Частина України піде під воду - що нам готує глобальне потепління

Логіка є, бо глобальна температура дійсно зростає. Становить на градус більше від доіндустріального рівня. Його рахують з 1880 років, коли люди почали активно спалювати викопне паливо. Але ми не відчуваємо цього зростання, бо воно не є однаковим у всьому світі. Тому кілька років тому прийняли рішення замінити поняття "глобальне потепління" на "кліматичну кризу" чи "зміну клімату". Це більше характеризує процес.

Зміна клімату в нас активно проявляється різкими змінами погоди: спершу затяжна холодна весна, потім різко спекотне літо, чи тепла безсніжна зима й холодна весна, як було торік.

Яскравим прикладом є процес випадіння опадів. Здавалося б маємо стандарту місячну норму дощів, але вона може випасти не за кілька днів протягом місяця, як було колись, а за години.

2020 року були пилові бурі. Виникли, бо через безсніжну зиму земля пересохла. Під час оранки вітер підняв верхній шар ґрунту і переніс за сотні кілометрів. Науковці говорять, що раніше українську землю помічали навіть у Польщі. Подібне явище в Україні було й раніше, але тоді проблему вирішили лісовими смугами. Вони не давали землі розсіюватися. Зараз за ними не слідкують, натомість активно вирубують.

Ще одними проявами зміни клімату стали торішні пожежі в Чорнобильській зоні, на Житомирщині та повені на Заході України, які підсилилися вирубуванням карпатських лісів.

Якщо нічого не робитимемо, такі негоди траплятимуться все частіше. Прогнозувати їх важко. Через розбалансування клімату, ніхто не скаже, якою буде майбутнє літо, осінь, зима.

Найбільше шкодить спалювання викопного палива - вугілля, нафти, газу. Станом на 2018 рік в Україні 66 відсотків парникових газів потрапило в повітря саме від цього. Ще 17 відсотків викидів йде від промисловості, від аграрного сектора - 12. Хоча у світовому розрізі викиди парникового газу від спалювання викопного палива та від сільського господарства майже однакові.

Парникові гази створюють купол в атмосфері Землі, який пропускає промені сонця, але не дозволяє, відбиваючись від поверхні, повертатися в космос. Це і призводить до нагрівання планети.

Незворотній. Навіть якщо ми різко зупинимо викиди парникових газів, зміна клімату не зупиниться. Процеси вже запущені - розтануть льодовики та вічна мерзлота, які сотні тисяч років зберігали в собі парникові гази. Але, якщо вплив людини зведеться до мінімуму, можна говорити про стримання. За даними науковців, можемо стримати підвищення температури на 1,5 градуса до кінця століття, якщо із 2010 року до 2030-го скоротимо викиди на 45 відсотків, 2050 року людство досягне кліматичної нейтральності. Ще маємо шанси досягнути таких показників, якщо модернізуємо промисловість, переходитимемо на зелену енергетику, розвиватимемо енергоефективність, громадський транспорт та інше.

Україна теж має завдання в цьому напрямку. Згідно проєкту Національно-визначеного внеску, маємо скоротити викиди на 65 відсотків від 1990 року до 2030-го. Станом на 2019-й уже зменшили на 63 відсотки. Скорочення відбуваються, але, на жаль, не через системну політику, яка просуває енергоефективні заходи, наприклад. Є багато спротиву від промисловості та сільського господарства. Така ціль насправді не погіршить нашу економіку, а навпаки стимулюватиме розвиватися, використовувати нові технології, виготовляти якісну продукцію та головне зменшити забруднення в населених пунктах.

Через зміну клімату деяким людям доведеться переїхати, адже їхні регіони будуть непридатні для проживання. Україну це теж стосується. Якщо глобальна температура підніметься на 4 градуси, як зараз прогнозують, може піднятися рівень моря і прибережна територія України піде під воду. До прогнозованої зони затоплення повністю або частково можуть потрапити близько 590 населених пунктів, серед них Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь. Без житла залишаться 75 тисяч осіб.

Не виключено, що до нас мігруватимуть іноземці, бо Україна зазнає меншого впливу через кліматичну ситуацію. У списку біженців будемо не перші, бо є Європа із кращім рівнем життя, але в майбутньому нас теж розглядатимуть.

Кожен із нас може рідше їздити власними машинами й пересісти на громадський, залізничний транспорт чи засоби мікромобільності - моноколеса, велосипеди, електроскутери. Обирати продукти без упаковки й ті, які не транспортують із далеких країн. Утеплювати будинки. Для ОСББ є чимало програм підтримки енергоефективності. Зима стає теплішою, а в купі це скоротить використання паливних ресурсів і платіжки.

Головне, якщо від народу буде запит до влади, щоб стримати зміни клімату й адаптуватися до них, то в чиновників не буде виходу й вони працюватимуть у цьому напрямку. Зараз у них інші пріоритети. У країнах Європи чи США, коли кандидат йде в президенти, то в передвиборчій кампанії часто згадує проблему екології та зміни клімату. Для нас це нетипово.

У ЄС є відповідна освіта, яка почалася давно. Зараз дорослі люди там розуміють та обізнані з проблемою. У нас такі теми активніше починають інтегрувати в навчальну програму тільки зараз. Люди ще не усвідомили всю важливість проблеми, бо про неї мало говорять, мало досліджують у межах країни. Коли 2019 року масово виходили на кліматичні страйки, в Європі стояли сотні тисяч, а подекуди мільйони мітингувальників. У нас зібралися 2 тисячі. Але для України й це багато.

До кінця століття температура підвищиться на 7-8 градусів. Ніхто не знає, як це вплине на людство. 2018-го опублікували звіт, де порівняли світове потепління на 1,5 і 2 градуси. У першому випадку негативний вплив теплових хвиль відчують 700 мільйонів людей, які живуть у містах. У другому - кількість постраждалих зросте до 2 мільярдів. Бачимо, що навіть пів градуса призводять до значних наслідків. Що говорити про 8 градусів.

Щоб протидіяти кліматичній кризі, слід досягти кліматичної нейтральності вже до 2050 року й адаптуватися до змін клімату.