав виділити частину і Христу. Брати ж його чинили опір цьому, і тільки старший з них, Яків, прийняв Ісуса в спільне володіння своєю часткою і за це був названий братом Господнім.

Пізніше Юда повірив в Христа Спасителя як очікуваного месію, всім серцем звернувся до нього і був обраний у число найближчих 12-ти учнів. Але, пам'ятаючи свій гріх, вважав себе негідним називатися братом Божим і в своєму соборному посланні іменує себе лише братом Якова.

За однією з версій, після зради Юди Іскаріотського ім'я це було дискредитовано, його намагалися не вживати по відношенню до брата Христа. Тому святий апостол Юда мав і інші імена: Фадей, "Леввій, прозваний Фаддеєм", а в Діяннях святих апостолів він згадується під ім'ям Варсави.

Апостол Юда проповідував Євангеліє в багатьох країнах. Збереглася звістка, що святий ходив з проповіддю до Персії і звідти написав грецькою мовою своє соборне послання, в коротких словах якого укладено багато глибоких істин.

У моральному відношенні апостол переконує віруючих берегти себе від плотської нечистоти, бути справними на своїх посадах, молитві, вірі і любові, обертати на шлях порятунку заблудлих людей. Апостол Юда вчить, що недостатньо лише віри в Христа, необхідні ще і добрі справи, властиві християнському вченню.

Святий апостол Юда мученицьки помер біля 80-го року у Вірменії, в місті Арат, де він був розіпнутий на хресті та пронизаний стрілами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковне свято 1 липня. Кому сьогодні молитися

Також сьогодні вшановують мученика Зосиму Аполлоніадського, Кононейськогощо жив наприкінці I - початку II століття.

 

Зосим дуже хотів стати християнином. Почувши про початок переслідування християн, залишив військову службу, прийняв хрещення та всією душею віддався молитві і добродіянням. Правителю Доміціану донесли, що воїн Зосима зрадив імператора, знявши з себе військове звання і приєднавшись до християн.

На суді святий Зосима мужньо відмовився принести жертву язичницьким богам. За це його піддали жорстоким тортурам. Але, за біблійними переказами, він не відчував страждань, підкріплений благодаттю Божою. Тоді правитель наказав розжарити мідне ложе і покласти на нього Зосиму. Мученик, створивши знамення хреста, ліг, але залишився неушкоджений.

Вирушаючи з міста, Доміциан наказав взути мученика в залізні сандалі з вбитими в підошви гострими цвяхами і вести за собою. Та Господь дарував святому Зосимі сили легко і швидко слідувати за кіньми. Мученик був ув'язнений, де його морили голодом і спрагою, але Ангел зміцнив його сили хлібом і водою.

Після довгих і болісних катувань Зосиму обезголовили, і він з молитвою віддав свою душу Богові.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На тілі священика вирізали хрест і посипали сіллю

2 липня згадують також святого Іоана (Максимовича), архиєпископа Шанхайського і Сан-Франциського, чудотворця.

 

Народився у 1896 році в містечку Адамівка Харківської губернії в відомій козацько-старшинській дворянській православній родині Максимовичів.

З роду Максимовичів вийшло чимало відомих діячів України та Росії. Зокрема, дядько - Михайло Максимович, перший ректор Київського університету. До цього ж роду належав і відомий церковний діяч XVIII століття митрополит Іоанн Тобольський.

В 1918 році служив у Харківському окружному суді. Після революції емігрував до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Обрав шлях священнослужителя - з 1924 року.

У 1934 став епископом Шанхайським. Під час життя в Китаї здобув популярність як благодійник, був попечителем різноманітних філантропічних товариств.

З 1951 - архієпископ Західно-Європейський з кафедрою спочатку в Парижі, потім в Брюсселі. 1962-го переїхав до США. і в 1963-му став архієпископом Західно-Американським і Сан-Франциським.

Помер 2 липня 1966 року в своїй келії під час відвідування Свято-Миколаївської парафії в Сієтлі .

×