Заступник голови партії "Фронт Змін" 37-річний Андрій Пишний чотири роки викладав право в Чернівецькому університеті і подавав на відрахування тих студентів, які не складали іспитів.
"Викладав в університеті по три пари щодня, писав по ночах дисертацію і паралельно займався юридичною практикою, що й годувала сім'ю", - згадує політик.
"Мені було заледве 22-23 роки, я був переконаний, що фах юриста, анітрохи не менш відповідальний за лікаря. Долю людини можна зруйнувати через судову помилку, недбалість слідчого чи адвоката... Студент, що відбуває, а не вчиться, займає чиєсь місце і витрачає гроші, свій і мій час – до таких я був категоричний. Подавав їх на відрахування, але я був переконаний, що чиню правильно".
"Епізодів було достатньо, але один пам'ятаю особливо. Ранок перед іспитом. Дзвінок в двері. Стоїть мама одного зі студентів, який цього дня має втретє і в останнє перескладати іспит. Щось тримає в руках. Розумію, яка зараз буде бесіда. Мати в плач, простягає якісь кульки, сумки. Разом з дружиною заспокоюємо. Даємо чаю та ледве з нею прощаємось. Вона приходила просити за сина, який вважав, що купити можна усе і усіх, але прорахувався і відправив стареньку матір. Здоровий повноцінний бугай, на кілька років старше за своїх однокурсників, який з'являвся в університеті лише на іспитах, змусив рідну маму йти та принижуватися, бо не здатний вивчити елементарні речі . Тож я абсолютно не помилився в оцінці його. Про що йому й сказав при нагоді. Тоді трійку йому поставила комісія - змусили вивчити. Хоча від відрахування через рік це його не врятувало".
Андрій Пишний пригадує, що за кілька років після переїзду до Києва студенти запросили його на випускний.
"Я навіть був трохи здивований. Розмова, яка між нами відбулась, мене переконала, що я не помилився в головному. Вони не гірше за мене бачили хто є хто і серед викладачів, і серед студентів, і в глибині душі погоджувались з моїми підходами. До слова, коли виникла необхідність набирати людей для роботи в Києві, найперші кому я це запропонував, були саме мої студенти. Я навіть, квартиру, яку винаймав поки не придбав власну, залишив на деякий час, щоб ті хто приїздить, мали де жити поки не облаштуються".
Коментарі