2 квітня в Україні день поширення інформації про аутизм. Офіційно в Україні 3 тисячі хворих на аутизм. Неофіційно ще більше, бо до офіційної статистики зараховані діти, що мають діагноз інвалідність і стоять на обліку. Про проблему аутизму в Україні говоримо з Наталією Андреєвою, матір'ю хворого сина та директором київської школи для дітей з аутичним спектром розвитку "Школа-сходинки".
Розкажіть, про найбільші проблеми з якими стикаються аутисти в Україні?
- Країна не зважає на цю проблему. У багатьох регіонах України діти не можуть своєчасно отримати діагнозу і адекватної діагностики навіть у віці дитини - 3 - 4 роки. Немає системи, яка б допомогла батькам своєчасно звернутися до фахівців. У всьому світі аутизм діагностується у віці 1, 5 - 2 роки. Раннє виявлення недуги допомагає дитині реабілітуватися і жити у суспільстві.
Як допомагає держава родинам чиї діти хворі на аутизм?
90% мам у яких дитина хвора на аутизм не мають змогу працювати. Допомога від держави на двох - це 1 тисяча гривень і менше.
Де навчаються діти аутисти?
- Наші діти не можуть отримати гідну освіту, медичну допомогу та соціальний захист. Жодний навчальний заклад не приймає дитину з важкою ступіню аутизму. Розумієте, це люди викинуті на узбіччя. Педагогам важко справлятися з дитиною, поведінка якої непередбачувана. Педагоги і психологи не мають потрібного рівня освіти і не знайомі з дієвими методиками, які працюють в усьому світі.
Як живуть діти аутисти після виповнення повноліття?
- Наші діти перестають бути аутистами. Як мама 18-річного хлопчика можу сказати, що моєму синові була надана інвалідність не за основним діагнозом. Тому що медзаклади немають протоколів, наказу. Попри те, що у жовтні заступником міністра охорони здоров'я був підписаний лист, що після повноліття аутисти повинні залишатися з цим діагнозом. Проте діти продовжують отримувати інші діагнози - хтось розумово відсталий, хтось шизофренія.
З якими проблемами стикаються діти з цим діагнозом?
- Не кожна дитина може кудись поїхати. У нас немає такої системи, як соціальне таксі - це перевести дитину за меншу плату. Аутист дуже боляче сприймає яскраве світло, голосні звуки, тремтіння транспорту. Для них переїзд - це стрес. Складно сприймається зміна оточення. Дитина може не спати на новому місці, не їсти. Тому дуже часто батьки відмовляються від оздоровлення. Уявіть, у нашу школу "Школа-сходинки" їдуть діти з Києва та області. Приїжджають з Ірпіня, Боярки, і Бориспіля. Іноді люди добираються у один бік більше двох годин.
Що потрібно змінити у системі державної допомоги?
- Державні медичні структури цю проблему бачать на рівні психіатрії. У всьому світі знають, що ця недуга є комплексною. Це порушення обміну речовин, гастроентерологічного характеру. Батьки не знають, куди звертатися за допомогою. Діти не отримують повної допомоги і кожна родина сама по собі шукає виходи зі становища. Стати на облік до психіатричної лікарні для кожної мами - це дуже великий стрес. Більше того, він немає ніякого сенсу, якщо нічого не отримати від того обліку. Аутисти потребують довготривалої допомоги - це від початку виявлення захворювання і протягом всього життя.
Аутисти - це вроджене психічне захворювання, що характеризується нездатністю хворого до взаємодії із зовнішнім світом. Хворий уникає спілкування. Проте інтелект аутиста понижений далеко не завжди, часто здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня.
6 
79692
Коментарі
5