"Україна зараз перебуває на важливому етапі змін після Революції гідності. Це для мене було цікавим. Про війну на Сході чув, але усвідомлював, що вона йде тільки на території двох областей. Туди Корпус миру волонтерів не посилає. Добровольців немає навіть у сусідніх областях", - розповів Вебстер кореспонденту Газета.

Чоловік поселився у селищі Клавдієво-Тарасове поблизу столиці. Орендує житло у місцевої родини.

"Мені пощастило, бо опинився у сучасному домі. Не треба було відмовлятись від звичних речей, - продовжив волонтер. - Важко тільки було відвикнути від ресторанів і кафе у Берлінгтоні, куди я ходив щодня. Добровольцям в Україні легше, порівняно із тими, хто потрапив до Африки чи Азії.

Мені подобаються українські продукти. Вони набагато дешевші, ніж у Штатах. Більш свіжі. Господарка дому, де живу, навчила мене готувати оселедець під шубою, холодець. Чув, що багатьом іноземцям не до смаку українське сало. Однак мені сподобалось.

 

У американців є стереотип, що в українських містах всюди кримінал. Але я відчував себе безпечно на вулицях Києва і Житомира. Більшість досі не відрізняють Україну і Росію. Звідси міфи про великий холод і ведмедів на вулицях. Більше про Україну я дізнався на останньому курсі університету. На заняттях обговорювали Революцію гідності".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Американський волонтер призвичаюється до життя в Україні

Грейсон отримав вищу освіту з політичних наук. Зараз здобуває філологічну. Його спеціальність – викладач англійської як іноземної. В Україні збирається жити на зарплату вчителя.

"Я працюю з дітьми з 4 до 11 класу. Українські учні не відрізняються від американських. Вони дуже старанні. Легко на уроках, бо зі мною майже постійно сидять вчителі з України. Вони допомагають пояснювати.

Три роки тому я самостійно почав вивчати російську. Завжди цікавився мовами. Українську почав вчити чотири місяці тому. Маю збірку віршів Ліни Костенко. Намагаюсь читати по твору в день".

×